Ухвала суду № 63483651, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1601/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Алютал» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Алютал», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 20.08.2015 № 0003142204 і № 0003152204.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 31.07.2015 по 06.08.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІК «Алютал» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Аліра Гарант» за період з 01.01.2014 по 30.10.2014.

За результатами перевірки складено акт від 10.08.2015 № 323/26-57-22-04-10/38649439 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем норм пп. 20.1.2 і пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.10 та п. 138.11 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 2101.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки 20.08.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0003142204 (форми «Р»), яким визначила ТОВ «ІК «Алютал» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 806 936,25 грн., в тому числі 1 445 549 грн. за основним платежем, 361 387,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0003152204 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «ІК «Алютал» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 007 707,50 грн., в тому числі 1 606 166 грн. за основним платежем, 401 541,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем дотримано умови формування податкового кредиту та документального підтвердження витрат по податку на прибуток, в той час коли відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «ІК «Алютал» та ТОВ «Аліра Гарант» укладено договір купівлі-продажу від 01.04.2013 № 04/1-13, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачати Покупцю товар в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені даним Договором, а Покупець, в свою чергу, - прийняти замовлений товар та здійснити його оплату.

Відповідно до п.1.2 Договору постачання товару за цим договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій товару визначається сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору і визначаються на основі заявок покупця в усній або письмовій формі, підтверджених постачальником.

Відповідно до п. 4.2, 4.4 Договору поставку товару здійснюється на базисних умовах поставки DDP - Delivered Duty Paid («Постачання з оплатою мита») у відповідності з Правилами міжнародного тлумачення торгівельних термінів (Інкотермс 2010). Право власності на товар та ризики випадкового знищення та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця в момент поставки товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, що підтверджують поставку товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання товару здійснюється Покупцем в місці поставки, вказаному п. 4.2. Договору, та проводиться при наявності у представника Постачальника: видаткової накладної на товар; податкової накладної на поставлений товар; оригіналу рахунку-фактури на товар, згідно якого має бути проведена оплата за поставлений товар; копії сертифікату якості на товар, виданий заводом виробником та завірену оригінальною печаткою Постачальника; копії сертифікату відповідності на товар, виданий відповідним органом сертифікації в України; товарно-транспортної накладної. Також приймання-передача товару здійснюється Постачальником за наявності у представника Покупця оригіналу довіреності у відповідності до положень чинної Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей.

Відповідно п. 5.3 (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 27.10.2014) оплата Покупцем товару виконується в національній валюті України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника, взаємозаліку однорідних зустрічних вимог, погашення простим векселем, та/або в інший спосіб, не заборонений законодавством України, за згодою сторін, але не пізніше закінчення строку дії цього Договору.

Розрахунки між сторонами здійснюється наступним чином: оплата здійснюється Покупцем 100 % від вартості товару, що передаватиметься Постачальником Покупцю протягом 5 календарних днів з моменту поставки (п. 5.4 Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що за даним договором предметом купівлі-продажу фактично була продукція іноземного виробника - фірми «Zhejiang Jinxiang Panel Industry Co., Ltd» (Китай), а саме - композитні алюмінієві панелі «Profibond» в асортименті. При цьому, даний товар попередньо був ввезений ТОВ «Аліра Гарант» (імпортований) на митну територію України, та в подальшому реалізовувався ТОВ «ІК «Алютал» на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2013 № 04/1-13.

Так, перевезення придбаного позивачем товару з місця поставки здійснювалося в межах договору №30 про надання транспортно-експедиторських услуг від 15.07.2013, перевізником ФОП ОСОБА_3 з використанням автомобіль марки «Рено», державний номер АА 7036ВВ, та водієм ОСОБА_4 Навантажувально-розвантажувальні роботи здійснювалися власними силами ТОВ «ІК «Алютал».

На підтвердження якості вказаної продукції надано сертифікат відповідності №СЕ201112901 та сертифікат якості №USA12Q21556R0 від виробника.

Крім того, позивачем отримано сертифікати відповідності товару згідно національного законодавства, зокрема, серії ВГ №146895, виданий «УкрСЕПРО», зареєстрований в реєстрі за № UA1.066.0117504-13, та серії ВГ № 298414, виданий «УкрСЕПРО», зареєстрований в реєстрі за №UA1.044.0039083-14.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок з ТОВ «Аліра Гарант» за поставлений товар був здійснений ТОВ «ІК «Алютал» частково грошовими коштами (безготівковими розрахунками) всього на загальну суму 4 392 026,25 грн., та частково шляхом передачі ТОВ «Аліра Гарант» двох простих векселів серії АА 2545449 на суму 2 622 483,82 грн. і серії АА №2545450 на суму 2 622 483,82 грн.

На підтвердження наявності місця для зберігання придбаного товару позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення № 01/07-13 від 03.07.2013 та договір суборенди № 1/10СА від 01.10.2014.

Крім того, товариством надано копі видаткових накладних щодо поставки ТОВ «Аліра Гарант» товарів (АКП «Profibond» в асортименті); товарно-транспортних накладних (форми №1-ТН), складених автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_3 за результатами автоперевезень вантажів (АКП «Profibond» в асортименті) згідно відповідних видаткових накладних; податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Аліра Гарант» на користь позивача, підписаних директором та скріплених печаткою цього товариства; оборотно-сальдової відомості субрахунку 281 «Товари на складі» рахунку бухгалтерського обліку 28 в розрізі по номенклатурі товарів за 2014 рік; роздруківки платіжних доручень ТОВ «ІК «Алютал» з відмітками банку про виконання щодо перерахування коштів на користь ТОВ «Аліра Гарант» в якості оплати за товар згідно договору № 04/1-13 від 01.04.2013; простих векселів ТОВ «ІК «Алютал» серії АА № 2545449, виданого ТОВ «Аліра Гарант» 28.10.2014 на суму 2 622 483,82 грн. строк пред'явлення - 28.10.2029, та серії АА № 2545450, виданого ТОВ «Аліра Гарант» 28.10.2014 на суму 2 622 483,82 грн. строк пред'явлення - 28.10.2029; актів звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ІК «Алютал» і ТОВ «Аліра Гарант» за періоди з 01.04.2013 по 27.10.2014, з 27.10.2014 по 28.10.2014; акта приймання-передачі простих векселів від 28.10.2014; сертифікатів відповідності та сертифікатів якості іноземного виробника - фірми «Zhejiang Jinxiang Panel Industry Co., Ltd»; сертифікатів відповідності «УкрСЕПРО» на продукцію фірми «Zhejiang Jinxiang Panel Industry Co., Ltd» (Китай) - композитні алюмінієві панелі «Profibond»; копії документів на підтвердження ввезення товарів на митну територію України, а саме: коносаментів, комерційних рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, вантажних митних декларацій типу ІМ-40.

Крім того, надано наступні документи: договір №30 про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.07.2013, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 (як експедитором) щодо організації транспортування вантажів в міжміському (по території України) і/або міжнародному сполученні, акт виконаних робіт від 31.12.2014 і заявка №01 від 09.01.2014 з організації перевезень вантажів автотранспортом; договір оренди нежитлового приміщення №01/07-13 від 01.07.2013, укладеного між позивачем (Орендар) та ФОП ОСОБА_5 (Орендодавець) щодо платного строкового користування виробничими та офісними приміщеннями за адресою: м. Бровари, АДРЕСА_1; договір суборенди №1/10СА від 01.10.2014, укладений між ТОВ «Торнадо-А» (Орендодавець) і ТОВ «ІК «Алютал» (Орендар) щодо платного строкового користування нежитловими приміщеннями (в т.ч. складськими) за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 9, літ. "Ж".

На підтвердження подальшої реалізації товарів надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначає Верховний Суд України, при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, протягом перевіряємого періоду ТОВ «ІК «Алютал» здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі меблями, килимами та освітлювальним приладдям, що відповідає основним видам діяльності позивача згідно з ЄДРПОУ.

Щодо посилання податкової інспекції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання господарських операцій з постачання товару через відсутність основних засобів та робочого персоналу, судом апеляційної інстанції наголошено, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання підрядних робіт, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання підрядних робіт.

Крім того, вказані обставини не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операцій за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «Аліра Гарант», суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 16 грудня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.