Постанова № 63483017, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9838/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2016 року: № 0016701201, № 0016711201, № 0016721201 та №0016731201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

13 грудня 2016 року позивач подав через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача на лікарняному, при цьому доказів, які б підтверджували поважність його неявки в судове засідання 14.12.2016 не надав.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до частини четвертої ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку ПрАТ «Київспецтранс» з питань своєчасності сплати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами чого складено Акт перевірки №3116/26-56-12-01-18 від 07 червня 2016 року (надалі - Акт перевірки) про результати перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань до бюджету (а.с. 14-23).

Вказаним Актом перевірки встановлені порушення вимог п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: протягом граничних строків позивачем несвоєчасно сплачено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно Додатку 1 до акту перевірки, відповідальність за що передбачена п. 126.1 статті 126 ПК України.

На підставі Акта перевірки від 07.06.2016 № 3116/26-56-12-01-18 відповідачем 17.06.2016 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0016701201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 1760, 1699, 1672, 1635, 1626, 1626, 1606, 1597, 1594, 1593, 1579, 1579, 1576, 1576, 1552, 1551, 1549, 1549, 1546, 1535, 1535, 1527, 1526, 1517, 1486, 1484, 1484, 1482, 1474, 1474, 1471, 1471, 1457, 1457, 1457, 1457, 1444, 1444, 1443, 1430, 1430, 1426, 1421, 1421, 1413, 1395, 1395, 1364, 1364, 1360, 1360, 1327, 1327, 1324, 1324, 1322, 1322, 1322, 1321, 1321, 1321, 1321, 1303, 1289, 1289, 1289, 1288, 1288, 1288, 1288, 1288, 1288, 1275, 1275, 1259, 1248, 1247, 1246, 1245, 1244, 1242, 1242, 1241, 1241, 1240, 1240, 1239, 1238, 1237, 1234, 1234, 1213, 1213, 1212, 1212, 1209, 1208, 1208, 1207, 1206, 1189, 1188, 1183, 1183, 1182, 1181, 1180, 1153, 1143, 1142, 1139, 1139, 1138, 1137, 1136, 1132, 1125, 1124, 1121, 1097, 1093, 1093, 1079, 1077, 1076, 1075, 1074, 1074, 1074, 1071, 1065, 1061, 1060, 1059, 1059, 1059, 1051, 1049, 1048, 1035, 1035, 1032, 1032, 1032, 1030, 1028, 1028, 1026, 1026, 1019, 1019, 1012, 1011, 1009, 1005, 1005, 1001 та 1001 календарний день сплати грошового зобов'язання в розмірі 3 014 110 грн 20 коп. позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 602 822 грн 04 коп. за платежем податок на додану вартість (а.с. 24);

- № 0016711201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 998, 998, 998, 997, 997, 995, 995, 995, 985, 985, 977, 971, 970, 970, 969, 969, 966, 964, 963, 962, 962, 962, 961, 960, 956, 953, 953, 953, 953, 953, 950, 950, 950, 950, 949, 947, 946, 944, 943, 939, 936, 934, 932, 924, 924, 923, 923, 918, 913, 912, 911, 911, 908, 908, 907, 907, 906, 905, 894, 881, 881, 881, 881, 880, 879, 879, 879, 877, 877, 877, 877, 877, 876, 876, 876, 875, 875, 873, 863, 863, 862, 852, 848, 848, 844, 843, 831, 831, 830, 827, 823, 820, 816, 816, 814, 814, 814, 814, 813, 813, 812, 811, 806, 806, 805, 805, 792, 777, 759, 749, 730, 728, 728, 728, 724, 722, 722, 715, 714, 714, 711, 711, 709, 709, 708, 707, 707, 705, 700, 697, 691, 690, 684, 684, 679, 679, 679, 677, 670, 670, 670, 670, 658, 658, 658, 654, 654, 654, 653, 653, 653, 652, 651, 651, 651, 647, 646, 645, 644, 644, 644, 644, 644, 639, 637, 637, 636, 636, 636, 636, 600, 582, 581, 578, 577, 577, 576, 576, 575, 574, 571, 561, 533, 530, 530, 530, 529, 529, 523, 523, 519, 516, 516, 514, 508, 508, 498, 498, 492, 491, 488, 486, 485, 485, 484, 483, 483, 483, 481, 481, 480, 479, 478, 477, 476, 473, 471, 471, 471, 471, 471, 470 та 463 календарні дні сплати грошового зобов'язання в розмірі 5 653 591 грн 40 коп. позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 1 130 718 грн 28 коп. за платежем податок на додану вартість (а.с. 25);

