Ухвала суду № 63483252, 13.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р. Справа № 876/4914/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Демчик О.І.,

представника відповідача Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулося в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29 грудня 2015 року № 0000692202/6969 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 859500,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 573000,00 грн та за штрафними(фінансовими) санкціями(штрафами) в сумі 286500,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. При проведенні перевірки відповідачем порушено принцип індивідуальної відповідальності, оскільки відповідачем при оцінці дій позивача були взяті до уваги акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. В ході проведення перевірки ПАТ "Концерн Галнафтогаз" надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формування податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ", що належало до предмету перевірки. На час здійснення спірних господарських операцій як ПАТ "Концерн Галнафтогаз" так і його контрагент були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти господарювання та платники податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року № 0000692202/6969.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2015 року по господарських операціях з ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ", а тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 29 грудня 2015 року № 0000692202/6969 є протиправним.

Не погодившись з прийнятою постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що зі змісту проектної документації ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" фактичної участі у виконанні проектних робіт не приймало, такі роботи фактично виконувалися ТзОВ «ПКП «Укрінжпроект», у складі якого, на відміну від ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ", є відповідний штат кваліфікованих працівників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Концерн Галнафтогаз", код ЄДРПОУ 31729918 з питань правомірності формування кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТОВ "Проектний та науково-дослідний інститут "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" за січень- жовтень 2015 року.

В результаті проведеної перевірки складено Акт від 22 грудня 2015 року №255/28-06-22-20/31729918(том 1, а.с.17-42).

Перевіркою ПАТ "Концерн Галнафтогаз" встановлено порушення п.п.п.14.1 181, п.п.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено заниження по податку на додану вартість всього на суму 573000,00 грн, в тому числі за вересень 2015 року на суму 573000,00 грн.

На підставі акту перевірки від 22 грудня 2015 року №255/28-06-22-20/31729918, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року №0000632202/6969, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 859 500 грн, в т.ч. 573 000 грн основного платежу; 286 500 грн штрафних фінансових санкцій(том 1, а.с.15).

Зазначене податкове-повідомлення рішення було оскаржено позивачем до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС(том 1, а.с.43-49). Центральним офісом з обслуговування великих платників податків прийнято рішення №5107/10/28-10-10-4-33, яким було відмовлено в задоволені скарги(том 1,а.с.50).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи слідує, що між ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ", укладено наступні договори:

- договір генерального підряду від 06 травня 2014 року № 1/1-2-14/148, відповідно до умов якого, ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" зобов'язується виконати увесь комплекс робіт з проектування та будівництва 31 (тридцять один) автомобільний газозаправний пункт призначений для реалізації скрапленого вуглеводного газу. Підрядник зобов'язується розробити та погодити концепцію (пропозиції) щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами. Спільно з замовником отримати вихідні дані, здійснити проектування та будівництво згідно з переліком (додаток №1) (п.1.3 договору). Замовник - ПАТ "Концерн Галнафтогаз" зобов'язується забезпечити фінансування будівництва, прийняти збудований об'єкт і оплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього. Підрядник - ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" зобов'язується розробити та погодити концепцію щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами;

- договір № 10010 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 15 липня 2014 року, відповідно до умов Договору, замовник - ПАТ "Концерн Галнафтогаз" доручає, а виконавець - ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" бере на себе зобов'язання розробити обумовлену цим договором та додатками до нього "Концепцію щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами на будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів і АГЗП в с.Черніїв, урочище "Біля водоканалу", Тисменицького району Івано-Франківської області, вздовж автомобільної дороги Т-09-06 Івано-Франківськ - Надвірна, км 2+940 (ліворуч) і погодити в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

- договір № 100019 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 07 серпня 2014 року, відповідно до умов якого, замовник - ПАТ "Концерн Галнафтогаз" доручає, а виконавець - ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" бере на себе зобов'язання розробити обумовлену цим договором та додатками до нього "Концепцію щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами на будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП на перехресті вулиць Б.Хмельницького і окружної в м. Калуш Івано-Франківської області і погодити в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

На виконання умов зазначених вище Договорів ПАТ "Концерн Галнафтогаз" перераховано ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" грошові кошти на загальну суму 11520000,00 грн, що підтверджено долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Відповідно до здійснених операцій ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" виписало ПАТ "Концерн Галнафтогаз" податкові накладні, які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та відображені у додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Зі змісту зазначених вище договорів слідує, що приймання виконаних робіт замовником здійснюється за актом здачі-приймання робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін. Таким чином, саме акти здачі-приймання є належними первинними документами, в розумінні ст.44 ПК України для ведення обліку витрат по спірних господарських операціях для цілей оподаткування.

Відповідачем у акті перевірки підтверджено надання до перевірки всіх актів здачі-приймання робіт, що підтверджують фактичне виконання робіт згідно умов зазначених вище договорів.

Вказані первинні документи містять усі реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку а, відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції виконання робіт, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 п.2 вказаного Положення).

Крім того, позивачем, на підтвердження фактичного виконання робіт згідно договору від 06 травня 2014 року №1/1-2-14/148, договору від 15 липня 2014 року №10010 та договору від 07 серпня 2014 року №100019 надано концепції щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами та витяги з робочих проектів на АЗС, перелік яких визначено у актах здачі-приймання робіт до вказаних договорів, а також листи-погодження Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Наведеними документами, які, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується фактичне отримання позивачем послуг від контрагента ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ".

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з даними контрагентами.

Стосовно доводів контролюючого органу про те, що ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» фактичної участі у виконанні проектних робіт не приймало, оскільки такі роботи фактично виконувались ТОВ «ПКП «Укрінжпроект», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до Договору Генерального підряду від 06 травня 2014 року №1/1-2-14/148 Підрядник (ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ») зобов'язується виконати увесь комплекс робіт з проектування та будівництва 31 автомобільний газозаправний пункт, призначений для реалізації скрапленого вуглеводневого газу, згідно переліку вказаному у Додатку №1.

Згідно п.1.3 Договору Підрядник зобов'язується: розробити та погодити концепцію (пропозиції) щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами. Спільно з Замовником отримати вихідні дані, здійснити проектування та будівництво згідно з переліком (додаток №1).

Умовами п.3.2.2 Договору визначено, що Підрядник у рамках цього Договору має право залучати до виконання визначених Сторонами обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації за власним вибором, за умови попереднього поінформування замовника.

Вказана умова Договору відповідає вимогам ст.838 ЦК України, згідно якої Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Виходячи з наведеного у сукупності суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що враховуючи специфіку та особливості таких операцій, під час розгляду справи позивачем надано ті відомості і документи, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак доведено фактичне виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Крім того, згідно листа від 27 квітня 2016 року №13 ТОВ «ПКП «Укрінжпроект», на який покликається Відповідач, зазначене Товариство підтвердило фактичне виконання ним розробки окремих розділів проектів реконструкції АЗС згідно Договору на виконання проектної документації від 24 вересня 2014 року №41/09, за що отримало винагороду.

Даним листом додатково підтверджено фактичне виконання робіт по Договору ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема шляхом залучення субпідрядника.

Відтак, доводи Відповідача про те, що операції Позивача з ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» не можуть викликати змін у податковому обліку ПАТ «Концерн Галнафтогаз», оскільки участь ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» у ланцюгу постачання послуг у зв'язку із фактичним виконання всіх проектних робіт ТОВ «ПКП «Укрінжпроект» є номінально (фіктивною) суперечить фактичним обставинам, умовам Договору та вимогам ст.838 ЦК України.

Крім того, в ході проведення позапланової перевірки ПАТ «Концерн Галнафтогаз» встановлено, що на виконання умов Договору виконано роботи згідно актів здачі-приймання робіт, зокрема: від 08 жовтня 2014 року №1; від 31 жовтня 2014 року №6, №7, №9 та №10.

Як вбачається із змісту вказаних актів здачі-приймання робіт, прийняті по них роботи включають в себе збір вихідних даних та розробка робочого проекту.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

В свою чергу, згідно ст.31 вказаного Закону проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Таким чином, розробка робочого проекту та збір (отримання) вихідних даних є окремими видами робіт. При цьому, проектні роботи виконуються на підставі (з врахуванням) вихідних даних.

Долучені до матеріалів справи Експертні звіти щодо розгляду проектної документації та/або дозволи на виконання будівельних робіт, та/або сертифікати відповідності закінченого будівництвом об'єкта є належним та допустимим доказом відповідності проектної документації вихідним даним на проектування , а, відтак, фактичного виконання збору таких вихідних даних.

Разом з тим, зазначені документи видані експертними організаціями та органами виконавчої влади, та згідно яких генеральним проектувальником об'єктів є саме ТзОВ ПНДІ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ».

Крім того, контролюючим органом не надано належних доказів на спростування фактичного виконання ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» робіт по збору вихідних даних самостійно чи із залученням субпідрядних організацій.

Також, відповідно до Порядку розроблення проектної документації будівництво об'єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року № 45 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 квітня 2012 року за № 515/20828 , який визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об'єктів , генеральний проектувальник (далі - генпроектувальник) - проектувальник, який за згодою замовника залучає до виконання робіт третіх осіб (субпроектувальників); субпідрядний проектувальник (далі - субпроектувальник) - проектувальник, який у порядку, визначеному договором підряду та на підставі договору субпідряду, укладеного з генпроектувальником, залучається до виконання робіт. Згідно 12.3. вказаного Порядку, окремі розділи або частини проектної документації розробляються відповідними сертифікованими виконавцями та/або виконавцями, які не мають такого сертифіката.

Відтак, колегія суддів вважає, що контролюючий орган неправомірно тлумачить залучення субпідрядників до виконання проектних робіт як залучення зайвої ланки до ланцюга.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи відповідача про свідоме створення Позивачем ланцюга послуг та його обізнаність в неможливості виконання ТОВ «ПКП «Укрінжпроект» умов Договору, оскільки на час здійснення господарських операцій ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» зареєстровано в установленому законом порядку як суб'єкт господарювання - юридична особа, а також як платник податків.

Щодо посилання відповідача на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 березня 2016 року №7/16-2538, згідно якого ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» в період з травня по листопад 2014 року не звертався до Міністерства з приводу погодження концепції щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, колегія суддів зазначає, що вказаний лист жодним чином не спростовує факту виконання ТОВ «УкрНДІінжпроект» умов Договору від 09 вересня 2014 року №10023 щодо погодження концепцій у Міністерстві регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.

Колегія суддів зазначає, що дозвільні (погоджувальні) документи видаються уповноваженими органами виключно на ім'я замовника будівництва об'єкта. ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» здійснювало підготовку пакету документів, аналіз його повноти та відповідності вимогам чинного законодавства та його подання до Міністерства, а відтак ТзОВ «УКРНДІІНЖПРОЕКТ» не зверталось і не могло звертатись до Міністерства від власного імені та отримувати погодження на своє ім'я.

Крім того, згідно акту здачі-приймання робіт за Договором від 09 вересня 2014 року №10023 сторони здійснили прийом-передачу етапу що здається: «Концепція щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами на «Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв...». Копію даного документу долучено до матеріалів справи. Дані відхилення від будівельних норм пройшли погодження у відповідних органах, зокрема у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що підтверджено Листом від 22 вересня 2014 року №7/18-11190.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального отримання ПАТ "Концерн Галнафтогаз" від ТзОВ "УКРНДІІНЖПРОЕКТ" послуг, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 813/1038/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

19 грудня 2016 року