Ухвала суду № 63502246, 16.12.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/492/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1026/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Талалай О.І.,

суддів: Костенка А.М., П'єнти І.В.,

секретар Філіпчук О.С.,

з участю: представника позивача і третіх осіб ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,

представника ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_6 до Хмельницької міської ради, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання недійсним і скасування рішення Хмельницької міської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги , колегія суддів

у с т а н о в и л а :

ОСОБА_8, звертаючись з позовом до Хмельницької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зазначила, що на підставі рішення Хмельницької міської ради від 08 вересня 2010 року № 36 про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 303 кв. м по АДРЕСА_1 останньому 24 грудня 2010 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку. При виготовленні документації землевпорядна організація не встановила меж земельних ділянок в натурі із закріпленням межовими знаками, не погодила межі із суміжними землекористувачами. Земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку, що знаходиться у її користуванні.

Треті особи із самостійними вимогами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, законний представник ОСОБА_12 ОСОБА_2 звернулися з позовом до Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку. В обґрунтування вимог зазначили, що вони є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 575,50 кв. м. Ділянка, якою вони користуються, межує із земельними ділянками по АДРЕСА_1. Конфігурація ділянок не мінялася більше 60 років. Передана за рішенням Хмельницької міської ради у власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 303 кв. м по АДРЕСА_1 накладається на ділянку, яка рахується за їх будинком. Відповідно до технічної документації із землеустрою межі земельної ділянки відповідача не погоджені із суміжними землекористувачами. ОСОБА_4 проігнуровав вимоги законодавства, а міська рада неправомірно прийняла рішення про надання йому земельної ділянки у власність без встановлення меж земельних ділянок в натурі із закріпленням межовими знаками, без погодження меж із сміжними землекористувачами.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_6, звертаючись з позовом до Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку, зазначив, що він є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_3, який розташований на земельній ділянці площею 246,15 кв. м, що межує із земельними ділянками по АДРЕСА_1. Передана у власність ОСОБА_4 за рішенням Хмельницької міської ради земельна ділянка в частині накладається на ділянку для обслуговування будинку по АДРЕСА_3. До цього призвели порушення вимог закону, допущені при видачі відповідачу державного акта про право власності на землю.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 квітня 2016 року в позові відмовлено. Скасовано захід забезпечення позову.

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, законний представник ОСОБА_12 ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилаються на передчасність, необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального і процесуального права. Судом не враховано те, що при виділенні у користування ОСОБА_4 земельної ділянки у 1998 році не визначалися координати земельної ділянки. При оформленні права власності на земельну ділянку відповідач проігнорував вимоги законодавства, а Хмельницька міська рада неправомірно прийняла рішення про надання йому земельної ділянки без встановлення меж в натурі із закріпленням межовими знаками та без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами. Зазначені порушення призвели до накладання земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_4, на земельні ділянки, що знаходяться у їх користуванні, що підтверджується висновком земельно-технічної експертизи.

У засіданні апеляційного суду представник позивача і третіх осіб ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 ОСОБА_15 і представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали. Представник ОСОБА_4 визнав апеляцію не обґрунтованою у повному обсязі.

Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що сторони і треті особи у справі є власниками частини будинковолодінь у м. Хмельницькому, а саме:

ОСОБА_8 - 3/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 жовтня 2011 року;

ОСОБА_10 - 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_4, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно;

ОСОБА_9 - 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_4, розташованого на присадибній земельній ділянці розміром 575 кв. м на підставі договору дарування від 26 квітня 1980 року;

ОСОБА_11 - 1/4 частини жилого будинку з надвірними будовами, які до неї відносяться по АДРЕСА_4, розташованого на земельній ділянці розміром 575 кв. м відповідно до договору довічного утримання від 08 серпня 1978 року;

ОСОБА_12 - 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_4 згідно з договором дарування від 10 липня 2008 року;

ОСОБА_6 - 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_3, розташованого на земельній ділянці розміром 246,15 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 1980 року.

Згідно з договором міни від 17 вересня 1997 року ОСОБА_4 є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2010 року ОСОБА_4 є також власником земельної ділянки площею 0,0303 га АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий відповідачу на підставі рішення сесії Хмельницької міської ради № 36 від 08 вересня 2010 року про передачу у власність земельної ділянки площею 303,31 кв. м.

Рішенням Хмельницького міського суду від 24 грудня 1998 року встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 і ОСОБА_4 виділено у користування земельну ділянку площею 303,31 кв. м, обмежену на плані відповідними точками.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в позові, суд обґрунтовано виходив з того, що рішення Хмельницької міської ради про передачу у власність земельної ділянки прийнято на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Підстав для його скасування і визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі цього рішення немає. Крім того, до участі у справі не залучений орган, що видав державний акт.

Висновок суду узгоджується з матеріалами справи і відповідає вимогам закону.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

На підставі ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів вважає, що, звертаючись до суду з позовом щодо визнання недійсним і скасування рішення сесії міської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, позивачі і треті особи із самостійними вимогами не довели належними і допустимими доказами порушення їх прав, свобод та інтересів як землекористувачів та власників частин житлових будинків.

Позивачі і треті особи із самостійними вимогами не надали суду копій рішень органів місцевого самоврядування про закріплення земельних ділянок за будинковолодіннями АДРЕСА_2. Відсутні такі документи також в інвентаризаційних справах.

Рішенням міськвиконкому № 4 від 09 лютого 1954 року затверджено матеріали технічної інвентаризації, відповідно до яких за будинком АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка площею 575,5 кв. м (т.1, а.с.30).

У правовстановлюючих документах ОСОБА_9, ОСОБА_11 на частину будинковолодіння НОМЕР_3 зазначено розмір земельної ділянки 575 кв. м (т.1, а.с.38-40, 44-45).

У правовстановлюючих документах співвласників будинковолодіння НОМЕР_2 відомості про площу земельної ділянки відсутні (т.2, а.с.89, 118).

На підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 1983 року ОСОБА_6 набув право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_3, який розташований на земельній ділянці площею 246,15 кв. м (т.1, а.с.200-201).

Із матеріалів інвентаризаційних справ вбачається, що у період з 1946 року по 1990 роки у правовстановлюючих документах та на схемах земельних ділянок по вул. Гагаріна їх розміри змінювалися: по будинковолодінню НОМЕР_3 - від 297,22 кв. м до 575 кв. м; по будинковолодінню НОМЕР_2 від 243,75 кв. м до 240,63 кв. м; по будинковолодінню НОМЕР_4 - від 203,58 кв. м до 246 кв. м, у 2000 р. - до 228 кв. м.

Відсутні у матеріалах цивільної справи та інвентаризаційних справ документи про визначення місця знаходження земельних ділянок, які рахуються за будинковолодіннями НОМЕР_3, НОМЕР_2, АДРЕСА_3.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи № 411/016 від 30 листопада 2016 року чітко встановлених меж між земельними ділянками, на яких розміщені будинковолодіння НОМЕР_3, НОМЕР_2, АДРЕСА_3, немає. Враховуючи відсутність частини межових споруд, фактичні межі зазначених земельних ділянок визначені з урахуванням матеріалів інвентаризаційних справ, а також пояснень присутніх під час обстеження сторін. На підставі наданих на дослідження документів експертом визначено орієнтовні межі земельних ділянок, з урахуванням яких визначено їх фактичні площі: під будинковолодінням НОМЕР_3 - 540 кв. м; під будинковолодінням НОМЕР_2 - 268 кв. м, під будинковолодінням НОМЕР_4 - 216 кв. м. Встановлені таким чином дані покладено в основу висновку про накладення земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_4, на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні позивачів і третіх осіб із самостійними вимогами.

На думку колегії суддів, висновок експерта в цій частині ґрунтуєтья на припущеннях, а тому не може бути визнаний належним доказом на підтвердження позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідно до висновку зазначеної вище земельно-технічної експертизи у фактичному користуванні ОСОБА_16 знаходиться земельна ділянка площею 292 кв. м. Конфігурація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 по АДРЕСА_1, на яку 24 грудня 2010 року ОСОБА_16 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, в цілому відповідає конфігурації земельної ділянки, виділеної останньому у користування на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 грудня 1998 року. Виявлені незначні відхилення можуть бути наслідком неточності перенесення даних з варіанта встановлення порядку користування.

У зв'язку з наведеним вище не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянтів про накладання приватизованої відповідачем земельної ділянки на земельні ділянки, що знаходяться у їх користуванні.

Не заслуговують на увагу посилання апелянтів на неправомірність рішення про надання ОСОБА_16 земельної ділянки без встановлення меж в натурі із закріпленням межовими знаками та без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності ОСОБА_16 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_1 межі земельної ділянки встановлені в натурі і відповідно до акта від 18 березня 2010 року межові знаки передані на зберігання ОСОБА_16 (т.1, а.с.159).

За відсутності доказів щодо порушення відповідачем меж суміжного землекористування, не підписання акту погодження меж для приватизації земельної ділянки не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б впливали на законність рішення суду та спростовували його висновок.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий/підпис/О.І. Талалай

Суддя/підпис/А.М. Костенко

Суддя /підпис/І.В. Пєнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай

_________________

Головуючий в першій інстанції Карплюк О.І. Справа № 22-ц/792/1026/16

Доповідач Талалай О.І. Категорія № 47