Постанова № 63503604, 29.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 р. № 2а-12272/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Новосада В.М.

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) «Мікроприлад»до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та про визнання нечинною постанови,- ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Мікроприлад»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій щодо відкриття виконавчого провадження ВП №29407841 за виконавчим документом, який не набрав законної (юридичної) сили та про визнання нечинною постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №29407841 від 21.10.2011 року.

Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що державним виконавцем протиправно було відкрито виконавче провадження з виконання постанови, яка не набрала законної (юридичної) сили, оскільки така була оскаржена у встановленому законом порядку.

Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає, що діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Як передбачено ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року за №606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст.25 вищаневеденого Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Так, 21.10.2011 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29407841 про примусове виконання постанови ВП №21768001, виданої 30.09.2011 року, щодо стягнення з ВАТ «Мікроприлад»40083 грн.12 коп. виконавчого збору.

В матеріалах справи наявна скарга ВАТ «Мікроприлад» за №14/10-1 від 14.10.2011 року на дії органу Державної виконавчої служби щодо виконання наказу господарського суду Львівської області у справі №29/61. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2011 року дану скаргу прийнято до розгляду.

При цьому, саме на подання скарги на дії органу державної виконавчої служби позивач посилається як на обставини того, що постанова про стягнення виконавчого збору, на підставі яої було відкрито виконавче провадження, не набрала законної (юридичної) сили, а тому не підлягає зверненню до виконання.

Як передбачено ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки, зокрема, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 3 ч.2 наведеної статті визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.82 зазначеного Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Таким чином, законодавцем не передбачено, що оскарження до суду рішень державного виконавця якимось чином впливає на набрання ними юридичної сили чи зупиняє їх дію.

Вищенаведені твердження кореспондуються також з положеннями, закріпленими в ст.117 КАС України, відповідно до яких подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

При цьому, зупинення дії оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень судом допускається лише як один із заходів забезпечення позову.

Окрім того, Господарським судом Львівської області в ухвалі від 19.10.2011 року про зупинення дії оскаржуваних рішень органу державної виконавчої служби також нічого не зазначено.

Отже, враховуючи те, що оскарження постанови державного виконавця у судовому порядку не зупиняє її дії, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу строк пред'явлення до виконання якого не закінчився і він відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та про визнання нечинною постанови про відкриття провадження є безпідставними та необгрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати з сторін.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 листопада 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк