Рішення № 63507435, 20.12.2016, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

20.12.2016

ЄУН № 389/57/16-ц

Провадження № 2/389/29/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Знамянський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.

при секретарі Баланюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Управління держгеокадастру у Знам'янському районі Кіровоградської області про скасування рішень, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування свідоцтва про право власності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 23.07.2015 року №472, яким незаконно передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, розташовану на території с. Новополяна ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23338138 від 01.08.2015 року; визнати незаконним та скасувати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 41607842 бланка серії ЕКВ № 733115; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 41607804 бланка серії СТВ 027369; визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 сільської ради від 23.06.2015 року № 437; зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду повернутися до розгляду питання щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, розташованої на території с. Новополяна ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району.

Позовні вимоги обгрунтовано наступним чином. 19.06.2014 року позивачем подано до ОСОБА_2 сільської ради клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої поблизу вул. Зоряної с. Новополяна із земель запасу ОСОБА_2 сільської ради. До заяви надано графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки. В місячний строк ОСОБА_2 сільською радою їй не надано ні відповідного дозволу, ні вмотивованої відмови. Отже, керуючись положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України між нею та ПП «Каунас» 25.07.2014 року укладено договір, згідно якого останнім виготовлено проект землеустрою, про що вона також повідомила і ОСОБА_2 сільську раду з одночасним наданням копії договору.

Згідно відповіді ОСОБА_2 сільської ради від 13.08.2014 року вільних земельних ділянок на території с. Новополяна немає, із вказаної відповіді вбачається, що питання про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою на розгляд сесії сілсьької ради не виносилось.

23.12.2014 року начальником управління Держземагенства у Знам'янському районі надано висновок про погодження відповідного проекту землеустрою. 11.03.2015 року позивачем подано до сільської ради заяви про затвердження проекту землеустрою і передачу у приватну власність земельну ділянку. Рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 23.06.2015 року № 437 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. В свою чергу, рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 23.07.2015 року № 472 спірну земельну ділянку передано ОСОБА_3, який одразу оформив на неї право приватної власності.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представники відповідача ОСОБА_2 сільської ради позов не визнали. Вказали на безпідставність позовних вимог. Відзначили, що сільська рада ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою не надавала, а відтак відповідний проект за її замовленням виготовлено незаконно. ОСОБА_1 самовільно використовує інші земельні ділянки, а тому депутати вирішили відмовити їй у передачі у власність спірної земельної ділянки і передати її учаснику АТО ОСОБА_3

Представник третьої особи Управління держгеокадастру у Знам'янському районі у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме у частині зобов'язання сільської ради повернутися до розгляду питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не находило.

Заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.06.2014 року позивач звернулась до ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, розташовану поблизу вулиці Зоряної у с. Новополяна із земель запасу ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району. До клопотання додано в тому числі і графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 10-11). Дане клопотання отримано ОСОБА_2 сільською радою 20.06.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка у нижньому правому куті.

Відповідно дост. 122 Земельного Кодексу Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6- 11ст. 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ст.ст.118,122 Земельного кодексу Українивстановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання.

Зазначеними правовими нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів ізклопотаннямдля отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені вст. 118 Земельного кодексу Україниоргани приймають одне з відповідних рішень.

При цьому, ч. 7ст. 118 Земельного кодексу Українизапроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності субєкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Отже, у разі не прийняття органом місцевого самоврядування у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідного рішення, зацікавлена особа автоматично набуває права на замовлення документації із землеустрою без такого дозволу.

Як наслідок, у разі реалізації зацікавленою особою права на замовлення документації із землеустрою, підставою виникнення якого є бездіяльність відповідного органу, ці органи автоматично втрачають повноваження на вирішення клопотання по суті з дати отримання відповідного письмового повідомлення.

Аналогічна правова позиція з аналогічних спірних правовідносин висловлена ОСОБА_4 Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13.

У судовому засіданні зясовано, що у місячний строк від дня надходження до ОСОБА_2 сільської ради відповідного клопотання ОСОБА_1 (20.06.2014 року-20.07.2014 року), зазначеним органом місцевого самоврядування останній не надано ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у його наданні. У звязку з цим 25.07.2014 року позивачем укладено із ПП «Каунас» договір на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель, які розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради.

21.08.2014 року позивачем повідомлено ОСОБА_2 сільську раду про замовлення нею відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із наданням копії договору на виготовлення проекту землеустрою від 25.07.2014 року (а.с. 99).

В судовому засіданні представниками відповідача було зазначено, що листом від 03.07.2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що її звернення від 19.06.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою буде розглянуто у визначеному законом порядку. Рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 01.08.2014 року № 359 відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку в спеціалізованих проектних організаціях проекту землеустрою. Мотивованості такої відмови представниками відповідача у судовому засіданні не доведено. При цьому, суд ще раз звертає увагу представників відповідача, що відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Доказів надіслання сільською радою відповідного рішення позивачу до суду не представлено. Разом з цим, листом від 13.08.2014 року № 41 ОСОБА_2 сільською радою повідомлено позивача про відсутність вільних земельних ділянок в межах с. Новополяна. Таким чином, можна вважати, що саме згадана обставина і стала підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою і як вбачається така не відповідає положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України.

При цьому, суд має зауважити, що розгляд заяви після закінчення місячного строку (20.06.2014-01.08.2014), встановленого законом, правового значення не має.

Позивач скористалась своїм правом передбаченим абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України та реалізувала його, виготовивши проект землеустрою та подала його на затвердження.

У судовому засіданні також зясовано, що 23.12.2014 року проект щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 погоджено у встановленому законом порядку начальником Управління Держземагенства у Знамянському районі Кіровоградської області (а.с. 123). Після цього позивач 11.03.2015 року звернулась до ОСОБА_2 сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передання їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9-11 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивноговисновкутакої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, у разі подання відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування необхідної землевпорядної документації, тобто, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, такий орган фактично зобов'язаний затвердити поданий йому проект землеустрою.

Судом з'ясовано, що позивачем подавався відповідачу на затвердження погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а отже орган місцевого самоврядування повинен був затвердити такий проект у двотижневий строк.

Однак, у судовому засіданні встановлено, що рішенням ОСОБА_2 сільської ради Знамянського району від 23.06.2015 року № 437 відхилено проект рішення по питанню про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1, як такий, що не одержав потрібної кількості голосів депутатів сільської ради. Із виписки протоколу сесії сільської ради за вих. № 137 від 16.12.2016 року вбачається, що депутати сільської ради висловили невдоволення по питанню затвердження проекту землеустрою щодо відвідення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, оскільки остання виготовила проектну документацію без відома депутатів.

Відповідно дост.393 ЦК Україниправовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч.1ст.3 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Враховуючи дану норму, а також гарантії місцевого самоврядування, визначеніКонституцією Українита законами України, ніхто не може зобовязати колегіальний орган місцевого самоврядування, прийняти будь-яке, наперед визначене рішення, а суд може лише зобовязати орган місцевого самоврядування розглянути окреме конкретно визначене питання у встановленому законом порядку.

З вищенаведених міркувань суд вважає, що рішення ОСОБА_2 сільської ради Знамянського району від 23.06.2015 року № 437 є незаконним і підлягає скасуванню з одночасним зобовязанням ОСОБА_2 сільської ради повернутися до розгляду питання щодо затвердження проекту землеустрою та відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1

У судовому засіданні також зясовано, що за заявою ОСОБА_3 від 10.07.2015 року (а.с. 207) про передачу у власність земельної ділянки, рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 23.07.2015 року № 472 останньому було надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, тобто земельну ділянку, на яку за замовленням ОСОБА_1 виготовлено і в подальшому погоджено проект землеустрою.

При цьому, зазначена земельна ділянка не перебувала у користуванні ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено зацитованими вище положеннями ст. 118 ЗК України.

Таким чином можна стверджувати, що сільською радою порушено встановлений зазначеними правовими нормами порядок передачі ОСОБА_3 земельної ділянки у власність, а тому відповідне рішення сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Водночас суд погоджується з позивачем, що без зазначення у рішенні суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку, не можна вважати таким, що відбувся реальний захист прав позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майноце офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про обєкти та субєкти цих прав.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім субєктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.

Фактично ж реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. При цьому вона ніяк не впливає на цивільно-правову рівність учасників обороту, автономію волі і свободу договору. Тобто не надає публічно-правового характеру вказаним правовідносинам, що дозволяє зробити висновок про можливість розгляду спорів щодо державної реєстрації виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Тому вказані позовні вимоги, якщо вони заявлені у позові щодо нерухомого майна і не стосуються дотримання державним реєстратором процедури здійснення державної реєстрації, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Реєстраційні правовідносини спрямовані на встановлення, зміну, припинення прав на нерухоме майно і є визначеним організаційним заходом, що використовується власниками для впорядкування своїх основних відносин, предметом яких є нерухоме майно.

Заявлені вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права та скасування свідоцтва про право власності є похідними від вимоги про скасування рішень сільської ради, а тому розглядатися окремо не можуть.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку

Що стосується позовних вимог про скасування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 41607842 бланка серії ЕКВ № 733115, суд має відзначити, що відповідний витяг це лише одна з форм надання інформації з Реєстру прав. При зміні інформації в реєстрі витяг стає неактуальним. Таким чином позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування витягу з Державного реєстру речових прав є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн., тобто по 275,60 грн. з кожного. При цьому, враховуючи, що фактично позовна заява містить пять вимог, суд виходить з того, що по суті вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 23.07.2015 року №472 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3О.", яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, розташовану на території с. Новополяна ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.

Скасувати рішення ОСОБА_2 сільської ради від 23.06.2015 року № 437 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1А.», яким відхилено проект рішення по питанню про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, розташованої на території с. Новополяна ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, як такий, що не одержав потрібної кількості голосів депутатів сільської ради.

Зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду повернутися до розгляду питання щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, розташованої на території с. Новополяна ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (з відкриттям розділу, індексний номер 23338138 від 01.08.2015 року) на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, розташовану на території с. Новополяна ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району з внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасувати свідоцтво про право власності (індексний номер 41607804 бланка серії СТВ 027369) ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3522282600:56:000:0015, розташовану на території с. Новополяна ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 з кожного окремо на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 275,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Берднікова