- № 0016721201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 478, 476, 473, 456, 456, 453, 452, 451, 450, 450, 449, 449, 446, 443, 441, 439, 439, 438, 438, 436, 436, 429, 427, 424, 423, 423, 423, 422, 422, 421, 421, 420, 420, 420, 420, 419, 418, 416, 411, 411, 410, 408, 404, 404, 403, 401, 400, 397, 397, 396, 394, 393, 393, 393, 392, 392, 391, 391, 390, 390, 390, 389, 382, 382, 382, 376, 375, 372, 368, 367, 366, 366, 366, 362, 361, 349, 344, 344, 335, 333, 333, 333, 332, 331, 330, 330, 330, 330, 330, 329, 325, 323, 319, 318, 317, 316, 316, 314, 312, 312, 310, 306, 305, 303, 303, 302, 302, 301, 301, 298, 297, 296, 240, 239, 238, 237, 236, 233, 232, 232, 231, 231, 230, 230 та 229 календарні дні сплати грошового зобов'язання в розмірі 8 252 174 грн позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 1 650 434 грн 80 коп. за платежем податок на додану вартість (а.с. 26);

- № 0016731201, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 226, 225, 225, 224, 223, 219, 219, 218, 217, 216, 215, 207, 205, 204, 201, 200, 200, 199, 198, 198, 197, 197, 196, 195, 194, 193, 193, 192, 192, 191, 191, 190, 190, 189, 186, 185, 184, 183, 182, 182, 182, 182, 180, 180, 179, 179, 179, 178, 177, 177, 176, 175, 169, 166, 166, 165, 164, 163, 162, 159, 159, 158, 157, 156, 155, 152, 151, 151, 150, 149, 148, 148, 145, 144, 143, 142, 142, 141, 138, 137, 136, 135, 129, 122 та 120 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 2 353 626 грн 10 коп. позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 470 725 грн 22 коп. за платежем податок на додану вартість (а.с. 27).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, сплату яких було розстрочено відповідними судовими рішеннями, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі що прийняті не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Тобто, вказана норма ПК України стосується строків сплати податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податку у податковій декларації.

При цьому, згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Згідно з пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2016 року (справа К/800/25098/15).

Колегія суддів звертає увагу, що розстрочення виконання судового рішення, застосоване судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Розстрочення суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями.

Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Факт дотримання при цьому строків сплати, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідне порушення є вчиненим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу, розстрочення податкового боргу не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14 за позовом комунального підприємства «Міський водоканал» до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З матеріалів справи вбачається, сума податкового боргу позивача зі сплати податку на додану вартість, вчасна несплата якого і стала підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, була стягнута з ПрАТ «Київспецтранс» на підставі судових рішень, прийнятих в межах розгляду адміністративних справ №№ 2а-1209/11/2670, 2а-12448/11/2670, 2а-17713/11/2670, 2а-17380/11/2670, 2а-1755/12/2670, 2а- 2080/12/2670, 2а-4439/12/2670, 2а-5778/12/2670, 2а-9097/12/2670, 826/2453/13-а, 826/20641/13-а, 826/12057/14, 826/20431/14.

При цьому, узгоджена у ПрАТ «Київспецтранс» заборгованість з податку на додану вартість, визначена наведеними судовими рішеннями, була розстрочена у судовому порядку, а саме: ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-1209/11/2670 від 16 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року (розстрочення на 30 календарних місяців); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-12448/11/2670 від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року (розстрочення на 84 календарні місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-17713/11/2670 від 14 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року (розстрочення на 24 місяці); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-17380/11/2670 від 15 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року (розстрочення на 84 календарні місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-1755/12/2670 від 14 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року (розстрочення на 24 місяці); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-2080/12/2670 від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року (розстрочення на 84 календарні місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4439/12/2670 від 03 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-5778/12/2670 від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-5778/12/2670 від 10 вересня 2013 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-9097/12/2670 від 12 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2013 року (розстрочення на 12 місяців); ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/2453/13-а від 22 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2013 року (розстрочення на 60 місяців); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/20641/13-а від 16 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/12057/14 від 15 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року (розстрочення на 84 місяці); ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/20431/14 від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/20431/14 від 22 грудня 2015 року (розстрочення на 84 місяці) (а.с. 28-66).

Згідно з п. 100.1 статті 100 Податкового кодексу України визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 ПК України є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Таким чином, Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Пунктом 100.13 статті 100 ПК України передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

На реалізацію вказаної норми Податкового кодексу України Міністерством доходів і зборів України 10.10.2013 видано наказ №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (далі по тексту - Порядок №574).

У пункті 1.4 названого Порядку закріплено, що визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби.

Пунктом 1.9 Порядку №574 передбачено, що строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом державної податкової служби рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №574 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Відповідно наведених вище положень Порядку №574 штрафні санкції не нараховуються тільки у разі прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) саме з дати прийняття такого рішення.

Тільки у разі прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання до настання строку, визначеного для його сплати, тобто до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, підстави для застосування штрафу згідно зі статтею 126 ПК України будуть відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Україн від 07 червня 2016 року (справа №К/800/25098/15).

Однак, суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що штрафні санкції нараховані позивачу відповідачем за період з моменту виникнення податкового боргу до моменту розстрочення податкового боргу вищевказаними судовими рішеннями.

Надані позивачем до суду апеляційної інстанції заперечення разом з додатками не спростовують доводи апеляційної скарги щодо обов'язку позивача своєчасно сплатити податкове зобов'язання у строки, передбачені нормами Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки розстрочення податкового боргу не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання податкового зобов'язання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує) та не зупиняє нарахування пені на такий податковий борг, відтак податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 19 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.