Постанова № 63484347, 19.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2245/16-п Провадження №33/773/407/16 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О. С. Категорія:ст.472 МК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю представника митного органу Пікалюка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 на постанову судді Любомльського районного суду від 29 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_3 визнаним винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 143242 гривні з конфіскацією в дохід держави 5000 євро.

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи 31 серпня 2016 року з України в Республіку Польща через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, в якості пасажира рейсового автобуса «Skania», реєстраційний номер НОМЕР_1, сполученням «Луцьк-Радом», не задекларував за встановленою формою 5000 євро, що згідно курсу НБУ станом на 31.08.2016р. становило 143242 гривень, які переміщував понад дозволену норму 10000 євро, що передбачена постановою правління НБУ №148 від 27.05.2008 року «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст..472 МК України, оскільки його дії підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ст.471 МК України. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, визнати його винним за ст.471 МК України з призначенням відповідного стягнення, а вилучену валюту повернути.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, суддя приходить до наступного висновку.

Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.472 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, зокрема і протоколу від 31.08.2016р.

Факт незадекларування виявлених та вилучених товарів підтверджується і поданою ОСОБА_3 митною декларацією (а.с.5), актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.7).

Окрім того, при наданні пояснень працівнику митниці скаржник частково визнав свою винуватість, оскільки вказав де і за яких обставин в нього було виявлено та вилучено валюту, підтвердив те, що гроші належали саме йому (а.с.6).

Дана судом першої інстанції і належна оцінка іншим доказам, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а тому твердження ОСОБА_3 про те, що йому не було відомо про гроші, які знаходились в іншому відділенні сумки, а тому в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, до уваги не беруться.

В пункті 2 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, яка затверджена постановою Правління НБУ від 27.05.2008р. №148, фізична особа-резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Строк дії таких документів 30 календарних днів, починаючи з дня видачі.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що доводи ОСОБА_3 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення безпідставні, тому визнав останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.

Розмір накладеного адміністративного стягнення відповідає безальтернативній санкції ст.472 МК України та вірно встановлено суддею суду першої інстанції.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 29 вересня 2016 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М.Клок