Постанова № 63502749, 14.12.2016, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1383/16-а

Провадження №: 2-а/743/156/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Марченко А.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ріпкинського РО УПФУ, про визнання протиправною відмови відповідача виплачувати позивачеві пенсію, виходячи із розміру 89% від суми заробітної плати, починаючи з 01.02.2013 року; відмови у включенні матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, надбавки за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю, різниці у розмірі між фактичними посадовими окладами та премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, в її заробіток, при обчисленні пенсії; зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії, з включенням до складу заробітної плати вказаних вище виплат.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що починаючи з 17.01.2011 року, відповідач призначив їй пенсію у розмірі 89% заробітної плати, однак з 01.02.2013 року, зменшнив її до 80%.

08.11.2016 року позивач звернулась до Ріпкинського об'єднаного УПФУ із заявою про перерахунок пенсії, з метою включення до її заробітку виплат, на які нараховувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, надавши довідку № 171 від 04.11.2016 року.

Звернення ОСОБА_1 відповідачем задоволено не було з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіславши заперечення на позов, в яких, посилаючись на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зазначив, що пенсія ОСОБА_1 призначена на підставі Закону України "Про державну службу" з 18.01.2011 року, однак зазначений закон втратив чинність, у зв»язку з набранням чинності з 01.05.2016 року Закону України "Про державну службу" в новій редакції, згідно ст.90 якого, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Як на окрему підставу для відмови в задоволенні позову, представник відповідача посилався на пропущення ОСОБА_1 строків звернення до суду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної і пенсійної справ, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 17.01.2011 року та отримує пенсію на підставі Закону України "Про державну службу".

Судом встановлено, що з дня звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, розмір належних позивачеві виплат обраховувався виходячи з 89% заробітної плати державного службовця, однак починаючи з 01.02.2013 року, після проведення перерахунку, пенсія ОСОБА_1, як непрацюючому державному службовцю, обраховувалась виходячи з 80 % її заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2016 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку № 171 від 04.11.2016 року про складові заробітної плати за період з 01.02.2011 року по 31.01.2013 року, на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Форма вказаної довідки була затверджена Постановою правління ПФУ № 5-1 від 14.02.2011 року і до неї включені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, інші виплати. Перерахунок пенсії відповідач не здійснив, розглянувши заяву ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», надіславши письмову відповідь про відмову в перерахунку.

Постановою Правління ПФУ від 14.02.2011 року № 5-1 було затверджено форми довідок для призначення пенсії державним службовцям, з урахуванням раніше сплачених сум, на які нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до відповідача 08.11.2016 року, ОСОБА_1 надала відповідачеві довідку за формою, затвердженою постановою Правління ПФУ від 14.02.2011 року № 5-1.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої включено: основну та додаткову заробітну плату, а також заохочувальні і компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до ст.33 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на день призначення позивачеві пенсії), заробітна плата державних службовців складалася з посадових окладів, премій, доплат за ранг, надбавки за вислугу років, інших надбавок, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначались КМ України.

За змістом ст.37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час призначення позивачеві пенсії), пенсія державним службовцям призначалася в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не являлись державними службовцями, - у розмірі 80 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшувалась на 1% заробітку, але не більше 90 %.

Судом встановлено, що з 17.01.2011 року ОСОБА_1 була призначена пенсія у розмірі 89% від заробітної плати державного службовця, але після звільнення позивача, їй було здійснено перерахунок, як непрацюючому державному службовцю, виходячи із заробітної плати за 60 календарних місяців на державній службі, у розмірі 80 % заробітку.

Перерахунок пенсії здійснювався на підставі ст.37-1 Закону України "Про державну службу", виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій. Із змісту ст.40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою, з яких були сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності вказаним Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналіз вказаних положень закону дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, та інші виплати, входять до системи оплати праці державного службовця.

Статтею 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином посилання відповідача на п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", як на підставу для відмови в перерахунку пенсії позивачеві, є необґрунтованими.

Що стосується тверджень відповідача про обов»язковість застосування до спірних правовідносин закону «Про державну службу», в редакції від 10.12.2015 року, та втрату чинності Законом «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 року, суд враховує, що Конституційний Суд України у рішенні по справі №1-рп/99, зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 01.11.1996 року підтверджено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими.

КС України у рішеннях від 06.07.1999 року по справі №8-рп/99, від 20.03.2002 року по справі №5-рп/2002 та 11.10.2005 року по справі №8-рп/2005 сформував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У рішенні КСУ від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008 зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту.

Рішенням КСУ від 22.09.2005 року по справі № 5-рп/2005 визначено, що під звуженням змісту та обсягу прав і свобод людини та громадянина, є їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених прав і свобод людини, вважається їх скасуванням або обмеженням.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1

Згідно ст.84 Закону України "Про пенсійне забезпечення", перерахунок призначеної пенсії при виникненні права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, у якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії.

В той же час, суд розглядає справи в межах заявлених сторонами вимог, отже вимоги ОСОБА_1 про зобов»язання відповідача вчинити певні дії за наслідками розгляду її заяви від 08.11.2016 року, підлягають задоволенню з 04.11.2016 року.

Вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії, починаючи з дня останнього перерахунку, підлягають залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Як слідує з пояснень ОСОБА_1, про зменшення відсотку заробітної плати, з якої обчислювався розмір перерахованої пенсії, вона була обізнана з березня 2013 року.

Частиною 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позивач звернулась до суду 15.11.2016 року, не навела поважних причин пропуску строку звернення та не просила його поновити.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за перід з 01.02.2013 року по 03.11.2016 року, підлягає залишенню без розгляду.

Частиною 2 ст.100 КАС України передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань. Керуючись ст.ст.6-11, 104, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання виплатити пенсію, виходячи з розміру 89% від суми заробітної плати, починаючи з 01.02.2013 року по 03.11.2016 року - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 04.11.2016 року - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у включенні матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, надбавки за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю, різниці у розмірі між фактичними посадовими окладами та премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, в заробітну плату для нарахування пенсії.

Зобов'язати Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 04.11.2016 року, виходячи із 89 % заробітної плати, з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, надбавки за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю, різниці у розмірі між фактичними посадовими окладами та премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, отриманих нею під час роботи на державній службі, на які нараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за виключенням виплат, здійснених за вказаний період.

Стягнути з Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (Код ЄДРПОУ 40378544) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) 551 грн. 20 коп. в рахунок сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляція на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19.12.2016 року.

Суддя Є.А. Жовток