Ухвала суду № 63483195, 13.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року № 876/6938/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

20.10.2014 позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ МВСУ у Львівській області в якому просив визнати протиправними та скасувати накази ГУ МВС у Львівській області від 18 квітня 2014 року № 2126 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БПС ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області» в частині п. 1 та від 13 жовтня 2014 року № 458о/с «По особовому складу» про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; поновити на посаді інспектора патрульної служби взводу № 2 роти № 5 батальйону патрульної служби Львівського міського управління ГУ МВС з 13 жовтня 2014 року; стягнути грошове та речове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його незаконно звільнили зі служби з органів внутрішніх справ, оскільки факт алкогольного сп'яніння виявися недоведеним. Окрім того, під час проведення службового розслідування та вирішенні питання про звільнення не враховані обставини вчиненого, особу винного, звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового комітету.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016, скасовані судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2015 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною та необґрунтованою, так як винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції винесено постанову, яка не відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, оскільки його звільнення з органів внутрішніх справ відбулось без згоди профспілки та з порушенням закону, а отже є незаконним. Його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не доведена, а перебування в стані алкогольного сп'яніння має бути підтверджено відповідно до процесуального законодавства рішенням суду. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на грубі порушення процедури проведення службового розслідування, а висновки та підстави, з яких було його звільнено, здобуті відповідачем з грубим порушенням законодавства та у спосіб, який не передбачений законом.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про місце, час та дату розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомили. Однак, у судовому засіданні від 18.10.2016 представник відповідача ГУ МВСУ у Львівській області апеляційну скаргу заперечив.

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у відсутності представників відповідачів.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, а також пояснення представника відповідача ГУ МВСУ у Львівській області у судовому засіданні від 18.10.2016, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що наказами начальника ГУ МВСУ у Львівській області від 18 вересня 2014 року № 2126, від 13 жовтня 2014 року № 458 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність у діях позивача дисциплінарного проступку, а саме в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула людина.

Щодо надання профспілковим органом згоди на звільнення позивача з органів внутрішніх справ, то згідно Статуту ПАП ОВС України таке звільнення може погодити лише той профспілковий орган у якому він перебував на обліку. Оскільки такий орган припинив свою діяльність, а член профспілки зобов'язаний не допускати дій, котрі плямують честь і гідність працівника міліції, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

На час виникнення спірних правовідносин, правовою основою діяльності міліції були Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), інші нормативні акти Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України.

Визначення дисциплінарного проступку наведено у статті 2 Дисциплінарного статуту, згідно якої під дисциплінарним проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (стаття 1 Дисциплінарного статуту).

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені у статті 7 Дисциплінарного статуту.

Статтею 5 вказаного статуту передбачено, що особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4)сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 30.01.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ, на посаді інспектора патрульної служби взводу № 2 роти № 5 БПС ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України сержанта міліції.

Наказами начальника ГУ МВС у Львівській області від 18 вересня 2014 року № 2126 та від 13 жовтня 2014 року № 458 о/с на ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, за грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16.03.2007 № 81 та наказу МВС України від 15.05.2007 № 157, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула людина.

Накладенню на позивача дисциплінарного стягнення та звільненню з органів внутрішніх справ передував висновок службового розслідування від 10 вересня 2014 року, яке проведено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту ОВС України та наказу МВС України від 12.03.2013 року № 230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування в ОВС України», відповідно до якого вина позивача у грубому порушенні службової дисципліни доведена повністю.

Крім зазначеного вище висновку службового розслідування, підставою для прийняття оскаржуваних позивачем рішень стали також висновки: медичного огляду від 4 вересня 2014 року, спецповідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за участю позивача від 4 вересня 2014 року № 1/5-3582, згідно яких ОСОБА_2 допустив грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказів МВС України від 16 березня 2007 року № 81, від 15 травня 2007 року № 157, що виразилося у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула людина. Дорожньо-транспортна пригода мала місце 3 вересня 2014 року о 21 годині на 31 км автодороги Львів - Самбір - Ужгород.

Факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння підтверджується також висновком експерта № 2863/2014-т від 15.09.2014 про проведення судово-медичної експертизи речового доказу крові позивача на наявність спирту, яким встановлено, що у ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 2,65% (проміле), а також актом медичного огляду позивача, який проводився лікарем Городоцької ЦРЛ ОСОБА_4, в п. 17 якого зазначено, що у позивача присутній запах алкоголю з рота (а.с. 216-217 т. 1).

У зв'язку з чим, проведеним за цим фактом службовим розслідуванням встановлено, що сержант міліції ОСОБА_2, перебуваючи поза службою, грубо порушив обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема дотримання норм професійної та службової етики, положення Законів України «Про міліцію», а тому у відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на нього рекомендовано накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС.

Крім того, у п. 3.17 наказу МВС України від 16.03.2007 № 81 визначено, що до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, приймати безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ, а керівників, які приховують такі факти, понижувати в посаді. Інформацію про такі випадки доводити до відома всього особового складу. До матеріалів справи долучено зобов'язання про дотримання транспортної дисципліни від 30.03.2013 та 12.05.2014, де є підпис позивача під текстом: «не здійснювати виїзд власним та службовим транспортом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння». Також в матеріалах службового розслідування наявна розписка позивача про те, що він зобов'язувався не керувати будь-яким транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Отже, позивачу були відомі вимоги чинного законодавства та позицію МВС з приводу безальтернативного звільнення за вчинені ним порушення.

Покликання ОСОБА_2 на те, що відповідачем було грубо порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування не підтверджується зібраними у справі доказами.

Щодо твердження позивача, що на час притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ тривало досудове розслідування у кримінальному провадженні під час якого досліджуватимуться всі обставини дорожньо-транспортної пригоди, то таке є помилковим, оскільки обставини з приводу ДТП повинні були встановлюватись слідчим відділом прокуратури Львівської області під час досудового розслідування, а не працівниками ГУ МВС України у Львівській області.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у процесі службового розслідування, працівниками ГУ МВС України у Львівській області доводився факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а не вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення. Підставою дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи не належному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Покликання позивача на те, що відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо попередньої згоди профспілкового органу на його звільнення, членом якого він був, судом до уваги не береться, оскільки таке не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Так, у статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії» (у редакції Закону України від 13.12.2001 № 2886-III, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачені гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до складу виборних профспілкових органів (далі Закон № 1045-ХІУ).

За приписами частини третьої статті 41 цього Закону, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та ствердив сам позивач у судовому засіданні, він був членом Первинної профспілкової організації атестованих працівників ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, що підтверджується його письмовою заявою від 30.09.2013, до складу виборних профспілкових органів не обирався та їх керівником не був.

Первинна профспілкова організація атестованих працівників ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області припинила свою діяльність 14.05.2016 у зв'язку з реформуванням органів внутрішніх справ України (лист № 58 від 01.12.2016).

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивач не був членом виборного профспілкового органу атестованих працівників органів внутрішніх справ чи його керівником, а тому гарантії передбачені частиною 3 статті 41 Закону № 1045-ХІУ на нього не поширюються. А позиція Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 25.03.2014 (справа № 21-44а14) і на яку посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, викладена щодо працівника органів внутрішніх справ, який був керівником Профспілки «Захист».

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача, щодо звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарного проступку, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, поновлення на посаді в органах внутрішніх справ та стягнення грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу є безпідставними і задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі № 813/7078/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 19.12.2016.