Ухвала суду № 63487241, 12.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/661/16-ц Головуючий у І інстанції Марущак Н. М.Провадження № 22-ц/780/6226/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 38 12.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи Ставищенська державна нотаріальна контора та Виконком Ставищенської селищної ради, про встановлення факту розташування двох житлових будинків за однією адресою,-

ВСТАНОВИЛА:

18 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду та просила суд визнати факт розташування за однією адресою в АДРЕСА_1 двох окремих жилих будинків, що на час відкриття спадщини перебували у власності та володінні померлої ОСОБА_6, а також просила:

- визнати, що до складу спадщини (ст. 1218 ЦК України) входять: два житлові будинки, земельна ділянка площею 0,16 га на праві постійного користування ОСОБА_6; земельний пай площею 3,841 га згідно наданого державного акта;

- визнати, що згідно ст. ст. 1233-1236 ЦК України, предметом спадщини за заповітом є лише жилий будинок, позначений в технічному паспорті „А-1"; все інше спадкове майно спадкується за законом в порядку ст. ст. 1261-1265 ЦК України;

- визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - ст. ст. 1261-1265 ЦК України;

- усунути перешкоди в користуванні спадковим майном їй (позивачу), що їх чинить відповідач ОСОБА_4, зобов'язати останню припинити чинити перешкоди;

- зменшити частку спадщини в спадковому майні, що спадкується за законом, відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ст. ст. 1245, 1267 ЦК України;

- зобов'язати нотаріуса В. Цимбалюк Ставищенської державної нотаріальної контори долучити до спадкової справи № 74/2016 всі документи, надані суду, що стосуються предмету та складу спадщини померлої ОСОБА_6; зобов'язати видати право на спадщину кожному зі спадкоємців та зареєструвати частки прав на спадщину на нерухоме майно (жилі будинки) в державному реєстрі речових прав;

- зобов'язати виконком Ставищенської селищної ради внести відповідні зміни в документацію щодо права власності і права постійного користування померлої ОСОБА_6

Ухвалою суду від 22 липня 2016 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення зазначених судом недоліків.

На виконання цієї ухвали, ОСОБА_2 29 липня 2016 року подано нову заяву, в якій вона вже просила впорядку окремого провадження встановити тільки сам факт розташування за однією адресою в АДРЕСА_1 двох житлових будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року цю заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду із цієї заявою з метою у подальшому вирішення питання про право на спадкування нерухомого майна, з приводу якого наявний спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, то вказану заяву необхідно залишити без розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», викладених в пунктах 1 та 4, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право .

Пунктом 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України передбачено перелік фактів які можуть бути встановлені в судовому порядку: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Разом з тим, приписами ч.4 ст.256 ЦК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.235 ЦПК України передбачено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: