Постанова № 63498201, 09.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 490/9161/16-п 09.12.2016 09.12.2016 09.12.2016

Номер провадження: 33/784/276/16

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33-784/276/16 Головуючий суду 1-ї інстанції: Тішко Д.А.

Категорія ст. 130 ч.1, 124 КУпАП Головуючий апеляційного суду: Значок І.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року

Апеляційний суд Миколаївської області у складі судді Значок І.С., при секретарі Луговенко К., за участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 , розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто судовий збір в розмірі 275,60 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно постанови суду, 07 вересня 2016 року, близько 23 год. 15 хв., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Ford Escort», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись вулицею Нижньою, в районі будинку №81, в смт Магістраль, Жовтневого району, Миколаївської області, в порушення п. 2.4 ПДР України, не дотримався вимог працівника поліції про зупинку транспортного засобу, ігноруючи світлові сигнали синього та червоного кольору, а також звукові сигнали. В подальшому, після зупинки свого транспортного засобу, в порушення вимог п.п. 15.12, 2.3-«Б» ПДР України, не вжив усіх необхідних заходів, щодо недопущення самовільного руху транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на транспортний засіб марки «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який зупинився позаду. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Після чого, маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння, на вимогу співробітників поліції, ОСОБА_2 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що за кермом автомобіля був не він, а ОСОБА_5, він сидів на пасажирському сидінні, тому у нього не було необхідності бути у тверезому стані та проходити огляд на стан сп'яніння.

Стверджуючи про істотні порушення його права на захист, посилається на рішення Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.2000 року, яким визнано неконстуційними положення ст. 268 КУпАП, якими обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника своїх прав, Тому вважає, що суд незаконно відмовив у представництві його інтересів його дружині - ОСОБА_3, яка має вищу юридичну освіту та надала нотаріально завірену довіреність на право представляти його інтереси.

Зазначає, що суддя у вказаній постанові не врахував його пояснення та пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які стверджували, що керував автомобілем не він, а ОСОБА_5, який готовий понести відповідальність за порушення ПДР, за які передбачена відповідальність за ст. 122-2, 124 КУпАП.

Вказує, що відповідно до п.7 ч.1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння» затвердженої наказом МВС,МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року «доставлення до закладу охорони здоров'я відбувається лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими». Однак протокол про адміністративне правопорушення не містить свідків його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці складання протоколу. В заклад охорони здоров'я його доставили в наручниках, тому запис у висновку лікаря-нарколога «відмова від медичного огляду» він вважає абсурдним.

Зазначає, що судом неправомірно не взята до уваги довідка № 3226 від 08.09.2016 року про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння, при цьому суд послався на Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння» затверджену наказом МВС,МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009 року, яка втратила чинність.

Також вказує, що судом не враховано, що на місці зупинки працівниками поліції до нього були застосовані протиправні дії у вигляді жорстокого побиття, посвідчення водія працівниками поліції самовільно вилучено з автомобіля і використане для складання всіх протоколів на його ім'я.

На думку апелянта суд при призначенні стягнення не врахував, що у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина 2011 року народження, яка з народження має захворювання - гемангіома на обличчі біля лівого ока, лікарями рекомендовано проведення операцій по її видаленню, вартість операції дуже значна, а він є єдиною особою, яка утримує сім'ю. Призначене стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на один рік позбавить його працювати, оскільки його трудова діяльність пов'язана з керуванням автомобіля.

Вислухавши ОСОБА_2 та його захисника на підтримку апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляції, вважаю, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував, що будучи затриманим працівниками патрульної служби він висловив бажання пройти медогляд з метою перевірки на стан сп'яніння у медичному закладі, а, будучи туди доставленим, - відмовився від його проходження. При цьому у апеляційному суді пояснив, що підставою для цього було його незаконне перебування у кайданках. ОСОБА_2 також не заперечував і те, що вискочив із автомобіля через пасажирські дверцята, сховався у кущах, а коли був виявлений працівниками поліції вказав, що затримував свій автомобіль, якого, начебто, вкрали. Не заперечував і те, що неодноразово міняв свої пояснення щодо того, хто керував автомобілем, та у зв'язку із чим він був роззутий. Будучи у стані алкогольного сп'яніння він вів себе агресивно, вважаючи дії інспекторів неправомірними. Через півтори години прийшов ОСОБА_5 і заявив, що він був за кермом автомобіля і є його власником.

Допитаний у апеляційному суді інспектор Кравченко Д.Г. суду пояснив, що він звернув увагу на автомобіль Форд, який у темну пору доби рухався без задніх габаритних освітлювальних приборів, що становило небезпеку для руху. Він вирішив запинити автомобіль та почав наздоганяти його, включивши звуковий сигнал та сигнали синього та червоного кольору. Після зупинки автомобіля, з пасажирських дверцят вибіг ОСОБА_2 і сховався у кущах, а автомобіль самокатом покотився назад, у зв'язку із чим здійснив контактування із поліцейським автомобілем. Коли ОСОБА_2 було затримано, він пояснив, що наздоганяв свій автомобіль, якого викрали. Висловлював різні версії щодо керування транспортним засобом іншими особами. Чинив вплив на пасажира автомобіля - ОСОБА_6, гучно висловлюючи свою версію подій. До того ж, ОСОБА_2 вів себе агресивно, висловлювався на його адресу брутальною лайкою у зв'язку із чим він надів на ОСОБА_2 кайданки та викликав наряд поліції для допомоги. Прибувший на місце події у числі інших поліцейських заступник командира роти ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_2 на місці пройти медичний огляд на стан сп'яніння, проте, ОСОБА_2 виявив бажання пройти медогляд у медичному закладі. Працівниками поліції його було доставлено у медичний заклад, де вій відмовився від проходження медогляду. У зв'язку із чим ним - ОСОБА_4 складено протокол про порушення ст.130 КУпАП.

Показання інспектора поліції підтверджуються поясненнями ОСОБА_2, що є в матеріалах справи про те, що його автомобілем заволоділа стороння особа, а він його наздоганяв (а.с.5), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, у якому лікарем Гороховим зазначено про відмову ОСОБА_2 від медогляду (а.с.14),

З урахуванням наведеного, твердження апелянта про відсутність свідків його відмови від проходження медогляду на місці затримання, про порушення інспектором вимог ст.266 КУпАП не свідчать, оскільки, ОСОБА_2 заявив про своє бажання проходити огляд у медичному закладі.

Суд сприймає критично твердження апелянта, про те, що за кермом автомобіля був його власник ОСОБА_5, оскільки, показання ОСОБА_2 з цього приводу є суперечливими, неодноразово змінювались, та спростовуються показаннями інспекторів поліції (у тому числі ОСОБА_8 у суді першої інстанції), які заперечували, що будь хто вибігав з місця водія, та стверджували, що з автомобіля вибіг лише ОСОБА_2, після чого автомобіль покотився назад. ОСОБА_5 прибув на місце події після того, як йому зателефонував ОСОБА_2 і про те, що саме він був за кермом не заявляв.

Таким чином, показання у суді ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що останній був за кермом автомобіля є неправдивими.

Є вірним рішення суду першої інстанції про неприйнятність як доказу наданого у судовому засіданні висновку №3226 від 08.09.2016р., оскільки, він отриманий в порушення встановленого законом порядку виявлення у водіїв стану алкогольного сп'яніння, регламентований положеннями ст..266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 листопада 2015р. за № 1413/27858.

Посилання суду на Інструкцію від №400/666 від 09.09.2009р. хоч і є помилковим, проте на правильність висновку по суті справи не впливає, оскільки, вказаний вище висновок отриманий у порушення порядку, регламентованого ч.4,5 ст.266 КУпАП, тобто за відсутності працівника міліції.

З урахуванням наведеного, рішення суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є вірним.

Адміністративне стягнення за дане правопорушення застосовано у відповідності до вимог ст.33,34,35 КУпАП і підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Відсутні підстави для висновку про те, що працівники поліції діяли незаконно, застосовуючи у відношенні ОСОБА_2 кайданки, оскільки, як свідчать досліджені як судом першої так і апеляційної інстанції докази, ОСОБА_2 не виконав вимогу працівника поліції, при затриманні вів себе агресивно, виявляв непокору.

Крім того, судом вірно визнано доведеним порушення ОСОБА_2 п.15.12, 2.3б, 2.4 ПДР, які полягають у тому, що водій ОСОБА_2залишив транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, не стежив за дорожньою обстановкою та технічним станом автомобіля, яким керував, не зупинився на вимогу працівника поліції.

Дані висновки суд зробив ґрунтуючи на повному та всебічному дослідженні обставин справи, проаналізувавши досліджені у справі докази, яким дав вірну оцінку.

Але ж, суд про притягнення до адміністративної відповідальності за ці порушення рішення не прийняв. Поряд з цим апеляційний суд позбавлений можливості вийти за межі апеляції, якщо цим може погіршитись становище особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.

Відсутні також підстави для висновку про істотне порушення прав ОСОБА_2 зокрема на участь у якості захисника - ОСОБА_3 У цьому випадку суд керувався вимогами ч.1 ст.271 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2016 року у відношенні ОСОБА_2 - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя