Рішення № 63497102, 09.12.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4277/14-ц

пр.№ 2/464/401/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2016 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

при секретарі Кравс С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ДП житлово-комунальний комплекс «Сихів», ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення, вселення та визнання ордеру недійсним, -

в с т а н о в и в :

позивачі звернулись до суду з позовом, уточнивши вимоги якого просять зобов'язати відповідачів не чинити їм перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1, виселивши відповідачів з кімнати АДРЕСА_1 у кімнату АДРЕСА_2; вселити їх у кімнату АДРЕСА_1 та визнати недійсними ордер НОМЕР_1 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на кімнату АДРЕСА_1 та ордер НОМЕР_2 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 на кімнату АДРЕСА_2. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він працював сантехніком у ЗАТ ПБО «Львівміськбуд». З 2001 року разом із дружиною та неповнолітніми дітьми проживав у кімнаті АДРЕСА_1. В 2009 році у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та великою заборгованістю по оплаті житлово-комунальних послуг він звернувся з заявою до закритого акціонерного товариства ПБО «Львівміськбуд» з проханням надати йому та членам моєї сім'ї кімнату меншого розміру. Рішенням ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» за погодженням з сім'єю відповідачів йому та членам сім'ї було виписано корінець ордеру НОМЕР_2 на кімнату АДРЕСА_2, яка належала відповідачам, а відповідачам було виписано корінець ордеру НОМЕР_1 на кімнату АДРЕСА_1. Однією з умов постановлення спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету щодо обміну було те, що відповідачі повинні були сплатити заборгованість по оплаті за кімнату АДРЕСА_1 18 000 грн., чого відповідачі не зробили. Крім того, обмін кімнатами, в яких були зареєстровані неповнолітні діти здійснювався без згоди органу опіки та піклування. До листопада 2012 року він та члени його сім'ї продовжували проживати у кімнаті АДРЕСА_1, здійснювали оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим та у відповідності до ст.69 Правил обліку громадян,які потребують покращення житлових умов та надання їм жилої площу в Україні, зазначені ордери втратили юридичну силу. 25 червня 2012 року його було засуджено до покарання у виді позбавлення волі. 15 червня 2012 року директором ДП ЖКК «Сихів» ЗАТ ПБО « Львівміськбуд» ОСОБА_1 до Сихівського районного суду м.Львова було подано позов по визнання його таким, що втратив право на користування житом, в обґрунтування позову ДП ЖКК «Сихів» ЗАТ ПБО « Львівміськбуд» посилався на неправдиві документи. Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львові від 3 вересня 2012 року ОСОБА_2 було визнано таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в сімейному гуртожитку, а саме кімнатою АДРЕСА_1. Після чого, його сім'ю було переселено у кімнату АДРЕСА_2. Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова заочне рішення Сихівського районного суду м.Львові від 03.09.2012 було скасовано та ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12.03.2014 року позовна заява ДП «ЖКК «Сихів» ЗАТ ПБО « Львівміськбуд» до нього про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у сімейному гуртожитку, а саме - кімнатою АДРЕСА_1 залишено без розгляду. Відтак, після постановленням даної ухвали він є таким, що володіє та користується кімнатою за АДРЕСА_1, яка була надана йому та членам його сім'ї у складі 5-х осіб (він, дружина та троє малолітніх дітей) на підставі ордеру за НОМЕР_3 від 14 вересня 2001 року, жилою площею 19,08 м.кв. Крім того, ордери НОМЕР_1 т НОМЕР_2 від 17.09.2012 року були підписані іншими посадовими особами, а не тими за участі яких приймалось рішення. Вироком Галицького районного суду м.Львова від 06.03.2014 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст.366 КК України. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_4 ОСОБА_3 та представників позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, додатково пояснивши, що внаслідок незаконних дій відповідачів порушені їхні житлові права. Крім того зазначили, що дружини позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10, скориставшись тим, що останній відбуває покарання у виді позбавлення волі, всупереч інтересів дітей здійснила обмін кімнатами з відповідачами, отримавши кімнату жила площа якої становить 14 м.кв. В подальшому ОСОБА_10 була позбавлена батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_8 та представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, заявою позивача про обмін жилого приміщення їм було надано ордер НОМЕР_1 на зайняття кімнати за АДРЕСА_1, куди вони поселились у 2012 році. Позивачу та членам його сім'ї було надано ордер НОМЕР_2 на кімнату АДРЕСА_2 у даному гуртожитку. Вважають,що ніяких прав позивача та членів його сім'ї не порушили.

Представник відповідача ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» в судовому засіданні позов не визнала, надала суду пояснення аналогічні поясненням відповідача.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Сихівської районної адмістрації Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечила просить відмовити у задоволенні такого, оскільки вважає, що в даному випадку були порушенні права неповнолітніх дітей. В останнє судове засідання представник третьої особи не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому, суд вважає, за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Представник відповідача ДП житлово-комунальний комплекс «Сихів» та відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому, суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивачів, відповідачів, їхніх представників, представника третьої особи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 та членам його сім'ї на підставі ордеру за НОМЕР_3 від 14 вересня 2001 року, виданого ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» було надано кімнату за АДРЕСА_1.

Як вбачається із довідки від 11.07.2013 року ОСОБА_2 засуджений 25.06.2012 року Золочівським районним судом Львівської області та відбуває покарання у Дрогобицькій виправній колонії № 40 (т.1 а.с.10).

На підставі рішення ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», протоколу № 76 від 29 грудня 2009 року, проведено обмін жилої площі між сторонами згідно з поданими заявами. На ім'я відповідача ОСОБА_7 видано ордер НОМЕР_1 на право вселення із сім'єю в кількості трьох осіб до кімнати АДРЕСА_1, а ОСОБА_10 видано ордер НОМЕР_2 на право вселення із сім'єю із чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 до кімнати АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 83, 142).

Із розписки ОСОБА_10 вбачається, що остання отримала ключі від кімнати АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 144)

Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 03.09.2012 року задоволено позов ДП ЖКК «Сихів» ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» до ОСОБА_2 та визнано останнього таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в сімейному гуртожитку - кімнатою АДРЕСА_1. Проте, в подальшому вказане рішення було переглянуто та скасовано 23.12.2013 року. Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12.03.2014 року позов ДП ЖКК «Сихів» ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в сімейному гуртожитку - кімнатою АДРЕСА_1 залишено без розгляду ( т.2 а.с. 22, 23).

Як вбачається із рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 30.04.2014 року ОСОБА_10 позбавлено батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т.1 а.с 54-55)

Відповідно до ст. 129 Житлового кодексу України та п. 10 Розділу II Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року, (в ред. чинній на час виникнення правовідносин), єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Згідно з п. 19 Розділу ІІІ Примірного положення про гуртожитки мешканцям гуртожитків забороняється, зокрема, самовільно переселятися з одного приміщення в інше. Переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету з видачею ордера.

Відповідно до ст.59 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей, які не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 6 березня 2014 року (т.1 а.с. 70-71), ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вказаним вироком суду встановлено, що перебуваючи на посаді директора ДП ЖКК «Сихів», склала завідомо неправдивий офіційний документ - довідку з місця проживання про склад сім'ї і прописку № 49 від 15 червня 2012 року про те що в кімнаті АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа - ОСОБА_2, та акт, відповідно до якого ОСОБА_2 за вказаною вище адресою не проживає з 2011 року та за комунальні послуги не сплачує більше трьох років. ОСОБА_1 підписала вказану довідку та акт від свого імені, а також від імені інших осіб, та завірила документи печаткою ДП ЖКК «Сихів».

Виходячи із зазначених обставин позивач ОСОБА_2 в передбаченому законом порядку не втратив право на користування кімнатою АДРЕСА_1, а відтак, оспорюваними ордерами порушено його житлові права.

Крім того, відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Згідно до ч.2 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, зокрема, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири. Частиною 4 ст. 177 Сімейного кодексу України передбачено, що дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Отже, чинним законодавством визначено, що при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна, права на яке мають неповнолітні діти (в тому числі і право користування), неприпустимо допускати зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей стосовно жилих приміщень; укладення правочинів стосовно нерухомого майна не допускається без згоди органів опіки і піклування, яка надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Однак, як встановлено судом, що дозвіл органу опіки та піклування на обмін житлом право на користування яким мали неповнолітні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 не надавався.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ордер НОМЕР_1 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на кімнату АДРЕСА_1 та ордер НОМЕР_2 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 на кімнату АДРЕСА_2 слід визнати недійсними, оскільки такими порушено житлові права ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6.

Статтею 117 Житлового кодексу України передбачені наслідки визнання ордеру недійсним, такі як виселення без надання іншого жилого приміщення, надання жилого приміщення, яке особа раніше займала та виселення з наданням іншого жилого приміщення.

Враховучи те, що судом визнано недійсними ордер НОМЕР_1 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на кімнату АДРЕСА_1 та ордер НОМЕР_2 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 на кімнату АДРЕСА_2 відповідачів слід виселити з кімнати АДРЕСА_1 у кімнату АДРЕСА_2, вселивши позивачів у належну їм кімнату АДРЕСА_1 та зобов»язати відповідачів не чинити їм перешкод у користуванні такою.

На підставі ст.ст. 59,129 Житлового кодексу Української РСР, п. 10 Розділу II, п. 19 Розділу ІІІ Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-213 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати недійсними ордер НОМЕР_1 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на кімнату АДРЕСА_1 та ордер НОМЕР_2 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 на кімнату АДРЕСА_2.

Зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1, виселивши відповідачів з кімнати АДРЕСА_1 у кімнату АДРЕСА_2.

Вселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у кімнату АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дочірнього підприємства житлово-комунальний комплекс «Сихів», ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» в користь ОСОБА_5 судовий збір в рівних частинах по 48 грн. 72 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуюча Бойко О. М.