Постанова № 63496638, 19.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/6682/16-п Головуючий в 1 інст. Купавська Н.М.

Провадження №33/778/398/16 Доповідач в 2 інст. Городовенко В.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року місто Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Городовенко В.В.,

за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою останнього на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополь Запорізької області, громадянина України, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік,

ВСТАНОВИВ:

згідно з постановою суду, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 15 жовтня 2016 року о 02 годині 53 хвилин, на вул.Сізова в с.Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, керував автомобілем АЗЛК-2141, р/н НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, тремтіння рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проведення огляду для визначення стану сп'яніння за допомогою технічного засобу «Drager alcotest» на місті зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищевказану постанову суду скасувати, та закрити провадження по справі. В обґрунтування своїх вимог вказує на невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи, оскільки він вказаним автомобілем не керував, а перебував у ньому в якості пасажиру, що підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того зазначає, що з дослідженого у судовому засіданні відеозапису неможливо встановити державний номер автомобіля, що рухався, та навіть його марку. Також апелянт зазначає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння була викликана, насамперед, незаконним діями працівників поліції, та тим, що він не керував даним автомобілем.

Вислухавши ОСОБА_2, перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що він 15 жовтня 2016 року в автомобілі АЗЛК-2141, р/н НОМЕР_1, перебував в якості пасажиру, але вказаний автомобіль належить йому на праві власності. В той час коли до них під'їхали працівники поліції, автомобіль стояв на узбіччі, за межами дороги по вул.Сізова в с.Терпіння, і не перешкоджав іншим учасникам дорожнього руху. Разом із ним в автомобілі знаходився його знайомий - ОСОБА_3, а водій ОСОБА_4, який саме керував даним транспортним засобом 15 жовтня 2016 року, маючи при собі посвідчення водія, пішов додому за бензином. Працівники поліції запитали про причину стоянки, та попросили пред'явити документи на автомобіль. Під час розмови, всіляко ображали його. Потім склали протокол про адміністративне правопорушення, не роз'яснивши його права.

Проте, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №309511 від 15 жовтня 2016 року (а.с.5), поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с.7-8).

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку, та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області В.В. Городовенко