Ухвала суду № 63503776, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2217/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року № 0001721304, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.04.2016 року № 0002381304 та податкового повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 0002401304,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року № 0001721304, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.04.2016 року № 0002381304 та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 0002401304.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі висновків акту перевірки від 08.04.2016 року № 1244/15-54-13-04/НОМЕР_4 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року» відповідачем було прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року № 0001721304 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на суму 14 369,96 грн., рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.04.2016 року № 0002381304, яким позивачу донараховано штрафні санкції в розмірі 1437,00 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 0002401304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 18 248,71 грн. (за податковими зобов'язаннями - 12 052,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6196,24 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані рішення та вимога підлягають скасуванню, як такі, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних рішень та вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення та вимога є законними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року № 0001721304, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.04.2016 року № 0002381304 та податкового повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 0002401304 - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 08.04.2016 року № Ф-0001721304. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0002381304 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.04.2016 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 27.04.2016 року № 0002401304.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у період з 14.03.2016 року по 01.04.2016 року, на підставі п.75.1 ст.75, ст.77 та ст.82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, наказу № 116 від 29.02.2016 року та плану-графіка на 1 квартал 2016 року службовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 08.04.2016 року № 1244/15-54-13-04/НОМЕР_4 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року», відповідно до висновку якого перевіркою, окрім іншого, встановлено: порушення позивачем вимог п. 177.10 Податкового кодексу України, п. 6.5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481; п.177.1, п.177.2, п.177.4, п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 12 052,47 грн., у тому числі по періодам: за 2014 рік - 4667,13 грн., за 2015 рік - 7 385,34 грн.; заниження сум єдиного внеску нарахованого з чистого оподаткованого доходу, чим порушено п.2 ст.6, п.2 ст.7, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, підлягає донарахуванню 14 369,96 грн. єдиного внеску (т. 1 а.с. 16-45).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті: вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року № 0001721304 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на суму 14 369,96 грн., рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.04.2016 року № 0002381304, яким позивачу донараховано штрафні санкції в розмірі 1437,00 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 0002401304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 18 248,71 грн. (за податковими зобов'язаннями - 12 052,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6196,24 грн.) (т.1 а.с. 11-14).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими на підставі нього рішеннями та вимогою, позивач оскаржив їх у судовому порядку, вимагаючи визнання їх нечинними та скасування.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно до вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно до вимог п.177.1, 177.2, 177.4, 177.5 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно до вимог п.135.2, п.п.135.5.12 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення - бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Як вбачається з акту, зокрема, в п.2.1.3 акту перевірки відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем валових витрат на суму 53 520,20 грн., оскільки до перевірки надані первинні документи про придбання автозапчастин за готівкові кошти: накладні без документів про сплату, товарні чеки та квитанції, які не мають реквізитів продавця та покупця, не мають дати, не мають кодів підприємств-постачальників.

При цьому, в акті перевірки не зазначено, які саме накладні без документів про оплату, які саме товарні чеки та квитанції не містять реквізитів про продавця і покупця, не мають дати, не мають кодів підприємств-постачальників. Також, не вказано, якому саме нормативно-правовому акту не відповідають товарні чеки, квитанції, накладні, надані позивачем.

Колегією суддів встановлено, що протягом 2014 року позивачем до книги обліку доходів і витрат внесено витрати на суму 633 059,60 грн., в 2015 році - на суму 789 001,70 грн. Всього на суму 1 422 061,30 грн.

Зазначені суми підтверджені актами про списання придбаних запчастин, що зазначено відповідачем у акті перевірки на cтop. 14 в таблиці (т.1 а.с. 29).

Із зазначених сум відповідач не враховує витрати у 2014 р. на суму 22 683,02 грн., в 2015 році - на суму 30 837,18 грн., всього - на суму 53 520,20 грн.

Тобто, з отриманих для перевірки товарних чеків, квитанцій, накладних, прибутково-касових ордерів на загальну суму 1 422 061,30 грн., які підтверджують витрати на купівлю автомобільних запасних частин, відповідач не врахував витрати на суму лише 53 520,20 грн.

При цьому, відповідач не вказав, які саме з отриманих для перевірки первинних документів про закупівлю автозапчастин не враховані ним. Разом з тим, на стор. 14 акту перевірки (т.1 а.с. 29) відповідачем зазначено, що до перевірки надані первинні документи на придбання автозапчастин: накладні на придбання автозапчастин, які придбані по безготівковому рахунку, а також первинні документи на придбання автозапчастин, які придбанні за готівкові кошти - накладні, чеки, квитанції та прибутково-касові ордери.

На вимогу суду першої інстанції, доказів про невідповідність законодавству первинних документів, наданих позивачем до перевірки, щодо закупівлі автозапчастин на суму 53 520,20 грн. відповідач надати не зміг.

Також, як вбачається з акту, зокрема, у 4-му абзаці на стор. 15 акту перевірки (т.1 а.с. 30) відповідач у розрахунках суми завищення валових витрат врахував суму заниження позивачем валових витрат у 2014 році у розмірі 17 998,00 грн., зазначивши, що у 2014 - 2015 роках позивачем завищено валові витрати на суму 35 522,20 грн. (53 520,20 - 19 998,00 = 35 522,20).

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума у розмірі 17 998 грн., на яку, на думку відповідача, позивачем занижено дохід у 2014 році, також є необґрунтованою, оскільки, як вбачається з акту, відповідач, при перевірці, цю суму спочатку відняв від суми 53 520,20 грн. (стор. 15 акту перевірки) та зазначив, що завищення витрат у 2014-2015 роках було на суму 35 520,20 грн. (53 520,20 - 17 998,00). Потім відповідач зазначив, що позивач на суму 17 998,00 грн. занизив доходи у 2014 pоці (т.1 а.с. 28).

Разом з тим, вищезазначені обставини спростовуються дослідженими у судовому засіданні суду першої інстанції книгою обліку доходів і витрат за січень, лютий і березень 2014 pоку, у якій до доходів позивача включені доходи за актами про взаємозалік за вказані місяці за договором комісії та договорами оренди приміщень.

Так, з досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції, записів у книзі доходів і витрат про доходи за січень, лютий і березень 2014 року, актів взаємозаліку та актів звірок за вказані місяці, судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені у книзі доходів і витрат суми були внесені до податкової декларації за 2014 рік та різниці у базі оподаткування за початковою декларацією та уточненою - не має, які також були досліджені судом першої інстанції.

Також на стор. 13 акту перевірки (т.1 а.с. 28) зазначено, що згідно п.1.20 акту перевірки, позивачем у перевіряємому періоді необґрунтовано занижено різницю по кредиторській заборгованості у сумі 10 883,21 грн. (в т.ч. без ПДВ - 9069,34 грн.), з чим суди першої та апеляційної інстанцій також не погоджуються, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що сума доходів у розмірі 10 883,21 грн. була врахована позивачем при визначенні бази оподаткування у 2013 році. Так, зокрема, 31.12.2013 року вказана сума врахована у Книзі обліку доходів і витрат, а також у декларації за 2013 рік згідно акту про залік зустрічних однорідних вимог, укладеного позивачем з ПАТ «Одеський коровай» від 31.12.2013 року.

Декларація за 2013 рік позивачем була подана з урахуванням вказаної суми доходу з Книги обліку доходів і витрат. При цьому, відповідачем у 2014 році проводилась перевірка правильності сплати доходів за 2013 рік, за результатами якої будь-яких порушень щодо сплати позивачем податку з доходів фізичної особи встановлено не було. У 2013 році позивач сплатив податок з урахуванням суми 9069,34 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2014 року кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_2 по розрахунках з ПАО «Одеський коровай» складала 876 131,60 грн. Проте, з урахуванням взаємозаліку грошових зобов'язань у цей самий день, 31.12.2014 року, кредиторська заборгованість була відкоригована та склала 865 248,39 грн., що відповідає документам бухгалтерського обліку.

Відтак, колегія суддів зазначає, що сума, яка врахована у залік однорідних вимог, у розмірі 10 883,21 грн. не є заниженням валового доходу, оскільки врахована як зустрічна заборгованість ФОП ОСОБА_2 у тому ж періоді.

Також, про безпідставність доводів відповідача щодо невідповідності сальдо по розрахунках позивача з ПАТ «Одеський коровай», свідчать надані підприємством на запит суду першої інстанції акт звірки за 2013 рік та 1 квартал 2014 року, з яких вбачається, що кінцеве сальдо на кінець 2013 року та початкове сальдо на початок 2014 року складали - 865 248,39 грн., а не зазначене відповідачем - 876 131,60 грн. (т.2 а.с. 3-9).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача щодо завищення позивачем розміру валових витрат на суму 53 520,20 грн. та заниження позивачем доходів на суму 9069,34 грн., за рахунок коригування кредиторської заборгованості у розрахунках з ПАТ «Одеський коровай», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються встановленими вище судом обставинами та наданими позивачем доказами.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено заниження позивачем сум єдиного внеску нарахованого з чистого оподаткованого доходу, чим останнім порушено п.2 ст.6, п.2 ст.7, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, у зв'язку з чим, підлягає донарахуванню 14 369,96 грн. єдиного внеску.

У таблиці на стор. 24 акту перевірки (т.1 а.с. 39) зазначено, що у травні та червні 2014 року за даними перевірки сума чистого доходу позивача складає по 26 170,04 грн., а не збитки, як позивачем зазначено у декларації, а тому контролюючий орган донарахував позивачу за ці два місяці єдиний внесок виходячи з максимального розміру бази нарахування.

При цьому контролюючий орган послався на п.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що нормативно-правові акти, згідно ст.58 Конституції України, не мають зворотної дії у часі.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка була затверджена 20.04.2015 року №449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, опублікована в Офіційному віснику України 29.05.2015 року та набрала чинності з цього дня, не може застосовув, визначення суми чистого доходу у травні та червні 2014 року на підставі Інструкції, яка набрала чинності 29.05.2015 року, є неправомірним.

Більш того, база нарахування та порядок нарахування єдиного внеску визначається виключно Законом і не можуть бути змінені підзаконним нормативно-правовим актом.

Закон не передбачає для визначення розміру помісячного чистого доходу ділення річного доходу на кількість місяців, протягом яких він отриманий.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законодавство про оподаткування також не містить положень, згідно яких для визначення оподаткованого доходу за місяць можливе ділення загального річного оподаткованого доходу на кількість місяців, протягом яких він отриманий. Опосередкування доходу для визначення бази оподаткування та бази нарахування єдиного внеску законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені вище обставини відносно того, що позивач не занижував свої доходи у 2014 році на суму 10 883,21 грн. (без ПДВ - 9069,34 грн.) згідно взаєморозрахунків з ПАТ «Одеський коровай» у грудні 2013 року, не занижував базу оподаткування на суму 17 998 грн. (без ПДВ) за актами взаємозаліку з ПАТ «Одеський коровай» у січні, лютому та березні 2014 року за договором комісії та договорами оренди, не завищував свої витрати на суму 35 520,20 грн. у 2014-2015 роках, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неправомірність донарахування позивачу єдиного внеску на суму 14 369,96 грн.

Відповідно неправомірним є нарахування на цю суму штрафної санкції у розмірі 10% -1437,00 грн.

Також, як зазначено у акті, Книга обліку доходів і витрат, яка ведеться позивачем не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, що також сприймається колегією суддів критично, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що Книга обліку доходів і витрат позивача була зареєстрована відповідачем 27.09.2013 року, а наказ зазначений вище Міністерством доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року та набрав чинності з дня публікації у Офіційному віснику України 18.10.2013 року.

Оскільки Книга обліку доходів і зборів позивача була зареєстрована у податковому органі до набрання чинності наказом Міністерства доходів і зборів, то вказаний наказ не міг бути порушений позивачем.

При цьому, згідно абз.3 п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України та п.п.1, 2 п.2 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, самозайнята особа подає контролюючому органу за місцем обліку примірник Книги в паперовому вигляді, і така Книга, прошнурована і пронумерована, реєструється в контролюючому органі, засвідчується підписом керівника чи його заступника та скріплюється печаткою.

Отже, з вищевикладеного слідує, що керівник чи заступник керівника контролюючого органу при реєстрації книги повинен перевірити її відповідність нормативно-правовим актам.

Книга обліку доходів позивача у відповідності до вказаних вище нормативно-правових актів була надана для реєстрації контролюючому органу, зареєстрована у контролюючому органі, засвідчена підписами та скріплена печаткою.

Невідповідність форми були підставою для відмови у реєстрації книги. Оскільки, книга обліку доходів була зареєстрована у контролюючому органі, то позивач не може нести відповідальність за її невідповідність встановленій формі, а тому вказані висновки акту перевірки також є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на встановлені вище обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем п. 77.1, п.177.2, п.177.4, п.п.177.5.3 п.177.5, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.2 ст.6, п.2 ст.7, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, п.6.5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, у зв'язку з чим оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року № 0001721304 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на суму 14 369,96 грн., рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.04.2016 року № 0002381304 та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 0002401304 державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.12.2016 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян