Ухвала суду № 63482995, 19.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 826/2063/16

Суддя доповідач Земляна Г.В.

У Х В А Л А

19 грудня 2016 рокуp м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Земляна Г.В. перевіривши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56У від 09.11.2015 та рішення №0002081701 від 09.11.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 31 жовтня 2016 року подав апеляційну скаргу.

При прийнятті апеляційної скарги до розгляду встановлено, що вона подана з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 186 КАС України, тобто апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема надати вмотивоване клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження та документи на підтвердження цих обставин, а також сплатити судовий збір.

На виконання ухвали від 10 листопада 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху на адресу суду від апелянта 14 грудня 2016 року надійшла заява про усунення недоліків з клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, вважаю, що останнє задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

З матеріалів справи слідує, що постанова прийнята в порядку письмового провадження 23 червня 2016 року та отримана апелянтом 29 червня 2016 року, що підтверджено зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.101). Однак, з апеляційною скаргою апелянт звертається лише 31 жовтня 2016 року, тобто через 4 місяці після отримання оскаржуваної постанови.

При цьому, обґрунтовуючи поважність пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення в наданому клопотанні апелянт посилається на відсутність грошових коштів для сплати судового збору (зупинення операцій на рахунках ДПІ).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не може пристати на таку правову позицію апелянта, оскільки невиконання обов'язку Кабінету Міністрів України щодо забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, не може ставитися суду в безумовну підставу поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки таке поновлення строку може бути застосовано за умови поважності причин його пропуску, що в даному випадку встановлено не було.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність коштів для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Разом з цим, при наявності зазначених обставин з метою допуску до правосуддя, апелянту було роз'яснено право звернутись до суду з клопотанням про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, з одночасним наданням документів в підтвердження неможливості сплатити судовий збір на момент звернення з апеляційною скаргою.

При цьому, жодного документального підтвердження на підтвердження доводів клопотання та наміру вчинення якихось дій щодо отримання коштів, необхідних для сплати судового збору вчасно, суду надано не було.

Така бездіяльність протягом більш ніж 4 місяців, з моменту ухвалення судом першої інстанції постанови, в апріорі не може бути визнана судом в якості поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Так, згідно ч.2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Необхідно зауважити, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників адміністративного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користуванням процесуальними правами можна вважати, зокрема, тривале невиконання вимог ухвали суду. Подібна практика спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та є проявом неповаги до суду.

При цьому, в порушення ст.71 КАС України, жодних доказів вчинення дій для своєчасної сплати судового збору апелянтом не надано.

Необхідно зазначити, що доводи зазначені скаржником як доказ поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови, жодним чином не підтверджують неможливість своєчасного звернення апелянта до суду та не можуть бути прийняті судом як належні докази поданого клопотання про поновлення строку.

Так як, апелянтом в клопотанні про поновлення пропущеного строку не наведено поважних причин пропуску строку, то вважаю, що підстави для поновлення строку відсутні, тому його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволенню не підлягає, а у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Таким чином, вважаю, що позивачем пропущено процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції встановлений ч. 2 ст. 186 КАС України без поважних причин.

Відповідно до пункту 2 частини 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження якщо вказані апелянтом підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними,

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 189, 190 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя

Київського апеляційного адміністративного суду Г.В.Земляна