Рішення № 63490254, 05.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/22060/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Краснової І.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві про встановлення факту батьківства, суд, - в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства позивача по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи вимоги тим, що 19.08.2012 року позивач познайомився з відповідачкою, їх відносини мали близький романтичний характер. Згодом вони почали проживати однією сім'єю в квартирі позивача та вести спільне господарство. Через деякий час відносини припинилися, однак через нестабільний психічний стан відповідачки мали періодично-регулярний характер.

Так, позивач та відповідачка мали спільний відпочинок у серпні 2013 року в Італії.

ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачка завагітніла. Протягом всієї вагітності вона визнавала позивача батьком дитини, що підтверджується роздруківками смс - повідомлень. Перебування відповідачки в лікарні у вересні 2014 року сплачувалося позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила доньку ОСОБА_3 яку самостійно зареєструвала в органах РАЦСу, вказавши відомості про батька ,,ОСОБА_4". Хрещення дитини також відбулося за відсутності позивача.

Позивач від народження дитини надавав матеріальну допомогу купляв необхідні речі, а саме: підгузки, дитячий одяг та іграшки, однак позивачка постійно чинила перешкоди у спілкуванні батька з дитиною.

25.10.2015 року позивач звернувся до чергової частини Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області з заявою про чинення йому перешкод з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною . У висновку о/у ВКМСД Бориспільського МВ від 30.10.2015 року було відзначено, що в ході опитування відповідачка визнавала батьківство позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві, наполягаючи на задоволені позовних вимог, зазначаючи, що відповідачка разом зі своєю родиною не хочуть визнавати його ( позивача ) батьком дитини та вчинюють всі дії, щоб відсторонити позивача від участі у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі, зазначаючи, що батьком доньки відповідача ОСОБА_3 є інший чоловік, а не позивач пор справі. Прізвище вказаної особи представник відповідача в судовому засіданні не називала, зазначаючи, що вказаний чоловік на даний час є одружений, але він визнає факт свого батьківства по відношенню до дочки відповідача ОСОБА_3.

Крім того, згідно тверджень представника відповідача відповідач ОСОБА_2 навмисно ввела в оману позивача ОСОБА_1, зазначаючи, що останній є батьком її доньки ОСОБА_3, так - як мала намір одружитися з останнім, але в послідуючому відмовилися від одруження з позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.

Представник третьої особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився. Наддали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, взявши до уваги заперечення відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 слід задовольнити з наступних підстав.

У відповідності до ч.2, ч. 4 ст. 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Відповідно до ст. 53 КпШС, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що 19.08.2012 року позивач ОСОБА_1 познайомився з відповідачкою ОСОБА_2 Їх відносини мали близький романтичний характер, згодом вони почали проживати однією сім'єю в квартирі позивача та вести спільне господарство. Через деякий час відносини припинилися та мали періодичний характер. Зокрема мав місце спільний відпочинок у серпня 2013році в Італії, що підтверджується спільними фото позивача та відповідачки.

21.04.2014 року відповідачка завагітніла. Протягом всієї вагітності вона визнавала позивача батьком дитини, що підтверджується наданими суду роздруківками смс - повідомлень з мобільного телефону. Під час перебування відповідачки в лікарні у вересні 2014 року, позивачем сплачувалися матеріальні витрати, що також підтверджується копіями товарних чеків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила доньку ОСОБА_3 Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень відповідачкою вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, а саме за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано зі слів матері, актовий запис № 301.

Позивач надавав матеріальну допомогу купував дитячі товари , а саме: підгузки, дитячий одяг та іграшки, що підтверджується наданими копіями товарних чеків.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України

Постановою Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 року № 16, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

В ході розгляду справи за клопотанням представника позивача ухвалою суду була призначена судово - біологічна, генетико - ідентифікаційна експертиза. Від проходження експертизи відповідачка ухилилася на відбір зразків крові не з'явилася, у зв'язку з чим судовий експерт повідомив про неможливість проведення експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у преамбулі постанови Пленуму № 8 від30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п.8 постанови Пленуму № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» , питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК , згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Відповідно до положень ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд критично відноситься до пояснень свідків, що були допитані в ході судового розгляду, так -як останні не змогли підтвердити хто є біологічним батьком дитини, а тільки повідомляли про стосунки між позивачем, відповідлачем та третіми особими.

Згідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Оскільки відповідачка ухилилася від подання експертам необхідних матеріалів для проведення призначеної судом судово - біологічної, генетико - ідентифікаційної експертизи, на підставі ст. 146 ЦПК України , суд вважає за можливе визнати факт батьківства ОСОБА_1 по відношенню до дитини ОСОБА_3.

Керуючись ст..125,126,128,135 СК України, Постановою Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст..ст.10,60, 146, 208-2120 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві про встановлення факту батьківства - задовольнити .

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .Виключити з актового запису №301 про народження дитини, виданого 29 січня 2015 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, відомості про батьківство ОСОБА_4 щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внести зміни до актового запису №301 про народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 29 січня 2015 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві а саме: зазначити у графі «батько» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України .

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: