Рішення № 63487238, 12.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1661/15-ц Головуючий у І інстанції Поліщук А. С.Провадження № 22-ц/780/2843/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 47 12.12.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Сушко Л.П.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 18 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому із наступними уточненнями просила визнати за нею та відповідачем право власності на автомобіль марки «ВАЗ 21102», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_1, в рівних частинах по 1/2 кожному та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 27 938 грн. 29 коп.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що автомобіль набутий відповідачем під час перебування у зареєстрованому шлюбі, тому, на підставі ст. ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

В свою чергу, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив стягнути із ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки рухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в розмірі 37 666 грн. 50 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що ним та відповідачкою ОСОБА_2 під час шлюбу було придбано рухоме майно, вартість 1/2 частини якого він оцінює у 37 666 гривень 50 копійок.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позов в частині стягнення з нього 27 938 грн. 29 коп. в якості компенсації вартості 1/2 частини автомобіля визнав повністю.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 18 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 автомобіля «ВАЗ 21102», в розмірі 27 938, 29 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 майна, що є спільною сумісною власністю сторін, в розмірі 575 гривень.

В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості ? частини майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та стягнути грошову компенсацію вартості ? частини майна, у розмірі 37 666,50 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не повною мірою.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не дійшли згоди щодо вартості вищезазначеного майна та врахував , що ОСОБА_2 визнав первісний позов та, що ним не було надано належних доказів вартості спірного рухомого майна, а також що сторони визнали набуття ними під час перебування у шлюбі за спільні кошти лише певне майно, вартість якого ОСОБА_3 було визнано лише у розмірі 575 грн.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (після шлюбу ОСОБА_3) було укладено шлюб, про що у книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис під № 156 (а. с. 6).

За час шлюбу сторонами було набуто автомобіль ВАЗ-21102 2004 року випуску, а також наступне рухоме майно: газову плиту «Електа» вартістю 1320 грн., плазмовий телевізор «Samsung» UE 32FH4003A вартістю 6000 грн., шафу-купе вартістю 6080 грн., холодильник «Snaige» вартістю 3650 грн., бойлер «ARISTON» М100 вартістю 1320 грн., гідробокс «ATLANTIS» вартістю 6800 грн., лінолеум вартістю 2070 грн., витяжку кухонної «Янтар» вартістю 2251 грн., двері «Бора-горіх 0,6» та «Бора-горіх 0,8» вартістю 650 грн. за кожні, всього на загальну суму 26 470 грн., що підтверджується фотокопіями: довідки-рахунку про продаж автомобіля від 16.09.2015 року, товарних чеків про придбання спірного майна (Т.1, а. с. 54, 56, 62).

Факт придбання спірного майна сторонами під час шлюбу ними не заперечується, а оспорюється лише його вартість та походження коштів, за які його було придбано (Т.1, а. с. 77-78).

Однак, належних доказів набуття під час шлюбу іншого рухомого майна, окрім переліченого вище, на чому наполягає ОСОБА_2, у матеріалах справи немає.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Статтею 63 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК України. Присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК).

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановивши факт набуття сторонами спірного майна за час шлюбу та необхідність стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації вартості ? частини спірного автомобіля, разом з тим помилково стягнув зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості ? частини спірного рухомого майна лише у розмірі 575 грн. із посиланням на недоведеність його вартості ОСОБА_2, оскільки він надав належні докази на підтвердження факту набуття подружжям вищевказаного майна, а ОСОБА_3, не заперечуючи факту придбання цього майна за час шлюбу, у свою чергу не надала доказів, які б вказували на інший розмір його вартості, а тому такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не було доведено придбання подружжям іншого рухомого майна, яке зазначено у зустрічному позові, окрім наведеного вище, через що у цій частині зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, доводи ОСОБА_3 про те, що вказане вище рухоме майно було придбано за її особистий кошт та кошти її доньки, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджуються належними і достатніми доказами та не спростовують доводи ОСОБА_2 у цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової компенсаціюї вартості ? частини майна, що є спільною сумісною власністю сторін на загальну суму 26 470 грн, а у задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 18 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля «ВАЗ 21102», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_1, в розмірі 27 938 гривень 29 копійок.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ? частини майна, що є спільною сумісною власністю сторін, а саме: газової плити «Електа» вартістю 1320 грн., плазмового телевізора «Samsung» UE 32FH4003A вартістю 6000 грн., шафи-купе вартістю 6080 грн., холодильника «Snaige» вартістю 3650 грн., бойлера «ARISTON» М100 вартістю 1320 грн., гідробокса «ATLANTIS» вартістю 6800 грн., лінолеуму вартістю 2070 грн., витяжки кухонної «Янтар» вартістю 2251 грн., дверей «Бора-горіх 0,6» та «Бора-горіх 0,8» вартістю 650 грн. за кожні, всього на загальну суму 26 470 грн.

У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5306, 93 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2787 гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: