Ухвала суду № 63495148, 13.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1124/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Леска В.В.

при секретарі - Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 25 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки і піклування Свалявської районної державної адміністрації - про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.06.2012, який розірвано заочним рішенням Свалявського районного суду від 11.08.2015.

Від шлюбу у сторін є дитина - малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення Свалявського районного суду від 16.09.2014 ухвалено стягувати із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 600 грн. щомісячно починаючи з 16.05.2014 до досягнення сином повноліття, а також 300 грн. на утримання ОСОБА_1 починаючи з 16.05.2014 до досягнення дитиною трирічного віку.

Позивач вказувала, що син проживає разом з нею окремо від батька. Зазначала, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, аліменти жодного разу не сплатив, його заборгованість за аліментами станом на 29.02.2016 складає 6600,00 грн., життям і здоров'ям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні. Комісія з питань захисту прав дитини Свалявської районної державної адміністрації, згідно висновку від 31.05.2016, вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Посилаючись на дані обставини та норми сімейного законодавства, позивачка просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3

Рішенням Свалявського районного суду від 25.07.2016 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, пояснення представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.06.2012, який розірвано заочним рішенням Свалявського районного суду від 11.08.2015 (а.с. 6-8).

Від шлюбу у сторін є дитина - малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

За положенням п 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснено у п. п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (Заява N 31111/04), необхідно визначити, чи був заявник залучений до процесу прийняття рішень, розглядаючи провадження в цілому, в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення відповідного захисту його інтересів, беручи до уваги обставини справи, а також важливість прийнятих рішень. Питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Зокрема, необхідно заслухати відповідну особу особисто, або принаймні отримати інформації особисто від нього щодо його бачення подій та відносин з сином.

На обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вони з відповідачем проживають окремо, відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а саме - аліменти, стягнуті рішенням Свалявського районного суду від 16.09.2014 жодного разу не сплатив, його заборгованість за аліментами станом на 29.02.2016 складає 6 600,00 грн., життям і здоров'ям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, за висновком комісії з питань захисту прав дитини Свалявської районної державної адміністрації від 31.05.2016 така комісія вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до практики розгляду питань щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування перш за все при прийнятті рішення керується фактичними даними, які носять документальний характер, а саме досліджується: характеристика на батьків з місця проживання; пояснення свідків про спосіб життя батьків; акт про участь одного з батьків у вихованні дитини; акт обстеження житлово-побутових умов проживання батьків; довідка з місця проживання, реєстрація; довідка щодо сплати аліментів. Може досліджуватися також довідка з поштового відділення про кошти, посилки, перекази чи надходили на ім'я дитини.

Судовою колегією встановлено, що при складанні висновків комісії з питань захисту прав дитини від 31.05.2016 та від 07.11.2016 (що наданий на виконання ухвали суду апеляційної інстанції) про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3, цим органом опіки зазначені вище докази у повній мірі не досліджено. Зокрема, не перевірено характеристику особи батька, його ставлення до дитини, пояснень батька з цього приводу, пояснень свідків про спосіб життя батька. Комісією надсилались відповідачу виклики на засідання комісії, в тому числі, на адресу його батьків, повідомлялось про засідання комісії через пресу. Проте в подальшому у висновках комісії зазначалось, що відповідач на засідання комісії не з'являвся, в той же час, не було з'ясовано, зокрема, у його батьків, фактичне місце перебування відповідача. Причини, з яких відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться життям та здоров'ям сина, комісією не встановлено.

Доводи ОСОБА_1 ґрунтуються на спотворенні нею дійсних обставин щодо ОСОБА_2, про існування яких позивачці було достеменно відомо. Згідно інформації, отриманої судом апеляційної інстанції з Єдиного реєстру судових рішень (а.с.129-132) за результатами розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 останній був засуджений за ч. 2 ст.186, ч. 1 ст. 187 КК України, та остаточно було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, строк відбування покарання рахувався із 17.06.2015, у який було зараховано термін з 09 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2014 року. ОСОБА_2 відбував покарання у виді позбавлення волі у Бориспільській виправній колонії № 119, з якої звільнений 02.07.2016 по відбуттю покарання. ОСОБА_1 (прізвище у шлюбі ОСОБА_1) про місце перебування відповідача було відомо. Так, зокрема, за клопотанням дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 1 березня 2016 року строк попереднього ув'язнення було зараховано у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.с.131). Доводи позивача, що вона такого клопотання не подавала і їй не було відомо про місце перебування відповідача нічим не доведені.

Таким чином, відповідач дійсно проживав окремо від сім'ї, в силу того, що перебував під вартою (в тому числі на час народження дитини) та відбував покарання у виді позбавлення волі, та, відповідно, не мав можливості виконувати батьківські обов'язки по вихованню та утриманню дитини.

Крім того встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.10.2016 відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою (а.с.111-115).

Таким чином, висновки Комісії з питань захисту прав дитини Свалявської районної державної адміністрації були прийняті у той час, коли ОСОБА_2 відбував покарання у вигляді позбавлення волі (висновок від 31.05.2016) та перебував під вартою (висновок від 07.11.2016).

Позбавлення батьківських прав повинно бути наслідком свідомої поведінки батьків (одного з них) щодо виховання дитини, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка не надала доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, не довела винної поведінки ОСОБА_2 у свідомому нехтування своїми обов'язками, не навела достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до батька дитини такого крайнього заходу впливу на нього як позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції цих висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 209, 304, п.1 ч. 1 307, 308, 313, п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Свалявського районного суду від 25 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча: Судді: