Рішення № 63499425, 16.12.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5385/16-ц

Провадження № 2/522/4685/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді: Бойчука А. Ю.

при секретарі: Скибінській Є. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2, за участю третьої особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про встановлення батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради та ОСОБА_2, третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Малиновському районі РС ОМУЮ, в якому просить суд встановити, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є її батьком. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що її мати ОСОБА_4 та її батько ОСОБА_3 мешкали однією сімєю в незареєстрованому шлюбі з 1991 року по 1997 рік. В 1993 році народилася позивач. ОСОБА_3 завжди визнав себе її батьком, спілкувався з нею, виховував та брав участь у її житті, як в період мешкання разом з матірю, так і після їх розлучення. 23 липня 2014 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Вона, як дочка померлого має право на спадкування, в звязку з чим звернулася до нотаріуса с заявою про прийняття спадщини. Однак, так як в її свідоцтві про народження відомості про батька внесені зі слів матері, вона змушена звернутися до суду та встановлювати батьківство зі своїм батьком ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача - Одеської міської ради в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення та надала суду пояснення, що їй відомо про те, що померлий ОСОБА_3 приблизно 2 роки мешкав однією сімєю з матерю позивачки ОСОБА_4, однак з її слів, померлий ОСОБА_3 мав сумніви щодо свого батьківства. Крім того, відповідач пояснила, що у 2010 році стався інцидент зі зникненням ОСОБА_3 та спробою шахраїв заволодіти його квартирою, в звязку з чим вона зверталася по допомогу до правоохоронних органів, де надавала особисті пояснення в цього приводу. Крім того, вона не заперечувала проти пояснень позивачки про спільне відвідування з нею та батьком померлим ОСОБА_3 дачного участку.

Представник третьої особи - Відділу реєстрації актів цивільного стану Малиновського району реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини щодо встановлення походження дитини від батьків, які не перебували в шлюбі між собою.

Згідно до розяснень, викладених в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

За правилами, передбаченими ст.ст.53, 55 КпШС України, чинного на час народження позивачки, походження дитини від батьків, які не перебувають в шлюбі між собою, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком та матірю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. При відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася 14 жовтня 1993 року, про що свідчить отримана судом належним чином посвідчена копія запису акту про народження № 823, укладеного Малиновським відділом ЗАГСу м. Одеси 18 листопада 1993 року. Відповідно до п.19 запису акту про народження № 823 від 18.11.1993 року, підставою запису відомостей про батька дитини була заява матері від 18.11.1993 року. Прізвище дитини записано по прізвищу матері, по батькові дитини було записано згідно ім'я та по-батькові ОСОБА_3. Тобто, відомості про батька дитини в актовому запису про народження ОСОБА_1 внесені на підставі ст. 55 КпШС зі слів матері.

Як встановлено в судовому засіданні, мати позивачки - ОСОБА_4 та померлий ОСОБА_3 в період часу з 1991 року до 1997 року мешкали однією сімєю без реєстрації шлюбу в квартирі, разом з матерю ОСОБА_3, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. В цей час мати позивачки завагітніла та народила дитину, позивачку по справі. Як в період вагітності, так і після її народження, ОСОБА_3 визнавав себе батьком дитини. Його мати визнавала позивачку своєю онукою, інші члени родини померлого ОСОБА_3 теж були обізнані щодо його батьківства відносно позивачки.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила суду, що в 1991 році вона познайомилася з ОСОБА_3 та згодом стали мешкати разом з ним однією сімєю в квартирі разом з його матерю по вул.Олександра Невського в м.Одесі, вели з ним спільне господарство. З часом вона завагітніла та народила дитину, позивачку по справі. Так як дитина народилася під час його знаходження у рейсі, відомості про батька були внесені при реєстрації народження з її слів, при цьому вона зазначила імя та по-батькові ОСОБА_3. Їх подружні стосунки тривали до 1997 року. За його життя ані ОСОБА_3, ані його родичі, не піддавали сумніву його батьківство.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснила суду, що вона знайома з матерю позивачки та померлим ОСОБА_3, так як в період часу 1991-1997 років вони мешкали в одному будинку в м.Одесі по вул.Олександра Невського, 45. Їй відомо про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мешкали разом. В зазначений період часу ОСОБА_4 завагітніла та народила доньку ОСОБА_1. Так як свідок в той же час теж народила дитину, вони зі ОСОБА_4 постійно гуляли разом з дітьми. В звязку з постійним спілкуванням зі ОСОБА_4, їй достовірно відомо про наявність між нею та ОСОБА_3 сімейних відносин. ОСОБА_3 плавав, але під час знаходження вдома піклувався про дитину, визнавав її своєю донькою. Коли дитини було приблизно три з половиною роки, мати позивачки та ОСОБА_3 розлучилися.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що він є двоюрідним братом померлого ОСОБА_3 та між ними завжди були подружні стосунки. ОСОБА_3 постійно відвідував його, останній раз вони бачилися незадовго до смерті ОСОБА_3 Свідку відомо про те, що ОСОБА_4, мати позивачки та його брат ОСОБА_3 мешкали разом однією родиною.. Мешкали вони на Таїрово з матерю померлого ОСОБА_3. За час їх спільного життя в них народилася донька ОСОБА_1, яку він вважає своєю родичкою. Розлучилися вони, коли дитині було приблизно 2-3 роки. За життя ОСОБА_3 завжди визнавав себе її батьком, спілкувався з нею. На фотокартках, наданих для огляду, свідок ОСОБА_6 відмітив померлого ОСОБА_3 з донькою позивачкою по справі, бабусю з онукою позивачкою по справі.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду про те, що вона є подругою матері позивача - ОСОБА_4. У 18 років ОСОБА_4 познайомилася з ОСОБА_3, в 20 років народила доньку ОСОБА_1. Мешкали вони разом в квартирі з матерю ОСОБА_3 Шлюб між ними зареєстрований не був, однак вони мешкали як сімя. За запрошенням ОСОБА_4 вона стала хрещеною ОСОБА_1. Після того, як ОСОБА_3 став зловживати спиртними напоями, вони розірвали свої стосунки. Однак до смерті ОСОБА_3 завжди підтримував відносини з донькою, визнавав її своїм батьком.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що їй достовірно відомо про те, що ОСОБА_4 (мати позивачки) та ОСОБА_3 (померлий ОСОБА_3) мешкали однією сім'єю. Він ходив у рейси, вона чекала його вдома. Проживали вони у матері ОСОБА_3. З його слів їй відомо про те, що він мав бажання записати дитину на себе. Після розлучення з матірю, він продовжував спілкування та турботу про доньку.

Допитаний за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_9 повідомив суд про те, що у 2010 році він представляв інтереси ОСОБА_3 в Київському районному суді м.Одеси по цивільній справі, заявником по якій виступала ОСОБА_4, мати позивачки. З його слів, померлий ОСОБА_3 заперечував своє батьківство щодо позивача.

Згідно до наданих позивачем копій матеріалів цивільної справи № 2-о-315, розглянутої Київським районним судом м. Одеси вбачається, що дійсно 26.01.2011 р. свідок приймав участь у розгляді цієї справи в якості представника ОСОБА_3 Однак, у відповідності до журналу судового засідання від26.11.2010 року ніяких заяв щодо оспорювання батьківства ані він, ані ОСОБА_3 суду не заявляли. За таких підстав, суд скептично ставиться до пояснень свідка.

В судовому засіданні були оглянуті фотокартки, зроблені в різні роки, на яких зображені померлий ОСОБА_3, позивачка ОСОБА_1 в дитинстві, її бабуся мати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші родичі. Зазначені фотокартки містять ознаки сімейних фото, зроблених в різні роки та надають суду підстави для висновку про те, що померлий ОСОБА_3 спілкувався з дитиною, як особисто, так і в колі своїх родичів. Факт зображення на фотокартках зазначених осіб визнаний обома сторонами по справі.

Судом досліджена належним чином посвідчена копія обмінної карти породілля ОСОБА_4 від 26.04.1993 р., в якій, серед інших записів міститься запис «муж в рейсе», що теж, на думку суду, підтверджує наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відносин, притаманних подружжю.

В судовому засіданні оглянутий оригінал медичної картки розвитку дитини ОСОБА_1, в якій на аркуші «дородовій патронаж» зазначена, окрім місця реєстрації, адреса тимчасового проживання АДРЕСА_2. Наявність цього запису підтверджує правдивість показань свідків про те, що після народження позивачки, її мати, ОСОБА_4, мешкала в квартирі матері померлого ОСОБА_3, згідно чого можливо дійти до висновку про спільне проживання її батьків.

Згідно листа № 474016 72 16 від 28.07.2016 р., отриманого від КП «БТІ» Одеської міської ради, дійсно квартира АДРЕСА_3 належала на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_10.

Крім того, стороною позивача суду надана ксерокопія заяви в Таїровський ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від імені ОСОБА_2 від 14.10.2010 р., яка зареєстрована в ЖРЗПЗ під № 7937 від 14.10.2010 р. та ксерокопія її пояснень, наданих 14.10.2010 р. Згідно пояснень, підписаних відповідачкою власноруч, вона зазначає про те, що їй відомо про наявність у ОСОБА_3 дитини від першого шлюбу та жінки ОСОБА_4, які мешкають по вул.Генерала Петрова с зазначенням їх номерів телефонів. Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила як факт свого звернення до правоохоронних органів 14.10.2010 р., так і зміст пояснень, відображених в наданій ксерокопії. Крім того, відповідачка пояснила, що надаючи ці пояснення, під дитиною від першого шлюбу вона мала на увазі саме позивачку ОСОБА_1.

Згідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст.58, ст.59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За тих підстав, матеріали цивільної справи № 2-о-315/10, яка перебувала на розгляді Київського районного суду м.Одеси не містять доказів щодо предмету доказування, а саме в них відсутня інформація про те, чи визнавав своє батьківство відносно позивачки померлий ОСОБА_3

Щодо заперечень проти позову, наданих відповідачкою, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 п.2 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо набрало чинності рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однією із сторін справи, яка розглядається, є Одеська міська рада, як орган територіальної громади за місцезнаходженням спадкового нерухомого майна. Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 на час подання позову не входять до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3, Одеська міська рада є належним відповідачем по справі. В цивільній справі № 521/20718/14-ц, по якій було ухвалено рішення Апеляційного суду Одеської області від 28.01.2016 р. про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, в субєктному складі сторін відсутня Одеська міська рада. За таких підстав, положення ч.1 п.2 ст.205 ЦПК України на даний спір не розповсюджується.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 розд. VII "Прикінцеві положення" Сімейного Кодексу України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ст.ст.53, 55 КпШС УСРР, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити, що батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визначити порядок виконання судового рішення, згідно до якого, це рішення суду є підставою для внесення відділом державної реєстрації актів цивільного стану Малиновського району реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції змін до графи «батько» в актовому запису про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, № 823 від 18 листопада 1993 року, серії V-ЖД № 419691, виданого Малиновським відділом ЗАГСу м. Одеси, с зазначенням відомостей про батька дитини ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ю. Бойчук