Ухвала суду № 63496572, 14.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5111/16 Головуючий у 1 інстанції: Безлер Л.В.

Є.У. № 334/3083/16-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Фідобанк» в особі Центрального відділення ПУАТ «Фідобанк» у м. Запоріжжі, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання ОСОБА_3 вкладником ПУАТ «Фідобанк» та стягнення суми вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року зупинено провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що в травні 2016 року позивач звернулася до суду із позовною заявою до ПАТ "Фідобанк" про стягнення банківського вкладу (депозиту).

Під час розгляду справи представник ПАТ "Фідобанк" заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України вирішується питання щодо відкриття провадження за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положення ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1,4,5 ст.41 Конституції України. Конституційне провадження за вищевказаними питаннями було відкрито 10.02.2016 року. Представник відповідача також зазначив, що надаючи правову оцінку оскарженим діям та рішенням відповідача, які вчинено відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд зобов'язаний врахувати висновки Конституційного Суду України, надані за результатом вирішення зазначеного подання Верховного суду України.

Задовольняючи клопотання суд вважав, що за результатами розгляду конституційного подання щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правове регулювання відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду України може змінитися.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд керувався тим, що Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з поданням, у якому просив перевірити на предмет відповідності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням ч. 1 ст. 6, ст. 8, ч. 4, ст. 13, ст.ст. 21, 22, ч. 1-5 ст. 41 Конституції України, що є підставою для зупинення провадження у даній справі.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За положеннями ст. 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

Згідно з ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 58 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору іншим судом в іншій справі. Адже неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з'ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, тобто йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

У даній справі позовні вимоги заявлені фізичною особою про стягнення суми вкладу.

Можливе визнання Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цілому чи окремих його положень, не унеможливлює розгляд справи на даний час, коли немає висновку про неконституційній чинних положень закону.

Як роз'яснено в п. 33 постанови Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12.06.2009 року, визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено в п. 4 ч. 1 цієї статті, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується в тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У даній цивільній справі правовідносини виникли між позивачем та банком з приводу виконання умов договору банківського вкладу, а тому необґрунтованими є висновки суду про неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства.

Оскаржувана ухвала суду не є мотивованою, у ній не зазначено, які саме обставини перешкоджають розгляду справи, суд обмежився лише зазначенням про те, що рішення конституційного суду може змінити правове регулювання відносин сторін.

Справа по суті заявлених вимог не розглядалася судом, обставини справи, які підлягають встановленню судом, не досліджувалися, відтак висновок про те, що існує юридична невизначеність у правовідносинах сторін є передчасним.

Таким чином, колегія вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року по цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно, не оскаржується.

Головуючий:

Судді: