Ухвала суду № 63483543, 14.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"14" грудня 2016 р. Справа № 817/824/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" липня 2016 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 29.07.2016 р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у задоволенні позову до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення відмовив повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі позивач, зокрема зазначає, що суд при ухваленні постанови не врахував ті обставини, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджують факт вчинення порушення, а саме: фіскального чеку від 29.10.2015 року та накладної № 15160 від 05.10.2015 року.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не належить до задоволення, враховуючи таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2016 року №0000632205.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оспорюване рішення прийняте за наслідками фактичної перевірки, якою виявлено реалізацію позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими від мінімально встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957, з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462; вказує, що Постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15, тому визначені у ній мінімальні роздрібні ціни застосовуватись не можуть.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 02.03.2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, суб'єкта господарської діяльності - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за наслідками якої складено акт від 04.03.2016 року №45/17-00-22-05-13/НОМЕР_1 (а.с. 9-12, 59-62).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2016 року №0000632205, яким застосовано до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штраф у розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої, згідно з абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (а.с. 6-7).

В основу прийняття оспорюваного рішення покладено ту обставину, що у відповідності до фіскального чеку від 29.10.2015 року №3000071825 суб'єктом господарювання було реалізовано 1 пляшку горілки "Мороша" 0,7 л, вміст спирту етилового 40% за ціною 67,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року за №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року за №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Частиною 10 статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року за №481/95-ВР право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Додатком до даної постанови передбачено, що мінімальна роздрібна ціна на горілку та лікеро-горілчані вироби, інші, код згідно з УКТЗЕД 2208 60, 2208 70, 2208 90, за 1 літр 100-відсоткового спирту, з 01.09.2015 року складає 274,50 грн.

Зазначена мінімальна роздрібна ціна застосовується згідно додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 у редакції, викладеній з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957", яка набрала чинності 17.06.2015 року.

Колегія суддів наголошує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 оскаржувалась у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15 Постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957" визнано незаконною та нечинною (а.с. 40-49).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15 залишено без змін (а.с. 50-54).

Судові рішення набрали законної сили 11.02.2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 року виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року по справі №826/17459/15 зупинено до розгляду справи судом касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року по справі №826/17459/15 залишено без змін (а.с. 63-66).

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Водночас, в силу частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Тобто, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Правова позиція аналогічного характеру наведена у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 року по справі №21-1573во09.

Крім того, колегія суддів враховує, згідно з абз. 4 пп. 10.2 п. 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб"єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта .

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп встановлено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957" втратила чинність з дати набрання постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15 законної сили, а саме: з 11.02.2016 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт вчинення порушення, а саме: фіскального чеку від 29.10.2015 року та накладної № 15160 від 05.10.2015 року, то колегія суддів зобов"язувала позивача надати суду для огляду контрольну стрічку за 29.10.2015 р., або фіскальний чек. Проте, відповідач вимоги ухвали суду не виконав, посилаючись на відсутність вказаних документів.

Однак, колегія суддів наголошує, що порушення вчинене позивачем, підтверджується актом (довідкою) фактичної перевірки № 45/17-00-22-05-13/НОМЕР_1, який підписала ОСОБА_3, вказавши, що зауважень до акта перевірки не має. Також вказаний акт від суб"єкта господарювання підписала ОСОБА_4 (а.с. 59-62).

В акті перевірки, зокрема зазначено, що 29.10.2015 року в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", ФОП ОСОБА_3, за адресою: м.Рівне, вул. Пекарського, 1 через РРО моделі Mini- T480ME, фіскальний № НОМЕР_2, реалізовано 1 пляшку горілки "Мороша" ємкістю 0,7 літра з вмістом спирту етилового 40% за ціною 67,00 грн., а встановлена мінімальна ціна - 76,86 грн. Згідно накладної № 15560 від 06.10.2015 р. отримано горілку "Мороша" ємкістю 0,7 літра з вмістом спирту етилового 40% в кількості дві пляшки (а.с. 61).

Крім того, менеджер ОСОБА_4 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить ФОП ОСОБА_3, надала пояснення про те, що реалізація однієї пляшки горілки "Мороша" 0,7 л по ціні 67,00 грн. відбулась за ціною нижче мінімальної, оскільки не встигли змінити в терміналі ціну (а.с.36).

Суд першої інстанції правильно вказав, що, оскільки, факт реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими за мінімально встановлені роздрібні ціни на такі напої, мав місце до втрати чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957", то остання повинна застосовуватись до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з"ясуванням всіх обставин справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним вище.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" липня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1, 33027

АДРЕСА_3

3- відповідачу: Головне управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023

- ,