Ухвала суду № 63502845, 13.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6567/16-ц Провадження № 22-ц/795/2371/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Кузюри Л.В., Харечко Л.К., при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробнича компанія „Полюс СП" до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2016 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ „Торгово-виробнича компанія „Полюс СП" в порядку регресу 30 000 грн. понесених матеріальних збитків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач посилається, що роботодавець не створив належні умови праці, що призвело до того, що в перший робочий день, будучи в стані сильного душевного хвилювання, викликаного тривалим безробіттям та отриманням нарешті офіційного працевлаштування, відповідач, їдучи на зелений сигнал світлофору, скоїв наїзд на пішохода. ОСОБА_6 вважає, що розмір покриття шкоди повинен бути зменшений, оскільки після звільнення з 17 вересня 2015 року він перебуває у постійному пошуку роботи, не має постійного джерела фінансових надходжень, навіть не зміг вчасно сплатити штраф, що змусило Чернігівську міську прокуратуру звернутись до Деснянського районного суду м. Чернігова з клопотанням про зміну покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що згідно наказу (розпорядження) №62-к від 10 вересня 2015 року ОСОБА_6 було прийнято на роботу у ТОВ ТВК „Полюс СП" з 11 вересня 2015 року водієм (а.с.5).

Наказом №67-к від 16 вересня 2015 року відповідача звільнено з 17 вересня 2015 року за власним бажанням (а.с.6).

11 вересня 2015 року приблизно о 17-00 год. ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки „Ford Tranzit", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в м. Чернігові по вул. Войкова (теперішня назва - вул. В. Чорновола) зі сторони вул. Любецька в напрямку пр-ту Миру. Рухаючись у вказаному напрямку, під час виконання маневру правого повороту з вул. Войкова на пр-т Миру, ОСОБА_6 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху, не переконавшись в безпечності маневрування, не витримавши безпечного інтервалу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, який в цей час перебував в нерухомому стані на тротуарі, в результаті чого пішохід отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Зазначені обставини встановлено вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2016 року, згідно якого ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами. Стягнуто з ТОВ ТВК „Полюс СП" на користь ОСОБА_8 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ „ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_8 2799 грн. 99 коп. витрат, пов'язаних з придбанням лікарських препаратів потерпілим та 139 грн. 99 коп. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 2000 грн. процесуальних витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 491 грн. 04 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.

Згідно платіжного доручення №12860 від 22 червня 2016 року ТОВ ТВК „Полюс СП" на виконання вказаного вироку суду перераховано на рахунок ОСОБА_8 30 000 грн. (а.с.17, 19).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ ТВК „Полюс СП" просило стягнути з ОСОБА_6 в порядку регресу 30 000 грн. понесених матеріальних збитків на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода, яка сплачена позивачем, була заподіяна неправомірними діями відповідача, а оскільки робітник несе відповідальність за свої дії перед товариством, право регресної вимоги до останнього виникає з часу виплати товариством сум третім особам.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно роз'яснень, викладених в абзаці третьому п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Виходячи з системного аналізу норм матеріального права, зокрема співвідношення норм трудового законодавства та норм цивільного права з питань відшкодування шкоди, з врахуванням норм цивільного кодексу щодо обов'язку роботодавця відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконанням трудових обов'язків та його право регресної вимоги до працівника, апеляційний суд виходить із того, що таке право вимоги роботодавця до працівника виникає при завданні працівником шкоди під час виконання трудових обов'язків третім (стороннім) по відношенню до роботодавця та працівника особам, тобто щодо завдання шкоди в деліктних (позадоговірних) правовідносинах.

Також відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодуваня шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Оскільки ОСОБА_6 було заподіяно шкоди потерпілому ОСОБА_9 під час перебування у трудових відносинах з позивачем і підприємство відшкодувало заподіяну працівником шкоду потерпілому на виконання вироку суду, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення такої шкоди з винної особи в порядку регресу.

При цьому, доводи відповідача про те, що роботодавець не створив необхідні для нормальної роботи умови праці, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки статтею 137 КЗпП України встановлено можливість зменшення розміру покриття шкоди у разі відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей. Проте, в даній справі заявлялись вимоги про відшкодування працівником шкоди в порядку регресу, яка заподіяна кримінально караним діянням, а не пов'язану з матеріальними цінностями.

Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_6 на наявність підстав для зменшення розміру шкоди з таких підстав.

Дійсно, відповідно до абз.2 ст.137 КЗпП України суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою. Проте, передбачені Главою IX КЗпП України гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, стосуються випадків, коли шкоди заподіяно працівником безпосередньо роботодавцеві, зокрема внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Однак, звернення до суду з позовом ТОВ ТВК „Полюс СП" пов'язувалось із заподіянням його працівником шкоди третій особі - потерпілому ОСОБА_8 внаслідок вчинення злочину відповідачем, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.4 ст.1193 ЦК України, згідно якої виключається можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, в залежності від її матеріального становища у випадку, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Враховуючи, що ОСОБА_6 завдано шкоди в результаті вчинення злочину, що підтверджено вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2016 року, то підстави для зменшення розміру заподіяної відповідачем шкоди відсутні.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду є законним, обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: