Ухвала суду № 63500429, 13.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9219/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Косолап М. М.Номер провадження 22-ц/788/1962/16 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 41

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 листопада 2016 року

у справі за позовом приватного нотаріуса Київського нотаріального Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 листопада 2016 року позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, поширену шляхом оприлюднення в скарзі до Головного територіального управління юстиції у м. Києві тексту, а саме: «Звертаю увагу на ту обставину, що нотаріус ОСОБА_8 неодноразово вчиняла протиправні дії щодо перереєстрації права власності, про що свідчить низка судових рішень»; про зобов'язання ОСОБА_5 повідомити Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили; про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинами справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовної заяви до ОСОБА_6 в частині захисту честі, гідності та ділової репутації.

В апеляційній скарзі, серед іншого, вказується і на те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції помилково не застосував норми ст.13 ЦК України, враховуючи, що реалізація особою, в даному випадку відповідачем, свого цивільного права не повинна була здійснюватись з наміром причинити шкоду іншій особі, тобто позивачці, шляхом розповсюдження про неї неправдивих відомостей з метою знищення її ділової репутації та завданням їй моральних страждань.

Під час розгляду даної справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_7 подала заяву від 13 грудня 2016 року від імені приватного нотаріуса ОСОБА_8, в якій просила апеляційний суд прийняти відмову від частини позовних вимог, що стосується відшкодування моральної шкоди, повідомивши суд, що наслідки вказаної дії їй відомі.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2016 року прийнята відмова позивача від частини позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розв'язання вказаної вимоги скасовано, а апеляційне провадження щодо цієї вимоги закрито.

Ураховуючи зазначене, виходячи з положень ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційному перегляду підлягає рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення позовної вимоги про захист честі, гідності і ділової репутації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу з мотивів, в ній викладених, а також в частині пояснень представника відповідача, яка заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, з урахуванням відмови від частини вимог в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєструвала право власності за ПАТ «Дельта Банк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка раніше належала відповідачу ОСОБА_4, але відповідно до рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 грудня 2015 року в рахунок погашення кредитного боргу ПП «Клімат - С» було звернуто стягнення на вказану квартиру, як предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на це жиле приміщення за ПАТ «Дельта Банк».

Відповідач ОСОБА_4 подав скаргу до Головного територіального управління юстиції у м. Києві для захисту своїх прав, оскільки вважав вказані дії нотаріуса протиправними з огляду на те, що на момент реєстрації права власності на спірне житло за ПАТ «Дельта Банк» в рамках розгляду його позову до цього банку про визнання укладеного ним іпотечного договору припиненим у зв'язку із повним виконанням основного зобов'язання Ковпаківський районний суд м. Суми забезпечив цей позов і наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 внісши 19 квітня 2016 року відомості про цей арешт до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Серед інших відомостей у скарзі відповідач вказав також інформацію з таким текстом: «Звертаю увагу на ту обставину, що нотаріус ОСОБА_8 неодноразово вчиняла протиправні дії щодо перереєстрації права власності, про що свідчить низка судових рішень».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, як надавач публічних послуг, є публічною особою. Скарга ОСОБА_4, адресована Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області, направлена відповідачем на реалізацію його права, гарантованого ст. 40 Конституції України, для відповідного реагування, тому містить оціночні судження, а саме: його суб'єктивні думки та переконання щодо діяльності позивача ОСОБА_8, як приватного нотаріуса (публічної особи).

Отже, інформація, що викладена в цій скарзі, з приводу якої позивач звернулась в суд за захистом, на думку суду, є виключно узагальненою, суб'єктивною, критичною думкою та переконанням відповідача про протиправність дій позивачки і не містить конкретних об'єктивних фактів, які можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Також на підтвердження вказаного висновку суд першої інстанції послався на відсутність встановлення фактів, які б доводили, що викладена в скарзі ОСОБА_4 інформація щодо публічної особи, якою є позивач і стосовно якої розглядається спір, є мотивованими цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність та ділову репутацію приватного нотаріуса ОСОБА_8

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.ст.3, 28 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на повагу до його гідності.

Як передбачено ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначено у ч.1 ст.270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі.

Частиною першою ст.275 ЦК України визначено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

А в ч.ч.1, 4, 6, 7 ст.277 ЦК України йдеться про те, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

За положеннями ст.10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Згідно п.п.19, 21 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи та юридичної особи» при вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критики, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути тлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови Пленуму ВСУ відповідачами у справі про захист гідності, честі та ділової репутації є фізична особа або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У п.15 цього ж Пленуму ВСУ №1 йдеться про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Враховуючи встановлені обставини справи та зміст наведених норм матеріального права, можна дійти висновку, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що висловлені судження відповідача, які оспорює позивач, є оціночними, тому відсутні правові підстави для задоволення позову та захисту прав позивача у обраний ним спосіб, ураховуючи, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про зворотнє, про те, що відповідач розповсюдив стосовно неї неправдиву інформацію, пославшись на істинність фактів, з приводу чого вона у правильно обраний спосіб звернулась до суду за захистом, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки критична оцінка певних фактів у роботі позивача, що носять характер недоліків і з приводу чого остання звернулась до суду за захистом, є вираженням суб'єктивної думки відповідача, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, так як він у скарзі не вказує на конкретні порушення з боку позивача при реєстрації нею права власності і не посилається на конкретні судові рішення з цього приводу.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини даної справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1; 308; 314 ч.1 п.1; 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київськго міського нотаріального округу ОСОБА_8 відхилити в частині вирішення вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 листопада 2016 року в даній справі в частині вирішення заявленої вимоги залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -