Ухвала суду № 63482966, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13303/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Альтера Фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2016 року №0009481406.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 15 червня 2016 року №0009481406.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 31 травня 2016 року №443/26-15-14-06-02/30702104, яким встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2015 рік у сумі 56241 грн та занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 789034 грн (а.с. 10-24).

Вказаний висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на тому, що по закінченню 2015 року ПрАТ «Альтера Фінанс» повинно було провести дооцінку належних йому акцій по ринковій (справедливій) вартості і сплатити податок на суму дооцінки, проте в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 ПК України цього не виконало.

На підставі Акта перевірки від 31 травня 2016 року №443/26-15-14-06-02/30702104 прийнято 15.06.2016 податкове повідомлення - рішення №0009481406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у розмірі 662 377 грн за основним платежем (а.с. 28).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення №0009481406, вказане рішення залишено без змін.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зважаючи на норми чинного законодавства України та з'ясовані обставини у справі, оскаржуване рішення прийняте відповідачем протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пудпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп. 141.2.1, пп. 141.2.3 п. 141.2 ст. 141 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки цінних паперів (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), інвестиційної нерухомості і біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, відображених у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів.

Платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Акті перевірки помилково зазначено, що відповідно до пп. 141.2.1 п.141.2 ст. 141 ПК України різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, оцінюються за справедливою вартістю, оскільки п. 141.2 ст. 141 ПК України містить лише назву пункту, а саме: «Різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю».

Разом з тим, пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 ПК України застосовується саме до операцій з цінними паперами та встановлює порядок визначення фінансового результату за операціями з цінними паперами протягом звітного періоду.

Також представник позивача у суді першої інстанції звертав увагу суду на те, що відповідачем протиправно застосовано абз. 3 пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 ПК України не до проведених операцій із такими цінними паперами, а до всіх цінних паперів, наведених в акті перевірки, які обліковуються в бухгалтерському обліку ПрАТ «Альтера Фінанс» станом на кінець 2015 року, що є порушенням вимог ПК України.

Однак, чинним законодавством не встановлено обов'язок платника податку здійснювати оцінку цінних паперів виключно за справедливою вартістю на дату балансу та проводити уцінку або дооцінку таких активів. У той же час принципи Міжнародних стандартів фінансової звітності передбачають можливість, тобто право суб'єкта господарювання приймати рішення про визнання оцінки активів за справедливою вартістю із відображенням результатів переоцінки у прибутку або збитку.

Відповідно до частини першої ст. 3, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Альтера Фінанс» відповідно до обраної облікової політики проводить облік цінних паперів за принципом їх фактичної собівартості. Так, відповідно до п.п. 69 та 72 Наказу ПрАТ «Альтера Фінанс» №1 від 02.01.2016 «Про облікову політику ПрАТ «Альтера Фінанс» на 2015 рік», фінансові інвестиції, здійснені між підприємствами та на підприємстві обліковуються за балансовою вартістю, та переоцінці не підлягають (а.с. 44-57).

Тобто, оскільки ПрАТ «Альтера Фінанс» не приймало рішення про облік цінних паперів за їх справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку чи збитку, а також не приймало рішення та не проводило протягом періоду, що перевірявся, ні дооцінку цінних паперів, ані їх уцінку, то відсутні правові підстави для застосування абз. 3 пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 ПК України, а тому у позивача відсутній обов'язок коригувати фінансовий результат за 2015 рік на суму уцінки або дооцінки цінних паперів.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, висновки відповідача щодо біржового курсу акцій станом на 30 грудня 2015 року ґрунтувались на недостовірних відомостях, оскільки в дійсності ані станом на 30 грудня, ані станом на 31 грудня біржовий курс на зазначені в акті перевірки акцій взагалі не встановлювався, оскільки обіг акцій ПрАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» зупинено у липні 2015 року та до цього часу не відновлено, останнім днем встановлення біржового курсу акцій ПАТ «ЗНКІФ «Альтера Фінанс - Фонд Нерухомості» в 2015 році є 04 грудня, останнім днем встановлення біржового курсу акцій ПАТ «ЗНКІФ «Голден Вертекс Фонд» в 2015 році є 18 грудня.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2016 року №0009481406, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.