Ухвала суду № 63483529, 12.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/5216/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова О.Г.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

12 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ГУПФ України в Чернівецькій області) про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 16 липня 2015 року №578-VII та зобов'язання відповідача зарахувати до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про прокуратуру»:

- період з 01 вересня 1991 року по 26 січня 1994 рік загальною тривалістю 2 роки 4 місяці 27 днів - як половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання;

- період з 27 січня 1994 року по 24 червня 1996 рік загальною тривалістю 2 роки 4 місяці 27 днів - як період роботи на посадах державного службовця;

- період з 04 лютого 2016 року, дня первинного звернення, призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні позивач про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 01.09.1991 року по 24.06.1996 рік позивач проходила навчання на юридичному факультеті Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича, який є вищим навчальним закладом освіти, що підтверджується дипломом НОМЕР_1, додатком до нього та відповідним записом у трудовій книжці.

При цьому, у період з 13.09.1993 року по 24.07.1996 рік позивач працювала на посадах державного службовця в арбітражному суді Чернівецької області, а саме: 13.09.1993 року - на посаді спеціаліста, а з 01.06.1995 року по 24.07.1996 рік на посаді консультанта. Даний період трудової діяльності відображений у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2, та зазначений період державної служби складає 2 роки 10 місяців 12 днів.

У період з 01.08.1996 року по 12.10.2000 рік, а також з 03.07.2002 року по 04.02.2016 рік позивач працювала в органах прокуратури на різних прокурорсько-слідчих посадах згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 та загальна тривалість складає 17 років 9 місяців 14 днів.

04 лютого 2016 року позивач звернулась до УПФ України в м. Чернівцях із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років згідно із нормами Закону України «Про прокуратуру», який вступив у законну силу з 16 липня 2015 року.

Проте, УПФ України в м. Чернівцях повідомленням від 16.02.2016 року №2284/02, а у подальшому - 02.03.2016 року №3165/02, яким попереднє повідомлення просили вважати недійсним, відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 16.07.2015 року № 578-УІІ.

Підставою для прийняття відповідачем такого рішення стало те, що з 01.06.2015 року скасовані, у відповідності до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VII, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Також, відповідачем зазначено про те, що відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислугу років не менше з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців, а згідно поданих позивачем документів управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях може бути враховано лише половина строку навчання в Чернівецькому державному університеті ім. Ю.Федьковича за спеціальністю правознавство (2 роки 4 місяці 27 днів), періоди роботи з 25.06.1996 року по 24.07.1996 рік з 01.08.1996 року по 12.10.2000 рік та з 03.07.2002 року по 04.02.2016 рік. Відповідно вислуга років складає 20 років 3 місяці 12 днів при необхідному відповідно до статті 86 Закону стажі 22 роки 6 місяців.

Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідача колегія суддів виходить з такого.

Так, відповідно до ст. 35 Закону УРСР «Про освіту» від 23.05.1991 року №1060- XII основним видом діяльності вищого навчального закладу є підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації. Кваліфікація спеціалістів з вищою освітою визначається освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст; бакалавр: спеціаліст, магістр (ст. 36 Закону). До освітніх рівнів відповідно відносяться: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. Отже, освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні є невід'ємною складовою структури вищої освіти в Україні, що закріплено на законодавчому рівні. Саме вони забезпечують послідовність отримання повної вищої освіти відповідного професійного спрямування. Детальніше про це зазначено в Законі України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року №2984-111, так зокрема, в ст. 1 ч. ч. 7, 8, 11 та ст. ст 6-9 в яких дається визначення вищої освіти, вищого навчального закладу, зазначених вище освітніх рівнів, а також наводиться перелік документів, що підтверджують вищу освіту - відповідні дипломи. Подібні правові норми також містяться і в новому Законі «Про вищу освіту» від 01.07. 2014 року №1556-УІІ (ст. 1 ч. ч. 5 і 7, ст.ст. 5-7).

Тобто, кожен із отриманих здобувачем рівнів (ступенів) вищої освіти, що змінюють один одного у логічній послідовності також охоплюється поняттям Вищої освіти.

