Рішення № 63499855, 13.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5389/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Гамарц Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАГАРІН-СЕРВІС» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАГАРІН-СЕРВІС» (далі - ТОВ «ГАГАРІН-СЕРВІС») про стягнення заборгованості по заробітній платі за вересень 2015 року в розмірі 116000,00 грн. та про стягнення моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. (а. с. 2-3, 29-31).

В обґрунтування позову позивач та її представник посилались на те, що починаючи з 05.07.2014 року позивач перебувала у фактичних трудових відносинах з ТОВ «ГАГАРІН-СЕРВІС», займала посаду керівника відділу конференц-сервісу; 03.10.2015 року позивач припинила фактичні трудові відносини з ТОВ «ГАГАРІН-СЕРВІС», подавши заяву про звільнення за згодою сторін, згідно зі ст. 36 КЗпП України, або за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України; а між тим в порушення вимог діючого трудового законодавства відповідач не уклав з нею трудовий договір та до теперішнього часу не виплатив їй заборгованість по заробітній платі, зокрема за вересень 2015р. у розмірі 116000,00 грн; неправомірними діями відповідач заподіяв позивачу великих моральних страждань та сприяв загостренню її депресивного стану, який погіршився ще більше у звязку з невиплатою їй відповідачем заробітної плати, оскільки вона була її єдиним джерелом заробітку на проживання, харчування та існування взагалі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що позивач ніколи не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ГАГАРІН-СЕРВІС», у штатному розкладі ТОВ відсутня посада керівника відділу конференц-сервісу, як і самого відділу; що ТОВ «ГАГАРІН-СЕРВІС» не уособлює в собі готель «ГАГАРІНН», нежитлові приміщення якого належить різним власникам фізичним та юридичним особам, й що ТОВ «ГАГАРВН-СЕРВІС» лише орендує окремі з них, де надає послуги з тимчасового проживання та надає в суборенду приміщення для проведення конференцій та інших заходів. Представник відповідача також зазначав, що позивач у відносинах з ТОВ «ГАГАРІН-СЕРВІС» представляла інтереси окремих клієнтів, які орендували в ТОВ приміщення для проведення конференцій і позивач отримувала комісійну винагороду безпосередньо від клієнтів. (а.с.10-13) Відповідач також просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним у даній справі судові витрати повязані з оплатою правової допомоги у сумі 9000 грн..

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН : НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 11.07.2001 р., що зареєстрована та проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАГАРІН-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ : 39128402, п/р 26003312817301 в АБ «Південний», МФО 328209) судові витрати в сумі 9000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 30 березня 2016 року скасувати в частині стягнення судових витрат у сумі 9000 грн., посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У решті рішення суду позивачем не оскаржено.

В процесі розгляду справи в апеляційному суді від ОСОБА_2 надійшла заява про звільнення її від сплати судових витрат на підставі ст.82 ЦПК України.

Проти апеляційної скарги заперечували представники відповідача.

За правиламист. 309 ч.1 п. 4 ЦПК Українипідставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення про стягнення судових витрат по оплаті правової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, позивач свої позовні вимоги не довела, що витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, а тому з позивача на користь відповідача слід стягнути усі понесені відповідачем витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 9000 грн.

Однак з такими висновками суду в межах оскарження колегія суддів погоджується частково.

Вбачається, що суд розглядав трудовий спір і відмовив позивачу у позові за недоведеністю її позовних вимог. В цій частині позивач рішення суду не оскаржила, а відтак з його правильністю погодилась. На підставі ст.5 ч.1п.1Закону України « Про судовий збір» позивач звільнена від оплати судового збору у всіх судових інстанціях.

У відповідності з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. При цьому до витрат, повязаних з розглядом справи, належать, у тому числі витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84ч.1,2 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною… не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За законом України «Про державний бюджет України» мінімальна заробітна плата в листопаді 2015 року складала 1378 грн., а в листопаді 2016 року - 1450 грн. Сорок відсотків від вказаної мінімальної заробітної плати відповідно складають 551 грн.20 коп. та 580 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ТОВ «ГАГАРІН-СЕРВІС» у цій справі у суді першої інстанції представляв адвокат ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги № 16/11-15 від 16.11.2015р. та ордеру серії ОД № 044075 від 16.11.2015р.(а.с.17-24) За договором гонорар адвоката сторони обумовили у сумі 9000 грн., які були виплачені адвокату за видатковим касовим ордером від 16.11.2015р.(а.с.25)

Вбачається, що дійсно адвокат приймав участь у розгляді цієї справи у суді першої інстанції і за наданим суду розрахунком адвокатом на виконання умов договору про надання правової допомоги затрачено 19 годин часу.

Цей же представник відповідача також приймав участь у розгляді справи на стадії апеляційного провадження за договором про надання правової допомоги № 10/11-16 від 10.11.2016р. і за видатковим касовим ордером від 23.11.2016р. адвокату сплачено 4060 грн. (а.с.166-173,174)

За розясненням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (п.48) витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів); зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підставі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З наданими представником відповідача розрахунками часу затраченого адвокатом на виконання своїх повноважень колегія суддів погодитись не може і вважає їх не повністю доведеними, виходячи з наступного. Зазначена у розрахунку (а.с.113), поданого до суду першої інстанції, участь адвоката у фактичній перевірці підприємства з боку Головного управління ДФС в Одеській області не є процесуальною дією у цій справі, і вказана перевірка не проводилась за ухвалою суду про забезпечення доказів. Та водночас із складеного акту перевірки не вбачається участь у перевірці адвоката протягом 9 годин, які зазначені у розрахунку. А відтак, вказані 9 годин суд із розрахунку виключає. 23 листопада 2015 року судове засідання не відбулося і 0,5 годин участі у розгляді справи також підлягають виключенню. В частині підготовки заперечень на позовну заяву позивача, які складають лише повних 3 печатних аркуші, враховуючи факт тривалого попереднього вивчення позовної заяви та додатків до неї, колегія суддів також зменшує з 4 годин до 2 годин, а тривалість вивчення уточненої позовної заяви та консультації з клієнтом зменшує до однієї години. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів обсяг витрат часу адвоката на правову допомогу у суді першої інстанції зменшує з 19 до 7 годин, а відтак граничний розмір компенсації витрат відповідача на правову допомогу у суді першої інстанції складає 3858,40 грн. ( 7 год. х 551,20грн.) ОСОБА_3 цю суму колегія суддів вважає розумною і справедливою.

У суді апеляційної інстанції рішення суду в частині позовних вимог, в яких позивачу відмовлено, не переглядалось у звязку з відсутністю апеляційної скарги позивача на рішення суду по суті спору, а тому судові витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Разом з тим, з наданим позивачем апеляційному суду розрахунком (а.с.189) колегія суддів також не погоджується. З огляду на межі оскарження, колегія суддів вважає за необхідне зменшити визначені адвокатом затрати часу на укладення договору про надання правової допомоги, вивчення апеляційної скарги, консультацію клієнта до однієї години, та підготовку заперечень і узгодження їх з клієнтом також зменшити до однієї години. Враховуючи зазначене, колегія суддів обсяг витрат часу адвоката на правову допомогу у суді апеляційної інстанції зменшує з 7 до 2,5 годин, а відтак граничний розмір компенсації витрат відповідача на правову допомогу у суді апеляційної інстанції складає 1450 грн.. ( 2,5 год. х 580,00грн.) ОСОБА_3 вказана сума є розумною і справедливою.

Доводи позивача про те, що суд неправомірно поклав на неї витрати на правову допомогу, оскільки відповідач є порушником трудового законодавства, що суд не повинен був довіряти доводам відповідача, який усі документи по трудовим відносинам з позивачем навмисно приховав чи знищив, що її позов підтверджувався листуванням з відомими компаніями тощо не можуть братися до уваги, оскільки позивач не оскаржила рішення суду по суті спору, а лише оскаржила рішення суду в частині стягнення судових витрат на правову допомогу.

Посилання позивача на ст.433 Трудового кодексу є некоректним, оскільки в Україні діє КЗпП України, в якому такої статті немає, та за ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права покладаються виключно на сторони. І безоплатна правова допомога у цій справі не надавалась.

За наведених вище обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для повного звільнення позивача від оплати судових витрат по наданню правової допомоги на підставі ст.82 ч.3 ЦПК України у звязку зі скрутним матеріальним становищем позивача. Та водночас колегія суддів зауважує, що таке клопотання у суді першої інстанції не заявлялось і всі обставини, на які послалась позивач склалися після ухвалення рішення, а суд апеляційної інстанції перевіряє правильність рішення на момент його ухвалення. Позивач за законом звільнена лише від оплати судових витрат по оплаті судового збору.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а рішення суду в частині стягнення судових витрат по оплаті правової допомоги слід змінити, зменшивши стягнуту суму з 9000 грн. до 3858,40 грн., і належить стягнути судові витрати по оплаті правової допомоги на стадії апеляційного провадження у сумі 1450 грн.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ( 03 липня 1985 р. н., ІПН : НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 11.07.2001 р., що зареєстрована та проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАГАРІН-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ : 39128402, п/р 26003312817301 в АБ «Південний», МФО 328209) судові витрати по оплаті правової допомоги у суді першої інстанції у сумі 3858,40 грн. та у суді апеляційної інстанції у сумі 1450 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. ОСОБА_4 Сєвєрова