Ухвала суду № 63483193, 14.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 876/8530/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Гінди О.М., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Геличак О. М. про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради звернувся в суд з позовом до відповідача - Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Геличак О.М., в якому просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Геличак О.М. та визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу від 06 травня 2016 року ВП №44816967.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року позов задоволено. Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Геличак О.М. неправомірними. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 06 травня 2016 року ВП №44816967.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що спір у цій справі не публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий лист, а оскільки у спірних правовідносинах виконавчий лист видано на виконання рішення суду, прийнятого в порядку цивільного судочинства, то справа підлягає розгляду за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст.386 цього Кодексу. Крім того, позивач пропустив 10-денний строк оскарження постанови про накладення штрафу, встановлений Законом України «Про виконавче провадження». Апелянт звертає увагу на те, що рішення суду про зобов'язання виконавчого комітету Тернопільської міської ради розглянути питання щодо надання статусу гуртожитку будинку АДРЕСА_1 боржником не виконано в повному обсязі, а тому державним виконавцем правомірно накладено штраф за невиконання цього рішення. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (апелянта) - Мулик П.І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача - Гірняк В.М. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області прийнято рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, третьої особи - міська комунальна лікарня №3 про зобов'язання вчинити дії, якою позовні вимоги задоволено частково та зобов'язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради розглянути питання щодо надання статусу гуртожитку будинку АДРЕСА_1.

22 вересня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Геличак О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №4816967 з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду №607/2508/14-ц від 15 вересня 2014 року, яким зобов'язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради розглянути питання щодо надання статусу гуртожитку будинку АДРЕСА_1.

06 травня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області Геличак О.М. винесено постанову про накладення на боржника - виконавчий комітет Тернопільської міської ради - штрафу у розмірі 1360,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач виконав вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: розглянув питання щодо надання статусу гуртожитку будинку АДРЕСА_1 на засіданні виконавчого комітету від 16 березня 2016 року, що підтверджує повне виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 липня 2014 року у справі №607/2508/14, тому відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч.1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Такий інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження в межах виконання судового рішення у цивільній справі, визначений розділом VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч.2 ст.384 ЦПК України).

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (з наступними змінами і доповненнями), критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду винесена в межах виконавчого провадження ВП №4816967 з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду №607/2508/14-ц від 15 вересня 2014 року, яким зобов'язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради розглянути питання щодо надання статусу гуртожитку будинку АДРЕСА_1, по такій не відкривалося окреме виконавче провадження.

Цей виконавчий лист видано на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, третьої особи - міська комунальна лікарня №3 про зобов'язання вчинити дії.

Тобто, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, будучи стороною виконавчого провадження (боржником), фактично оскаржує дії державного виконавця в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, третьої особи - міська комунальна лікарня №3 про зобов'язання вчинити дії.

Предметом дослідження у справі за цим позовом є перевірка правомірності дій державного виконавця вчинених у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №607/2508/14-ц виданого Тернопільським міськрайонним судом у цивільній справі.

Разом з тим, розгляд такого спору не відноситься до компетенції адміністративного суду, оскільки повинен вирішуватись за правилами, визначеними Розділом VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" в порядку цивільного судочинства, так як Виконавчий комітет Тернопільської міської ради " є боржник у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду у цивільній справі.

Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 30 червня 2015 року у справі №21-278а15, від 01 грудня 2015 року у справі №21-3404а15, від 07 червня 2016 року у справі №21-5470а15, а відповідно до ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги КАС України щодо визначення підсудності позову.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, разом з тим, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано ст. 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом". Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, п.4 ч.1 ст.198, ст.ст.203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 819/645/16 скасувати, та прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: О.М. Гінда

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня 2016 року.