Рішення № 63490720, 14.12.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41141/15-ц

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Литвинової І.В..

при секретарі Бажан О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про зменшення розміру обов'язкової частки у спадковому майні, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року позивач звернувся з вказаним позовом, у якому просив зменшити розмір обов'язкової частки відповідача у спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_3 з 1/4 до 1/8 у спадковому майні та перейшла до позивача за заповітом /а. с. 4-6/.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 заперечив право відповідача на обов'язкову частку у спадковому майні у розмірі, встановленому ст. 1241 ЦК України, оскільки відповідач, останні місяці життя зі спадкодавцем не проживав, йому не допомагав та не доглядав останню.

25.01.2016 судом прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2, у якій він просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, як на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті його дружини ОСОБА_3./а. с. 39-42/.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач послався на те, що він як спадкоємець за законом першої черги має право на обов'язкову частку у спадщині, що залишилася після смерті його дружини. Також відповідач зазначив, що позивач утримує у себе та не надає йому свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

Присутні у судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, та, у свою чергу, задовольнити зустрічних позов відповідача ОСОБА_2

Від третьої особи ГУЮ у м. Києві надійшли письмові пояснення як на первісний позов, так і з приводу зустрічної позовної заяви, у яких висловлено клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника та вирішення справи на розсуд суду /а. с. 34-35, 85/.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Суд, заслухавши обґрунтування представників позивача на первісний позов й заперечення на зустрічний позов відповідача, заперечення представника відповідача на первісний позов та його обґрунтування зустрічного позову, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, вивчивши письмові пояснення третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015, яке набрало законної сили 09.12.2015, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з 30.04.1953 з ОСОБА_3, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла /а. с. 43-50, 51-55/.

09.02.2013 ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Київської нотаріальної контори Абісовою Т. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 6-224 /а. с. 120/.

Відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом має право на обов'язкову частку у спадщині у відповідності до вимог ст. 1241 ЦК України, і його частка становить 1/2 частину від спадкового майна.

З матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 Другою Київською державною нотаріальною конторою, вбачається, що позивачем та відповідачем в установленому законом порядку були подані заяви про прийняття спадщини, що встановлено вказаним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015.

Також, згідно з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 увійшла серед іншого майна і 1/2 частина ізольованої двокімнатної квартира АДРЕСА_2, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частини спірних квартири відповідачу ОСОБА_2 було відмовлено нотаріальною конторою, оскільки спадкоємцями не надано правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємці, тобто позивач та відповідач, в установленому законом порядку звернулись до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, тому набули право на спадкове майно.

Судовим рішенням від 30.07.2015 встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням справами Верховної Ради України 22.04.1993, яке зареєстроване в Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ОСОБА_2 є власником 1/3 частини двохкімнатної квартири АДРЕСА_3 та у матеріалах справи наявний висновок Начальника сектору ВКР Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві від 14 .02.2014, в якому встановлено, що у ОСОБА_1 знаходиться наведений документ на квартиру і він відмовляється надати його та довідка державного нотаріуса від 07.04.2014, якою він рекомендує позивачу звернутися до суду.

Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За частиною 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положенням ст. 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. За частиною 2 вказаної статті, суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Судом у судовому рішенні від 30.07.2015 встановлено, що позивачеві за зустрічним позовом всього належить 3/4 частин спірної квартири АДРЕСА_3, а відповідачеві за зустрічним позовом - 1/4 частина цієї квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеним рішенням Печерського районного суду м. Києва вже було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має право в порядку спадкування за законом, як на обов'язкову частку у спадщині у відповідності до ст. 1241 ЦК України, і його частка становить 1/2 частину від спадкового майна, у тому числі і квартири АДРЕСА_3, що також підтвердилося і при судовому розгляді його зустрічного позову разом з первісним позовом позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадковому майні.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_7 показала, що вона була співробітником ОСОБА_14, а з кінця 80-х років мають дачні ділянки поряд, разом будували дачі. Свідок показала під час допиту у судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_2 оберігав свою дружину від хвилювань та клопоту, один про одного піклувалися, їхня сім'я була дуже добра та щира. Після отримання травми (перелому стегна), ОСОБА_3 обстежилася та виявили онкологію, що вона тримала у секреті та просила не повідомляти її чоловіку - ОСОБА_2 15.11.2012, коли ОСОБА_15 повернулася проживати до Києва, за нею погодилася доглядати ОСОБА_4 - дружина племінника ОСОБА_16 - ОСОБА_1 з оплатою у розмірі 6000,00 грн. щомісяця, а також за умови, що щосереди вона не доглядатиме хвору. Окрім того, ОСОБА_2 сплачував за продукти та комунальні послуги у квартирі. Також завдяки ОСОБА_2 2013 року була видана книга ОСОБА_3 Вона наполягла, щоб чоловік поїхав на дачу на 3 місяці, аби він не бачив як вона хворіє. Але оскільки хвороба загострювалася, і ОСОБА_3 сказала чоловіку про неї. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 переїхав до Києва і у 2014 році видав книгу про дружину, займався встановленням пам'ятника для неї. Організаційні моменти похорону взяла на себе сім'я ОСОБА_4, але за все сплачував кошти ОСОБА_2 Свідок показала, що була постійно на зв'язку із ОСОБА_3, подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодня спілкувалися, він приїжджав до неї 2-3 рази на тиждень, а жив на дачі. ОСОБА_1 - позивача - свідок бачила один раз. Щосереди, коли ОСОБА_4 була відсутня, за ОСОБА_3 доглядала її аспірантка ОСОБА_17, науковим керівником якої була хвора. Також свідок показала, що у спірній квартирі, одну з двох кімнат, а саме кімнату сина подружжя ОСОБА_18, займала ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8, будучи допитаною у судовому засіданні, показала, що є сусідкою відповідача, проживає у сусідній квартирі АДРЕСА_4. На поставлені питання свідок ОСОБА_8 надала покази, що знає інтелігентну сім'ю ОСОБА_18 давно, перебувала з ними у приязних відносинах. Коли свідок приходила до ОСОБА_3, познайомилася з ОСОБА_4, яка проживала з ОСОБА_3 та добре доглядала за нею. ОСОБА_3 розказала свідку, що вони платять ОСОБА_4 по 6000,00 грн. щомісяця. ОСОБА_2 жив та працював на дачі, приїжджав до дружини, провідував її, у них завжди були хороші, близькі відносини, вони завжди залишалися подружжям.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала суду наступні покази. З сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідок знайома з дитинства. З ОСОБА_15 ходила до Інституту раку та вона просила не казати нічого ОСОБА_2 про захворювання. Спочатку вона лежала хвора у Фастові, потім перевели у ОСОБА_8. ОСОБА_2 просив свідка, щоб допомогла привезти медичне обладнання. Свідок вказала, що ОСОБА_2 проживав у Півнях, але провідував дружину, працював у Києві. ОСОБА_4 брала кошти у ОСОБА_2 на продукти за життя ОСОБА_3, а потім і на поховання останньої. Як показала свідок, від ОСОБА_3 вона дізналася, що ОСОБА_4 доглядає хвору за гроші. Свідок стверджувально показала, що сім'я у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була зразкова.

Позивач ОСОБА_1, допитаний як свідок, показав, що його дружина ОСОБА_4 11 місяців доглядала хвору ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 у цьому участі не брав. Як свідок ОСОБА_1 стверджував, що за догляд ніхто кошти його дружині не сплачував. ОСОБА_2 весь цей час жив на дачі, залишаючи гроші на харчі та лікування дружини, приходив до неї раз на тиждень, також спілкувався по телефону з нею. Також, свідок ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_2 пропонував проживати разом з ним. Оформленням спадщини займався позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4

Допитана у якості свідка ОСОБА_4 показала, що з 1980 року знала ОСОБА_3, яка була її викладачем, у подальшому син навчався у ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_2 є дядьком позивача - її чоловіка ОСОБА_1 Свідок також показала суду, що ОСОБА_3 попросила її доглядати, а з 14.10.2012 свідок вже проживала разом з нею. ОСОБА_4 вказала, що вони з ОСОБА_2 все влаштували, щоб ОСОБА_3 перевезли з Фастова. Свідок показала, що ОСОБА_2 жодного разу не підміняв її.

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаною судом, показала, що ОСОБА_4 є її племінницею. ОСОБА_3 дуже допомогла ОСОБА_4 під час хвороби сина останньої, який не розмовляв. Коли ОСОБА_3 захворіла, свідок ОСОБА_10 приїжджала до неї, і вони познайомилися. У подальшому свідок показала, що з січня по серпень 2013 року, раз на місяць, відвідувала ОСОБА_3, яка про свого чоловіка нічого поганого не казала, але свідок ніколи його не бачила у дружини. ОСОБА_3, за показами свідка, і під час хвороби продовжувала працювати.

Свідок ОСОБА_11 у суді показала, що з ОСОБА_15 познайомилася у 1992 році, коли вона стала її родичкою. Свідок показала, що ОСОБА_2 не проживав у спірній квартирі, вона його застала там один раз.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_15 попросила її вмовити свою невістку - ОСОБА_4 допомагати їй. ОСОБА_2 приходив раз на тиждень.

Свідок ОСОБА_19 показала, будучи допитаною судом, що її двоюрідна сестра ОСОБА_4 доглядала ОСОБА_3, чоловіка останньої вона ніколи не бачила, всім займалася лише ОСОБА_4, у тому числі на поховання і ритуальні обіди вона витрачала кошти, чоловік не допомагав.

Відповідачем ОСОБА_2 не заперечуються ті обставини, що в останні місяці життя дружини він проживав окремо, проте пояснює вимушеність такої ситуації тим, що ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 поселилися у спірній квартирі, чим унеможливили його перебування у своєму житлі через присутність сторонніх людей та їхніх речей, що зумовило у подальшому конфліктність відносин між відповідачем та подружжям ОСОБА_1, оскільки після смерті спадкодавця вони відмовилися виїжджати, мотивуючи тим, що мають право власності на частину спадщини за заповітом. Догляд за ОСОБА_3 здійснювався ОСОБА_4 - дружиною позивача за спільною домовленістю з ОСОБА_2, оплатно, всі витрати пов'язані з лікуванням, доглядом та прожитковими витратами ніс останній, у тому числі на організацію поховання та ритуальних обідів.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено наявність підстав, на які він посилається, для зменшення обов'язкової частки відповідача ОСОБА_2 у спадковому майні, зокрема, що відповідач не проживав останні місяці життя із спадкодавцем, не допомагав та не доглядав свою дружину до настання її смерті, показами свідків спростовуються такі доводи позивача та пояснюють мотиви окремого проживання відповідача ОСОБА_2 під час хвороби його дружини, підтверджують посилання останнього про те, що він піклувався та надав допомогу ОСОБА_3, відвідував її.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову про зменшення розміру обов'язкової частки відповідача ОСОБА_2 у спадковому майні, що залишилося після смерті ОСОБА_3, а зустрічний позов про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 60, 1216, 1217, 1226, 1241, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 216, 224, 225, 226, 227 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про зменшення розміру обов'язкової частки у спадковому майні - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкуванням за законом, як на обов'язкову частку у спадковому майні.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. В. Литвинова