Ухвала суду № 63496559, 13.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/3569/16Головуючий у 1-й інстанції Фомін В.А.Пр. № 22-ц/778/4134/16Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Дзярука М.П., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Смертіна О.С. при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору ВП №51221575, ВП №51221324, ВП №51220751, ВП №51221175, ВП №51221734, ВП №51219380, зацікавлені особи: Публічне Акціонерне Товариство «УкрСибБанк», Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою, в які просила визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, Смертіна О.С., що полягають у винесенні постанов відкриття виконавчих проваджень по стягненню з боржника виконавчого збору від 24.05.2016 р. та скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень:

- ВП №51221575 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 013,02 грн.),

- ВП №51221324 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 29 830,48 грн.),

- ВП №51220751 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 645,73 грн.),

- ВП №51221175 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 170 00 грн.),

- ВП №51221734 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 12,00 грн.),

- ВП №51219380 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 162 544,92 грн.)

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначала, що 24.07.2012р. Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області ухвалено заочне рішення по справі ЄУН №815/152/2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11356886000 від 06.06.2008 р. укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» (кредитор) та ТОВ «Автоком» (Боржник), далі - кредитний договір, з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ТОВ «Техноцентр «Навігатор», ВАТ «Запоріжсантехмонтаж». третя особа: ТОВ «Автоком» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк».

05 березня 2013 року рішенням апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ТОВ «Техноцентр «Навігатор», ВАТ «Запоріжсантехмонтаж», в особі представника Лазько В.Г. задоволено частково.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.04.2012 р. в частині позовних вимог ПАТ «УкрСибБанк» до ТОВ «Техноцентр «Навігатор», ВАТ «Запоріжсантехмонтаж» скасоване, провадження у справі в цій частині закрито.

Рішення в частині позовних вимог ПАТ «УкрСибБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 змінено, виключено з резолютивної частини вказівку про те, що обов'язок стягнення заборгованості за прострочення кредиту, по простроченим процентам за користування кредитом, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом є солідарним. В решті рішення в оскаржуваній частині залишено без змін.

30 січня 2015 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Пашковою О.В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень:

- ВП №46305706 (про стягнення суми боргу у розмірі 10 130,92 грн.),

- ВП №46306008 (про стягнення суми боргу у розмірі 298 304,81 грн.),

- ВП №46035755 (про стягнення суми боргу у розмірі 86 457,36 грн.),

- ВП №46305815 (про стягнення суми боргу у розмірі 1 700,00 грн.),

- ВП №46306055 (про стягнення суми боргу у розмірі 120,00 грн.),

- ВП №46305904 (про стягнення суми боргу у розмірі 1 625 449,29 грн.).

10 травня 2016 року керівником виконавчої групи винесена постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження з Шевченківськівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.

12 травня 2016 року стягувачем, ПАТ «Укрсиббанк», подано заяву про закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним погашенням боржником суми боргу та судових витрат.

19.05.2016 року ОСОБА_2 звернулась до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Запорізької області з заявою про неотримання постанови про стягнення виконавчого збору, що передбачено ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", проханням надати їй та повідомити розрахунковий рахунок для здійснення оплати виконавчого збору у розмірі, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а саме у сумі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу без виконання. Зазначена заява була проігнорована державним виконавцем і жодної відповіді отримано не було.

В той же час, 26.05.2016 року ОСОБА_2 отримано постанови про відкриття виконавчих проваджень:

- ВП №51221575 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 013,02 грн.),

- ВП №51221324 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 29 830,48 грн.),

- ВП №51220751 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 645,73 грн.),

- ВП №51221175 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 170 00 грн.),

- ВП №51221734 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 12,00 грн.),

- ВП №51219380 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 162 544,92 грн.)

Зазначені постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору вважає незаконними та такими, що мають бути скасовані з тих підстав, виконавець невірно застосував ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та мав застосувати до заявницівиконавчий збір в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки вона є фізичною особою та стягувач надав заяву про те, що борг боржником погашений в повному обсязі.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року (а.с. 73-78) скаргу задоволено.

Визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Смертіна О.С. щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень по стягненню зі ОСОБА_2 виконавчого збору від 24.05.2016 року.

Скасовано постанови про відкриття виконавчих проваджень:

- ВП №51221575 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 013,02 грн.),

- ВП №51221324 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 29 830,48 грн.),

- ВП №51220751 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 645,73 грн.),

- ВП №51221175 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 170 00 грн.),

- ВП №51221734 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 12,00 грн.),

- ВП №51219380 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 162 544,92 грн.).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області своїй апеляційній скарзі (а.с. 84-86) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області (а.с. 108) апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 110).

ОСОБА_2 подала апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу (а.с. 116-120).

У судовому засіданні 09 листопада 2016 року апеляційним судом розпочато розгляд цієї справи по суті: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, оголошено перерву.

Оскільки, на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги державного виконавця апеляційним судом Запорізької області ухвалою від 09 листопада 2016 року (а.с.123) витребувано у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Смертіна О.С.

- матеріали виконавчих проваджень: ВП №51221575 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 013,02 грн.), ВП №51221324 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 29 830,48 грн.), ВП №51220751 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 645,73 грн.), ВП №51221175 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 170 00 грн.), ВП №51221734 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 12,00 грн.), ВП №51219380 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 162 544,92 грн.) для огляду у судовому засіданні у цій справі;

- матеріали виконавчих проваджень за виконавчим листом №815/152/13 від 05.09.2013 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «УкрСиббанк» № 46306055 від 30.01.2015 року - на суму 120,00 грн., №46305904 від 30.01.2015 року - на суму 1625449,29 грн., № 46305755 від 30.01.2015 року - на суму 86457,36 грн., № 46305815 від 30.01.2015 року - на суму 1700,00 грн., № 46305706 від 30.01.2015 року - на суму 10130,92 грн., № 46306008 від 30.01.2015 року - на суму 298304,81 грн. для огляду у судовому засіданні у цій справі.

- та належним чином завірені копії документів із матеріалів виконавчих проваджень 46306055 від 30.01.2015 року - на суму 120,00 грн., №46305904 від 30.01.2015 року - на суму 1625449,29 грн., № 46305755 від 30.01.2015 року - на суму 86457,36 грн., № 46305815 від 30.01.2015 року - на суму 1700,00 грн., № 46305706 від 30.01.2015 року - на суму 10130,92 грн., № 46306008 від 30.01.2015 року - на суму 298304,81 грн. на підтвердження:

= конкретного строку, що надавався державним виконавцем Шевцовій О.С., як боржникові, у цих виконавчих провадженнях для самостійного виконання рішення суду;

= надсилання рекомендованою поштою державним виконавцем боржникові ОСОБА_2 копій постанов державного виконавця про відкриття вищезазначених виконавчих проваджень № 46306055 від 30.01.2015 року - на суму 120,00 грн., №46305904 від 30.01.2015 року - на суму 1625449,29 грн., № 46305755 від 30.01.2015 року - на суму 86457,36 грн., № 46305815 від 30.01.2015 року - на суму 1700,00 грн., № 46305706 від 30.01.2015 року - на суму 10130,92 грн., № 46306008 від 30.01.2015 року - на суму 298304,81 грн.;

= конкретної дати отримання боржником ОСОБА_2 зазначених копій постанов;

= конкретної дати закінчення строку для боржника ОСОБА_2 строку для самостійного виконання рішення суду за вищезазначеними виконавчими провадженнями;

= конкретних виконавчих дій для примусового виконання рішення суду у вищезазначених виконавчих провадженнях, здійснених державним виконавцем після закінчення строку для боржника ОСОБА_2 строку для самостійного виконання рішення суду за вищезазначеними виконавчими провадженнями і до виконання рішення боржником шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача (11.05.2016 року) для долучення до матеріалів цієї справи.

Зазначена ухвала апеляційного суду виконана головним державним виконавцем Смертіним О.С. лише частково, а саме: 13 грудня 2016 року через канцелярію державним виконавцем надано лише копії матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів цієї справи із письмовими поясненнями до останніх (а.с. 132-173), зокрема за змістом яких надати копію реєстру відправки рекомендованою поштою та конкретної дати отримання боржником ОСОБА_2 копій постанов про відкриття виконавчих проваджень № 46306055, № 46305904, № 46305755, № 46305815, № 46305706, № 46306008 неможливо, оскільки відповідно до постанов про відкриття вищезазначених документів та супроводжувальних, дані постанови виносились та направлялись головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Пашковою О.В.; вищезазначені виконавчі провадження на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області надійшли 23.05.2016 року.

У судове засідання 13 грудня 2016 року належним чином повідомлені про час і місце розгляду цієї справи (а.с.129, 131) всі особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи скаргу боржника ОСОБА_2 у цій справі, керувався ст. ст. 197, 383-388 ЦПК України та виходив із обґрунтованості останньої.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 30 січня 2015 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Пашковою О.В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень:

- ВП №46305706 (про стягнення суми боргу у розмірі 10 130,92 грн.),

- ВП №46306008 (про стягнення суми боргу у розмірі 298 304,81 грн.),

- ВП №46035755 (про стягнення суми боргу у розмірі 86 457,36 грн.),

- ВП №46305815 (про стягнення суми боргу у розмірі 1 700,00 грн.),

- ВП №46306055 (про стягнення суми боргу у розмірі 120,00 грн.),

- ВП №46305904 (про стягнення суми боргу у розмірі 1 625 449,29 грн.) (а.с.5-13)

12 травня 2016 року ПАТ "Укрсіббанк" подано заяви про закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним погашенням боржником суми боргу та судових витрат (а.с.14-19).

19 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Запорізької області з заявою про неотримання постанови про стягнення виконавчого збору, що передбачено ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", проханням надати її та повідомити розрахунковий рахунок для здійснення оплати виконавчого збору у розмірі, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а саме у сумі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу без виконання (а.с.20).

26 травня 2016 року ОСОБА_2 отримала вищевказані постанови про стягнення виконавчого збору в іншому визначеному державним виконавцем розмірі.

Однак, згідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час постановлення державним виконавцем вищезазначених постанов, постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В частині 4 цієї статті вказано, що державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 27, ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» тільки у разі ненадання боржником у строк, встановлений ч.2 ст.25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків має право розпочати примусове виконання рішення і стягнути з боржника виконавчий збір. Виконавчий збір стягується з боржника також у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачає, що: «При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № К7-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження" іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо».

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час постановлення державним виконавцем оскаржуємих постанов, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом».

За своєю правовою природою виконавчий збір є адміністративною відповідальністю (штрафом) за порушення вимог закону, зокрема за порушення строків, встановлених для самостійного виконання рішень майнового та немайнового характеру.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення суду добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Тобто, обов'язковою і виключною УМОВОЮ стягнення виконавчого збору є фактичне примусове виконання судового рішення.

Крім того, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору. До такого висновку дійшов Верховний Суд України в Постанові від 28 січня 2015 року №3-217гс14.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 виконала рішення суду в добровільному порядку, а стягувач - ПАТ «Укрсиббанк» подав заяву про закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним погашенням боржником суми боргу та судових витрат у добровільному порядку та відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір підлягав стягненню у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи у разі самостійного виконання боржником рішення суду.

Таким чином, згідно зазначених вище вимог закону у зв'язку з самостійним виконанням боржником рішення суду шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача повинно бути застосовано вимоги другого та третього речення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження " в редакції, що діяв на час вирішення питання.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що скарга ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню.

Доводи державного виконавця, як особи, яка подала апеляційну скаргу, про наявність порушень вимог закону при постановленні оскаржуємої ухвали судом першої інстанції у цій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі, та наявних у цій справі доказах.

Так, в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» боржник ОСОБА_2 мала бути повідомлена про відкриття виконавчих проваджень про стягнення суми боргу на користь Банку та про встановлений їй строк для самостійного виконання рішення суду.

В силу вимог ст. 31 Закону 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час постановлення державним виконавцем оскаржуємих постанов, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження. Вони надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Про те, що у визначений законом спосіб, копія вищезазначених постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу на користь Банку надсилалася боржнику ОСОБА_2 з пропозицією самостійно виконати рішення, належними, допустимими доказами у цій справі не підтверджено.

Хоча апеляційний суд на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, зокрема роз'яснював державному виконавцю його право та обов'язок надати апеляційному суду докази, передбачених ст. 303 ч. 2 ЦПК України, на підтвердження вищезазначених обставин, зокрема надавав строк для надання останніх апеляційному суду (ухвала від 09 листопада 2016 року а.с. 123).

Відповідно до ст. 1,5 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуємих постанов державним виконавцем, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Окрім того, у ст. 32 цього Закону в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуємих постанов державним виконавцем, йдеться, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Втім, судом першої інстанції було правильно встановлено, що державним виконавцем у цій справі, в межах виконавчого провадження не доведено про вжиття заходів з примусового його виконання.

Неправомірні дії - дії, що порушують вимоги закону або інших нормативних актів, здійснюється всупереч праву. Вони являють собою заборонені нормами права форми поведінки суб'єктів права та порушують приписи юридичних норм.

Таким чином, суть протиправності зводиться до об'єктивного порушення закону.

Як підсумок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних постанов та наявність підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними за обставинами, на які заявник посилався у своїй скарзі у цій справі.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Доказами, передбаченими ст. 303 ч. 2 ЦПК України, можуть вважатись часткові копії матеріалів виконавчих проваджень, наданих державним виконавцем на виконання ухвали апеляційного суду у цій справі (а.с. 134-173) на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги державного виконавця у цій справі.

Однак, ці матеріали не містять належних, допустимих доказів (поштове повідомлення про вручення боржникові, заява боржника про отримання особисто у державного виконавця) на підтвердження:

-конкретної дати отримання боржником ОСОБА_2 копій постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «УкрСиббанк» № 46306055 від 30.01.2015 року - на суму 120,00 грн., №46305904 від 30.01.2015 року - на суму 1625449,29 грн., № 46305755 від 30.01.2015 року - на суму 86457,36 грн., № 46305815 від 30.01.2015 року - на суму 1700,00 грн., № 46305706 від 30.01.2015 року - на суму 10130,92 грн., № 46306008 від 30.01.2015 року - на суму 298304,81 грн.

- конкретної дати закінчення строку для боржника ОСОБА_2 строку для самостійного виконання рішення суду за вищезазначеними виконавчими провадженнями, з урахуванням того, що постанови про відкриття виконавчого провадження датовані 30.01.2015 року (а.с.136, 140, 148, 151, 164), а містять строк для самостійного виконання боржником рішення суду до 05.01.2015 року, тобто ще до їх постановлення, чи до 05.02.2015 року (а.с. 158), тобто менше ніж 7 днів, як вимагає ст. 25 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час вирішення питання, та за змістом якої: державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом);

- конкретних виконавчих дій для примусового виконання рішення суду у вищезазначених виконавчих провадженнях, здійснених державним виконавцем після закінчення строку для боржника ОСОБА_2 строку для самостійного виконання рішення суду за вищезазначеними виконавчими провадженнями і до виконання рішення боржником шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача (11.05.2016 року).

Із цих матеріалів вбачається також, що державний виконавець у березні 2015 року дійсно робив деякі запити до певних установ з метою з'ясування майнового стану боржника (а.с. 145-148, 153-155, 160-162, 166-168), але останні не свідчать про здійснення конкретних виконавчих дій для примусового виконання рішення суду державним виконавцем.

Таким чином, державним виконавцем при винесенні вищезазначених постанов, що є предметом оскарження у цій справі, неналежним чином враховано положення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення останніх, зокрема в частині визначеного розміру виконавчого збору з урахуванням всіх вищезазначених встановлених судом фактичних обставин цієї справи.

За правовою позицією ВСУ, висловленою у справі № 6-30цс16 у постанові від 16 березня 2016 року, яка є обов'язковою для загальних судів в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України:

«За приписами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст. 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 387 ЦПК України).

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ».

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або її зміни.

У разі відмови апеляційним судом особі, яка подала апеляційну скаргу, у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок боржника у цій справі понесених судових витрат у вигляді судового збору (а.с.104) за подачу останньої до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Дзярук М.П.Трофимова Д.А.