Постанова № 63483183, 13.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 876/4810/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Гашука Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини - польова пошта В4680 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини - польова пошта В4680, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив зобов'язати відповідача забезпечити речовим майном, згідно норм забезпечення до дня звільнення або виплатити грошову компенсацію, стягнути з відповідача різницю між виплаченою та належною заробітною платою та іншими видами грошового забезпечення в сумі 4118,18 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи, був мобілізований і захищав незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України у Донецькій та Луганській областях. У зв'язку із захворюванням та встановленням у подальшому інвалідності він був звільнений з військової частини п/п В4680 наказом від 16 жовтня 2015 року № 246. Під час перебування на лікуванні, в силу свого незадовільного фізичного стану він не міг контролювати надходження коштів на картку та орієнтуватися у розмірі виплат заробітної плати. Лише після надходження до Ківерцівського РВК особової справи, дізнався про те, що його грошове забезпечення у серпні-жовтні 2015 року було значно нижчим ніж у попередні місяці.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано військову частину - польова пошта В4680 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за жовтень 2015 року(в тому числі оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо-важливих завдань, премію) відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем неправомірно у жовтні не було нараховано і виплачено ОСОБА_1 повне грошове забезпечення відповідно до Інструкції № 260, оскільки позивач з 05 травня по 17 вересня 2015 року перебував на лікуванні в лікарняних закладах, а тому цей період згідно підпункту 9.5.1 пункту 9.5 не зараховується у двомісячний строк, передбачений абзацом першим пункту 9.1 Інструкції № 260. Також, у жовтні слід було виплатити позивачу надбавку за виконання особливо-важливих завдань та премію за вересень 2015 року, оскільки вказані виплати виплачуються військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Разом з тим, щодо вимоги про видачу ОСОБА_1 речового майна в натурі згідно норм забезпечення, то Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачає права на отримання речового майна в натурі чи отримання грошової компенсації замість речового майна для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що він не звільнявся з посади за скороченням штату і не перебував у зв'язку із скороченням штатів у розпорядженні, а тому суд першої інстанції неправильно протрактував такі підстави як «звільнення з посади» та «звільнення з військової служби в особливий період», що призвело до неправильного застосування судом законодавства для обчислення грошового забезпечення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 18 лютого 2015 року № 19 капітан ОСОБА_1 призначений на посаду заступника командира 5 гаубичної самохідно-артилерійської батареї по роботі з особовим складом 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини-польова пошта В4680. Позивач зарахований до списків особового складу військової частини 31 березня 2015 року, що підтверджується витягом з наказу від 31 березня 2015 року № 77(а.с.37).

З витягу із наказу від 02 квітня 2015 року № 79 слідує, що капітана ОСОБА_1, призначеного наказом командувача військ оперативного командування "Північ" (по особовому складу) від 18 лютого 2015 року № 19 на посаду заступника командира 5 гаубичної самохідно-артилерійської батареї по роботі з особовим складом 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини-польова пошта В4680, вважати, що з 02 квітня 2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Встановити оклад за посадою 999 гривень на місяць, шпк "старший лейтенант". Виплачувати щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби в розмірі 90 % місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням на надбавки за вислугу років, виплачувати 60 % додаткової грошової винагороди(а.с.40).

Витягом з наказу від 20 квітня 2015 року № 90 та довідкою від 06 червня 2016 року № 2883 підтверджується, що з 18 квітня 2015 року капітан ОСОБА_1 був залучений до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей(а.с.42,141).

05 травня 2015 року позивач припинив участь в антитерористичній операції та з 07 травня направлений у військово-медичний центр Північного регіону місто Харків, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини-польова пошта В4680 (по стройовій частині" від 07 травня 2015 року № 103(а.с.43).

Наказом Командувача сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 14 травня 2015 року № 381 відповідно до підпункту "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пункту 3 Указу Президента України від 06 травня 2015 року № 254/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VІІ капітана ОСОБА_1, заступника командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї по роботі з особовим складом гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи звільнено з військової служби у запас(а.с.35).

Відповідно до директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 21 квітня 2015 року № 146 з 30 червня 2015 року військова частина - польова пошта В 4680 перейшла на новий штат, в результаті чого посада заступника командира 5 гаубичної самохідно-артилерійської батареї по роботі з особовим складом 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону була ліквідована, що підтверджується витягом з наказу від 30 червня 2015 року № 146(а.с.107) та довідкою відповідача(а.с.142). З довідки відповідача від 06 червня 2016 року № 6696 слідує, що у зв'язку із тим, що на офіцера ОСОБА_1 був наказ на звільнення від 14.05.2015 року (по демобілізації), позивач згідно нового штату на посади не призначався(а.с.107).

26 серпня 2015 року ОСОБА_1 вибув з військово-медичного клінічного центру Північного регіону місто Харків та прибув у військову частину А 4554 місто Луцьк з метою визначення ступені придатності до військової служби у Збройних Силах України, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини-польова пошта В4680 (по стройовій частині) від 26 серпня 2015 року № 197(а.с.44,88).

З наказу від 17 вересня 2015 року №221 слідує, що позивач з 17 вересня 2015 року вибув з військової частини А4554 місто Луцьк та з 18 вересня 2015 року зарахований на котлове забезпечення ВЧ 4680 м. Яворів(а.с.46).

Наказом командира військової частини-польова пошта В4680 від 16 жовтня 2015 року № 246 підтверджується, що капітана ОСОБА_1, заступника командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї по роботі з особовим складом гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини-польова пошта В4680, звільненого наказом Командувача сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 14 травня 2015 року № 381 відповідно до підпункту "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пункту 3 Указу Президента України від 06 травня 2015 року № 254/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VІІ, вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Ківерцівського РВК Волинської області. З 16 жовтня 2015 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також з вказаного наказу слідує, що відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік. Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 за 01 рік 04 місяці. Забезпечити речовим майном згідно норм забезпечення до дня звільнення. Підстава: витяг із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 14 травня 2015 року № 381, рапорт капітана ОСОБА_1.(а.с.47).

З довідки від 14 квітня 2016 року №3846 про нараховану та виплачену грошову допомогу при звільненні слідує, що ОСОБА_1 виплачена компенсація за 23 дні невикористаної відпустки у розмірі 2036, 95 грн, а також одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 1757, 09 грн, а всього 3794, 04 грн(а.с.111).

Наявним в матеріалах справи розрахунком грошового забезпечення підтверджується, що з серпня по жовтень 2015 року позивачу виплачувалось грошове забезпечення у меншому розмірі, порівняно з попередніми місяцями, у зв'язку з тим, що з серпня 2015 року не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, а також у жовтні 2015 року позивачу не нарахований та не виплачений посадовий оклад, надбавка за виконання особливо-важливих завдань (у тому числі і за вересень), премія та неповністю виплачена надбавка за вислугу років(а.с.145).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання військової частини - польова пошта В4680 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за жовтень 2015 року відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із п.2.2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595(надалі Інструкція № 595) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4 цієї ж Інструкції виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Згідно із п. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260(надалі Інструкція №260), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 1.3.1 - 1.3.4 п. 1.3. грошове забезпечення згідно з тією ж Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини); військовослужбовцям, які навчаються у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів (далі - військові навчальні заклади); особам, які навчаються у військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, а також проходять підготовку у військових оркестрах; військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).

Згідно із п. 4.1. Інструкції № 260 посадові оклади особам офіцерського складу виплачуються за займаними посадами в розмірах, передбачених у штаті військової частини.

Пунктом 9.1 вищевказаної Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до п.п. 9.5.1 п. 9.5 під час визначення права на грошове забезпечення в передбачені абзацом першим пункту 9.1 цієї Інструкції строки не зараховуються періоди перебування військовослужбовців на лікуванні в лікарняних закладах.

Матеріалами справи підтверджується, що посада ОСОБА_1 була скорочена з 30 червня 2015 року у зв'язку з переходом військової частини - польової пошти В 4680 на новий штат, а тому грошове забезпечення позивача обчислювалось виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) згідно п. 9.1 Інструкції № 260.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що починаючи з липня 2015 року позивачу щомісячна додаткова грошова винагорода не нараховувалась і не виплачувалась правомірно.

З детального розрахунку грошового забезпечення за 2015 рік капітана ОСОБА_1 слідує, що посадовий оклад позивача становив 999,00 грн, оклад за військовим званням 120,00 грн(а.с.145). Згідно п. 13.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 2 до 5 років - 10 відсотків. Тому, надбавка за вислугу років позивачу становила 111, 90 грн((999,00 грн + 120,00 грн) : 100% х 10%). Також, з детального розрахунку слідує, що премія позивачу нараховувалась не у розмірі 90% місячного грошового забезпечення ОСОБА_1, як було передбачено наказом від 02 квітня 2015 року № 79(а.с.40), а в розмірі 90 % від посадового окладу. Однак, суд погоджується з представниками відповідача, що нарахування та виплата премії в розмірі 90 % від посадового окладу є правомірною, з наступних підстав.

Відповідно до п. 31.1 Інструкції № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

Згідно п.31.2 тієї ж Інструкції розміри премії, але не менше 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби. Протягом року залежно від виконання кошторису Міністерства оборони України за фондом грошового забезпечення та інших чинників, які впливають на фонд грошового забезпечення, розмір премії може бути переглянутий як у бік зменшення, так і збільшення.

Пунктом 31.3 вказаної Інструкції передбачено, що преміювання здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для військової частини в кошторисі.

Згідно п.31.4 Інструкції № 260 виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів /начальників/), який видається до 5 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.

Відповідно до п. 8 Наказу Міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2015 рік" від 12 лютого 2015 року № 60 з метою організації виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і забезпечення виконання поставлених перед Збройними Силами України завдань, ефективного та економного використання бюджетних коштів, своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати, оптимізації витрат на відрядження та нагородження особового складу наказано премію особам рядового, сержантського та старшинського складу - 125 відсотків посадового окладу; науковим та науково-педагогічним працівникам із числа військовослужбовців наукового та науково-педагогічного складу вищих військових навчальних закладів, які мають статус національних, Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України, Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, Державного науково-дослідного інституту авіації та Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України - 105 відсотків посадового окладу; іншим військовослужбовцям - 90 відсотків посадового окладу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно у жовтні не було нараховано і виплачено ОСОБА_1 повне грошове забезпечення (в тому числі оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо-важливих завдань, премію) відповідно до Інструкції № 260, оскільки позивач з 05 травня по 17 вересня 2015 року перебував на лікуванні в лікарняних закладах, а тому цей період згідно підпункту 9.5.1 пункту 9.5 не зараховується у двомісячний строк, передбачений абзацом першим пункту 9.1 Інструкції № 260. У жовтні також слід було виплатити позивачу надбавку за виконання особливо-важливих завдань та премію за вересень 2015 року, оскільки вказані виплати виплачуються військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Разом з тим, стосовно уточнених позовних вимог ОСОБА_1 про видачу позивачеві належного йому речового майна в натурі згідно норм забезпечення, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини-польова пошта В4680 від 16 жовтня 2015 року № 246 ОСОБА_1 слід забезпечити речовим майном згідно норм забезпечення до дня звільнення.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майно і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-III дію ч.2 ст.9 вказаного Закону зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за не отримане речове майно

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 року № 328-V статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абз.1 п.2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (абз.2 п.2)

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V дію п.2 ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключено.

Однак, внесені п.п.3 п.67 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, також визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008).

Таким чином, на момент звільнення позивача зі служби - 16 жовтня 2015 року - були чинні положення п.2 ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Згідно з п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Оскільки позивач є військовослужбовцем, який проходив службу, то на нього розповсюджується даний пункт, проте лише в частині права на отримання речового майна, а не грошової компенсації замість нього, оскільки зазначений пункт Положення в частині грошової компенсації суперечить Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Як слідує з матеріалів справи, на день підписання наказу про звільнення позивача зі служби в жовтні 2015 року позивач мав передбачене вказаним Положенням право на отримання речового майна, разом з тим, у період проходження військової служби вказане майно він не отримав.

Відповідно до довідки від 07 червня 2016 року № 6828 ОСОБА_1 за весь час проходження ним військової служби в Збройних Силах України на час мобілізації повинен був забезпечитись речовим майном відповідно до норми 10 Постанови Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 року № 1444. В зв'язку з відсутністю речового атестату від військової частини-польова пошта В0116 на капітана ОСОБА_1 останній на речове забезпечення у військовій частині-польова пошта В4680 не став. В речову службу тилу в/ч п/п В4680 по проблемним питанням щодо речового забезпечення не звертався, командиру підрозділу не доповів(а.с.143).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про безпідставність позовних вимог щодо зобов'язання відповідача забезпечити речовим майном позивача, оскільки єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача є витребування в натурі не отриманого речового майна.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Аналогічна позиція викладене, зокрема, і у п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи відповідача в цій частині є безпідставними та не спростовують вищевказаних висновків.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі № 803/3989/15 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання військової частини - польова пошта В4680 забезпечити ОСОБА_1 речовим майном, згідно норм забезпечення до дня звільнення та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати військову частину - польова пошта В4680 видати ОСОБА_1 предмети речового майна згідно довідки військової частини - польова пошта В4680 від 07 червня 2016 року № 6828.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили..

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст постанови

виготовлений та підписаний

19 грудня 2016 року