Ухвала суду № 63483062, 13.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25115/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Чугунов М.В.;

відповідача: Оснач О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.16р. у справі №826/25115/15 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Перемога» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправними дій та рішення; скасування рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін від 16.12.13р., 15.01.14р., 05.02.14р., 17.02.14р., 17.03.14р., 01.04.14р., 16.06.14р., 15.07.14р., 12.08.14р., 15.08.14р., 15.09.14р., 15.10.14р., 31.10.14р., укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та позивачем;

визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у формі повідомлення від 28.08.15р. №11/1-27130 про нікчемність правочину (договору), а саме: договорів про внесення змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що укладені між позивачем та банком договори про внесення змін є нікчемним з підстав передбачених п.п.6, 7 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено кредитний договір від 29.02.12р. №51-2012, згідно умов якого Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 000 000 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконувати інші обов'язки, визначені цим договором.

У подальшому між позивачем та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» були укладені наступні договори про внесення змін до Кредитного договору №51-2012 від 29.02.12р., зокрема: №12 від 16.12.13р., 15.01.14р., 05.02.14р., 17.02.14р., 17.03.14р., 01.04.14р., 16.06.14р., 15.07.14р., 12.08.14р., 15.08.14р., 15.09.14р., 15.10.14р., 31.10.14р.

Вказаними договорами про внесення змін передбачалось зменшення відсоткової ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом та відстрочення сплати нарахованих відсотків.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.15р. №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.03.15р. №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 (один) рік із 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

Відповідачем надіслано позивачу повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 28.08.15р. №11/1-27130, яким, посилаючись на п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомив про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору №51-2012 від 29.02.12р., зокрема: №12 від 16.12.13р., 15.01.14р., 05.02.14р., 17.02.14р., 17.03.14р., 01.04.14р., 16.06.14р., 15.07.14р., 12.08.14р., 15.08.14р., 15.09.14р., 15.10.14р., 31.10.14р.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності підстав для визнання укладених правочинів нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12р. № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 4452-VI).

Відповідно до ст. 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Згідно ст. 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть від Закону № 4452-VI повідальність відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за Законом № 4452-VI уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням позичальника про дійсність правочину.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договори про внесення змін №12 від 16.12.13р., 15.01.14р., 05.02.14р., 17.02.14р., 17.03.14р., 01.04.14р., 16.06.14р., 15.07.14р., 12.08.14р., 15.08.14р., 15.09.14р., 15.10.14р., 31.10.14р. визнано нікчемними з підстав передбачених п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме: банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, апелянтом не надано жодних пояснень з приводу того, які саме переваги чи пільги передбачені цими договорами, які відносять позивача до привілейованого статусу. Таких обґрунтувань не містить і повідомлення відповідача від 28.08.15р. №11/1-27130 про нікчемність договорів про внесення змін до основного договору.

Сама по собі домовленість сторін договору про зменшення відсоткової ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом та відстрочення сплати нарахованих відсотків не свідчить про наявність привілейованих умов для позивача.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (Фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

індекс повинен грунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

Отже, виходячи з аналізу норм цивільного права, сторони кредитного договору вправі самостійно визначати розмір та тип процентної ставки із врахуванням кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що як наслідок повністю спростовує позицію відповідача, що зменшення сторонами кредитного договору процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користу вання кредитом є критеріями надання переваг (пільг) та як наслідок підставами вважати зміни до кредитного договору нікчемними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо визнання договорів про внесення змін нікчемними.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

За змістом п.17 ч.1 ст. 2, ч.ч.1,2 ст. 3, ч.1 ст. 34, ч.8 ст. 36, ч.1 ст. 54 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, яки від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії з забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Рішення, що приймаються відповідно до Закону № 4452-VI Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції передбачені цим Законом, у т.ч. у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

У свою чергу, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

У свою чергу, згідно з пунктом першим частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно - правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.13р. №8, а також в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25.07.14р.

Як слідує із оспорюваного повідомлення (рішення) про нікчемність правочину, суб'єктом владних повноважень - Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ставиться вимога про негайне (в день отримання даного повідомлення) виконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором з врахуванням визнання нікчемності договорів про внесення змін.

Отже, дане рішення є правовим актом індивідуальної дії (так як містить усі його ознаки) та створює ПОСП «Перемога» конкретні юридичні наслідки у формі обов'язку по поверненню кредитних коштів та припинення встановлених раніше прав.

Висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.16р. у справі №826/25115/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.16р. у справі №826/25115/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текс ухвали складений: 19.12.16р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.