Ухвала суду № 63483320, 13.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р.Справа № 818/2343/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2016р. по справі № 818/2343/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області , Головного управління Національної поліції в Сумській області третя особа Заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О. про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністртиавним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О., в якому, уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу УМВС України в Сумській області №409 від 30.05.2014 в частинні накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;

- визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 190 о/с віл 07.08.2014 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС;

- визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 656 від 29.08.2014;

- визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 264 о/с від 18.09.2014 в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- визнати причину звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ передбачену п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - через скорочення штатів та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов'язати відповідача внести до особової справи позивача відомості про виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області з 21.04.2011 по 12.09.2011, на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011;

- стягнути з відповідача доплату за виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області з 21.04.2011 по 12.09.2011, на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011;

- стягнути з відповідача різницю в грошовому забезпеченні за час вимушеного перебування на нижчій посаді починаючи з 18.08.2014 по 18.09.2014 в розмірі 2225,21 грн;

- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 18.09.2014 до моменту завершення розгляду справи по суті;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки невиплати компенсації за невикористану в 2014 році відпустку в розмірі 4774,14 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 30.05.2014 наказом УМВС України в Сумській області № 409 «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС» позивачеві оголошено сувору догану за допущені прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері надрокористування. Зазначений наказ позивач вважає протиправним і просить скасувати, оскільки він сумлінно виконував свої обов'язки, дисциплінарного проступку не вчиняв. При цьому в наказі відповідач не вказав, в чому полягало неналежне дотримання службової дисципліни позивачем.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О. про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувати п. 1 наказу УМВС України в Сумській області №409 від 30.05.2014 в частинні накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Визнано незаконним наказ УМВС України в Сумській області № 190 о/с від 07.08.2014 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС.

Визнано незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 656 від 29.08.2014 "Про покарання працівника УДСБЕЗ УМВС".

Визнано незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 264 о/с від 18.09.2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області доплату за виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011 в сумі 2225 грн. 21 коп.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток по день повного розрахунку в розмірі 4774 грн. 14 коп.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 109789 грн. 35 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 27.11.2006 розпочав службу в органах внутрішніх справ України курсантом Сумського училища професійної підготовки працівників міліції при УМВС України в Сумській області, у квітні 2007 року йому присвоєно спеціальне звання лейтенанта міліції та призначено на посаду оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області.

31.05.2011 позивачу присвоєне чергове спеціальне звання капітан міліції, у вересні 2011 року призначено на посаду начальника сектору протидії злочинам у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, у листопаді 2012 року у зв'язку зі змінами в штатах призначено на посаду начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області (том 1 а.с. 173-182).

Наказом УМВС України в Сумській області від 07.08.2014 №190 о/с позивача призначено з 18.08.2014 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області у зв'язку зі змінами у штатах (том 1 а.с. 22).

29.08.2014 наказом №656 за порушення дисципліни позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (том 1 а.с. 46).

На підставі наказу №264 о/с від 18.09.2014 позивач звільнений у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.64 «є» Положення (за порушення дисципліни) (том 1 а.с.162).

Під час проходження служби, 30.05.2014 наказом УМВС України в Сумській області №409 «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС» позивачеві оголошено сувору догану за допущені прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері надрокористування (том 1 а.с. 28-29).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області № 79 від 30.01.2014 року, позивач допустив прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері земельних відносин та на фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС, яке полягало в тому, що він не вжив достатніх заходів щодо виявлення та документування кримінальних правопорушень у сфері надрокористування, що встановлено службовим розслідування, що оформлене відповідним висновком (том 1 а.с.33-35).

Проте, висновок службового розслідування стосовно позивача, складається із відображення його пояснень, відповідно до яких підпорядкованим йому підрозділом велася робота щодо виявлення та документування кримінальних правопорушень у сфері надрокористування та наводяться статистичні дані виявлених кримінальних правопорушень. При цьому, в чому саме полягають прорахунки позивача, та які достатні заходи він повинен був вжити, зазначений висновок не містить.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до ст. 20 Дисциплінарного статуту, особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту, строки оскарження дисциплінарних стягнень Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Отже, оскільки наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача прийнятий 30.05.2014, під розпис позивачу не доведений, оголошений по особовому складу 04.06.2014 на оперативній нараді, де був присутній і позивач (том 1 а.с. 136-138), а до суду позивач звернувся 26.08.2014, то ним дотриманий строк оскарження в суді цього наказу.

Таким чином, аналізуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не встановлено, в чому полягає порушення позивачем службової дисципліни, сутність якої визначена ст.1 Дисциплінарного статуту, та час вчинення такого порушення, отже в діях позивача відсутні ознаки дисциплінарного проступку, що унеможливлює притягнення його до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин, наказ УМВС України в Сумській області №409 «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС» від 30.05.2014 є протиправним і підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення різниці у грошовому забезпеченні під час виконання ним обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС в період часу з 21.04.2011 по 12.09.2011, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження начальника УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011 (том 2 а.с.28) в період часу з 21.04.2011 по 12.09.2011 на позивача, який перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у галузях економіки, тимчасово було покладено виконання обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Відповідно до підпункту 2.2.3 Інструкції, особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються.

Строк тимчасового виконання обов'язків за посадою обчислюється з дня видання керівником органу внутрішніх справ наказу про призначення особи рядового або начальницького складу до тимчасового виконання обов'язків за посадами і до дня видачі наказу про звільнення від виконання обов'язків за посадою.

Штатним заступникам незалежно від їх службових обов'язків під час тимчасового виконання ними обов'язків за невакантними посадами своїх безпосередніх начальників виплата грошового забезпечення проводиться за їх штатною посадою.

Різниця в окладах за основною посадою і посадою, за якою тимчасово виконуються обов'язки, виплачується за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за невакантною - чотирьох місяців.

Строк тимчасового виконання обов'язків за невакантними посадами не обмежується, якщо ці посади займають особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками).

Відповідно до підпункту 4.1 Інструкції, при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції.

З довідки, наданої УМВС України в Сумській області, вбачається, що середньоденна різниця в грошовому забезпеченні за посадами старшого оперуповноваженого та начальника сектору складала 22,93 грн. Відповідно в період часу з 21.04.2011 по 12.09.2011 кількість робочих днів становила 97, тому різниця в грошовому забезпеченні, яка підлягає стягненню на користь позивача склала 2224,21 грн. (22.93 грн. х 97 днів).

Аналізуючи навелене, колегія суддів, приходить до висновку, що з огляду на вимоги підпункту 2.2.3 Інструкції, саме за посадою начальника сектору повинен був виплачуватися посадовий оклад позивачеві.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області середнього заробітку по день повного розрахунку, необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні з позивачем не проведений остаточний розрахунок, а саме: компенсація за невикористану відпустку за 2014 рік в розмірі 2191,58 грн. виплачена лише 20 листопада 2014 року (том 2 а.с.41), а звільнення відбулося 18 вересня 2014 року, таким чином затримка в розрахунках склала 42 дні.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом, під час вирішення справ з питань проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку по день повного розрахунку підлягає задоволенню, оскільки наслідки невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум спеціальним законодавством не регулюється, а застосуванню підлягають, норми Кодексу законів про працю України.

Щодо позовних вимог, ОСОБА_1 про скасування Наказу УМВС України в Сумській області від 07.08.2014 №190, необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства внутрішніх справ України №569 від 16.06.2014 «Про організаційно-штатні зміни в органах і підрозділах МВС» затверджено перелік змін у штатах, в тому числі і по УМВС України в Сумській області (том 1 а.с. 184).

На виконання цього наказу начальником УМВС України в Сумській області 18.06.2014 виданий наказ №495 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС України в Сумській області» (том 1 а.с. 144,145). Відповідно до цих наказів сектор боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин фактично був об'єднаний з відділом боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки, всі три посади у секторі скорочені, натомність до відділу введено три посади, а саме: посада заступника начальника відділу та дві посади оперуповноважених.

24.07.2014 посада заступника начальника відділу була заповнена, наказом УМВС України в Сумській області №166 о/с призначений на посаду капітан міліції Лозовий В.О. (том 1 а.с. 116).

Наказом УМВС України в Сумській області від 07.08.2014 №190 о/с позивача призначено з 18.08.2014 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області у зв'язку зі змінами у штатах (том 1 а.с.22).

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення).

Відповідно до ч. 3 п.21 Положення, особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 42 Положення, переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться:

а) на вищі посади - в порядку просування по службі;

б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю;

в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;

г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Відповідно до п. 45 Положення, переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться:

а) при скороченні штатів;

б) за станом здоров"я згідно з висновком військово-лікарської комісії;

в) за особистим проханням;

г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей;

д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.

Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров"я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Зниження в посаді в порядку дисциплінарного стягнення провадиться начальником, якому таке право надано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.

Подальше просування по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які були переміщені на нижчі посади провадиться в порядку, встановленому пунктом 43 цього Положення і Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Аналізуючи наведені норми та зміст посадових обов'язків позивача на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській та на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області (том 1 а.с. 98-101, 148-149), розміри посадових окладів (том 1 а.с. 114), колегія суддів приходить висновку, що відбулося переміщення ОСОБА_1 на нижчу посаду.

Під час вирішення справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві пропонувалися посади, від яких він відмовився (том 1 а.с. 19-20, 21, 89-90).

Таким чином, аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ УМВС України в Сумській області № 190 о/с від 07.08.2014 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС є незаконним.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказів №656 від 29.08.2014 «Про покарання працівника УДСБЕЗ УМВС» та № 264 о/с «По особовому складу», якими позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області за п.64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни у зв'язку з невиходом на службу, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення послугував прогул.

Так, посадовими особами УМВС України в Сумській області, для встановлення відсутності позивача на робочому місці, було проведено службове розслідування, складені висновки службового розслідування (том 1 а.с. 159-160), відібрані рапорти співробітників відділу оперативних розробок УДСБЕЗ (том 1 а.с. 150-155).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогул - це відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, звільнення працівника внаслідок відсутності його на робочому місці можливе виключно за наявності його вини та відсутності поважних причин неявки.

Вимогами статті 2 цього Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам, встановлених законами, спеціальними статутами і наказами МВС України та ґрунтується на усвідомленні кожним із них свого службового обов'язку і особистої відповідальності за справу боротьби зі злочинністю й охорони громадського порядку.

Відповідно до п. 10 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно ч. 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконними переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Таким чином, колегія суддів, беручи до уваги, що наказ УМВС України в Сумській області № 190 о/с віл 07.08.2014 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС також був визнаний протиправним, дійшла висновку, що звільнення працівника внаслідок відсутності його на робочому місці можливе виключно за наявності його вини та відсутності поважних причин неявки, отже наказ №656 від 29.08.2014 «Про покарання працівника УДСБЕЗ УМВС» та № 264 о/с «По особовому складу», якими позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області за п.64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни у зв'язку з невиходом на службу є протиправним.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушив права, свободи та законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року по справі № 818/2343/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2016р. по справі № 818/2343/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.