При цьому, чинне законодавство застосовує термін вища освіта у широкому розумінні враховуючи при цьому його освітні рівні (ступені). Так, у частині 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» не зазначено, що до вислуги років, яка дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи «лише з повною вищою юридичною освітою».

Так, Закон України «Про прокуратуру» в редакції від 16.07.2015 р. №578-VIII вступив у законну силу з 16.07.2015 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року -22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Згідно із п. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

При цьому, зміни до ст. 86 вказаного Закону №1697-VII щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України та призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, на сьогоднішній день не внесені.

Аналогічні норми передбачені в Законі України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ. Зміни до ст.50-1 цього закону щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, також не вносились.

Так, вислуга років є видом спеціального стажу. Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року у справі 21-65а 14 у якій зазначено про те, що вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач працювала на посадах державного службовця в арбітражному суді Чернівецької області (орган судової влади), а також прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України та на момент звернення до управління пенсійного фонду України в м. Чернівці з заявою про призначення пенсії за вислугою років, а відтак мала необхідний спеціальний стаж роботи на таких посадах, який належним чином підтверджений відповідними записами у трудових книжках.

Проте, УПФ України в м. Чернівцях зараховано лише половина строку навчання в Чернівецькому державному університеті їм. Ю.Федьковича за спеціальністю правознавство (2 роки 4 місяці 27 днів), періоди роботи з 25.06.1996 року по 24.07.1996 рік, з 01.08.1996 року по 12.10.2000 рік та з 03.07.2002 року по 04.02.2016 рік, що сумарно становить лише 20 років 3 місяці 12 днів при необхідному відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» стажі 22 роки 6 місяців.

Тобто, пенсійним фондом під час такого обрахунку не враховано наявність стажу позивача державної служби до отримання диплому про вищу освіту.

Так, у період з 13.09.1993 року по 24.07.1996 рік позивач працювала на посадах державного службовця в арбітражному суді Чернівецької області, а саме: з 13.09.1993 року - на посаді спеціаліста, а з 01.06.1995 року по 24.07.1996 рік на посаді консультанта, даний період трудової діяльності відображений у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2, та зазначений період державної служби складає 2 роки 10 місяців 12 днів.

Проте, управлінням Пенсійного фонду в м. Чернівці до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії позивачу зараховано лише період з 25.06.1996 року по 24.07.1996 рік, тобто фактично період роботи після отримання диплома про вищу освіту,

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х1І визначено, що до спеціального стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою. Аналогічно п. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697- VII визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

При цьому, положення ч.5 ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» , та п. 6 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» не визначають який саме освітньо-кваліфікаційний рівень повинен мати державний службовець та містять норму прямої дії про зарахування до вислуги років саме часу роботи на посадах державних службовців.

Так, про перебування позивача у трудових відносинах з арбітражним судом Чернівецької області свідчать відповідні записи у трудовій книжні. Крім того, законодавством не передбачена заборона на трудову діяльність студентів вищих учбових закладів денної форми навчання.

Також, Законом України «Про державну службу» 16.12.1993 року №3723-ХІІ визначено поняття державної служби, згідно ст.ст. 1, 2 якого передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 та додатку до нього визначені посади і органи, час в яких зараховується до стажу державної служби, у тому числі на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно- ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, посади які обіймала позивач є посадами що віднесені до посад державних службовців в розумінні Закону України "Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби. Крім того, після набрання чинності Законом України «Про державну службу №3723-ХІІ від 16.12.1993 року та віднесення цих посад в апараті арбітражних судів до посад державної служби, позивачем прийнята присяга державного службовця, копія якої надана до управління Пенсійного фонду у м. Чернівці та присвоєно ранг державного службовця, про що є запис у трудовій книжці.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що загальна вислуга років без урахування періоду державної служби який співпадає з першою половиною строку навчання у вищому навчальному закладі та з урахуванням половини тривалості строку навчання у Чернівецькому державному університеті, на момент подачі позивачем заяви про призначення пенсії до управління Пенсійного фонду в м.Чернівці 04.02.2016 року складала 22 роки 8 міс 8 днів, що свідчить про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на момент звернення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі довела ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних дій не доведена.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 грудня 2016 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.