Ухвала суду № 63482937, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/990/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» (далі - позивач, ТОВ «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» ) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позов до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області та просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000042100 від 01.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки про порушення позивачем законодавства, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже і оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки облік товарних запасів за місцем реалізації здійснюється підприємством у відповідності з приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року. Х-звіт не є первинним документом, що слугує підставою для об лікування товарних запасів підприємства, а також документом, який підтверджує наявність не облікованого товару за місцем реалізації.

Крім того, в акті перевірки відсутня інформація щодо наявності розбіжностей між даними Х-звіту РРО, роздрукованого на момент перевірки, та фактичними залишками нафтопродуктів на АЗС, визначених шляхом інвентаризації цих залишків з урахуванням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 28. Як свідчить акт перевірки, податковим органом не зафіксовано факту реалізації не облікованого товару, а є посилання виключно на порушення порядку обліку товару за місцем реалізації. Позивач вважає, що встановлення наявності не облікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації, а Х-звіт не є актом інвентаризації.

Окрім того, позивач вважає, що виявлення реальних та фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарному парку можливо лише шляхом проведення їх інвентаризації. В період проведення фактичної перевірки взагалі не проводилася інвентаризація залишку нафтопродуктів в резервуарах, оскільки відсутні форми № 3-НП, 7-НП, 23-НП, акт інвентаризації форми № 20-НП, порівняльні відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми 35-НП, та підписів всіх членів інвентаризаційної комісії, які є обовязковими при проведенні інвентаризації та передбачені вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008.

Окрім зазначеного вище позив зазначає, що висновок про наявність надлишків нафтопродуктів був зроблений особами, які здійснювали перевірку, лише на підставі порівняння залишків з даними змінного звіту Форми № 17-НП та даними Х-звіту, які не є первинними документами.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000042100 від 01.03.2016 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 62 929 грн 14 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» є юридичною особою, ідентифікаційний код 38305367, зареєстроване 19.07.2012.

Видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (основний), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля пальним.

11.02.2016 відповідно до наказу № 162 від 10.02.2016 та направлень на перевірку № 77 та № 78 від 10.02.2016 посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 1-з, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум, з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації по наступним видам палива:

- ДП Nano у кількості 718, 09 л,

- бензин А-92 у кількості 171, 94 л,

- бензин А-95 у кількості 526, 42 л,

- ДП Extra у кількості 202,74 л,

- бензин А-95-Nano у кількості 79,44 л.

За результатами проведеної перевірки складено акт, який зареєстрований в Головному управлінні ДФС в Одеській області 22 лютого 2016 року за № 39/15-32-22-01/38305367.

Позивачем до Головного управління ДФС в Одеській області подано заперечення № 50 від 25.02.2016 до вищевказаного акту, однак листом від 03.03.2016 висновки акту перевірки визнані обґрунтованими.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 0000042100 від 01.03.2016 яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 62 929 грн 14 коп.

Дане податкове повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 Податкового Кодексу України, оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 № 15081/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення форми № 0000042100 від 01.03.2016 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі Закон № 265/95-ВР).

Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 9 Закон № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044.

Окрім того, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Відповідно до підпункту 10.4.3 пункту 10.4 частини 10 Інструкції після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Аналізуючи вище викладене, слід звернути увагу на те, що в розумінні Закону України № 996-XIV та Інструкції, а ні Х-звіт, а ні змінний звіт за формою 17-НП не є первинними документами, що слугують підставою для облікування товарних запасів підприємств, а також документами, які підтверджують наявність не облікованого товару за місцем реалізації.

За вказаних обставин, встановлення фактичної наявності не облікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації.

Щодо посилання апелянта на те, що інвентаризацію проводили працівники АЗС та всі дані отримані за результатами такої інвентаризації були надані позивачем самостійно, колегія суддів звертає увашу на наступне.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2 Інструкції інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях (крім бюджетних) здійснюється відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412.

Інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Згідно з пунктами 13.3, 13.5 частини 13 Інструкції основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Відповідно до пунктів 13.9, 13.10, 13.13 частини 13 Інструкції під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно: перевірити наявність готівки, талонів, торгових карток і відомостей на АЗС; визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію; визначити обєм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.

Результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 3-НП (додаток 26).

Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою № 23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою № 35-НП (додаток 28); якщо нафта або нафтопродукт зберігається в резервуарах з понтонами або з покрівлями, що плавають, то в процесі інвентаризації під час вимірювання в зоні спливання плаваючого покриття зливають продукт із резервуара до встановлення покриття на опори або доливають нафтопродукт до набуття покриттям плаваючого стану. У разі неможливості виконання цих робіт, а також відсутності градуювальних таблиць на зону спливання покриття рівень нафти або нафтопродукту в таких резервуарах визначають за даними бухгалтерського обліку; переважити розфасовані нафтопродукти; перевірити наявність готівки на АЗС; занести до акта інвентаризації результати інвентаризації на підприємстві за формою № 24-НП і на АЗС - за формою № 25-НП, в танках наливного судна до акта інвентаризації нафтопродуктів (нафти) у суднах за формою № 26-НП (додаток 29), які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами; акт інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів скласти у двох примірниках, з яких перший примірник подається до бухгалтерської служби підприємства, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи; зробити на прибуткових документах на нафту та/або нафтопродукти, що надійшли на підприємство і прийняті під час проведення інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, позначку після інвентаризації з відміткою дати запису.

Перед початком інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів члени створених на підприємстві інвентаризаційних комісій отримують розпорядження про інвентаризацію за формою № 20-НП (додаток 23), якою встановлюється час її початку і завершення. Розпорядження реєструється бухгалтерською службою в журналі контролювання за виконанням розпоряджень щодо проведення інвентаризації за формою № 21-НП (додаток 24).

Не дозволяється проведення інвентаризації складом інвентаризаційної комісії менше трьох фахівців.

Аналізуючи вищевикладене, складання форм № 3-НП, 7-НП, 23-НП, 20-НП, 27-НП, 35-НП є обов'язковими при проведенні інвентаризації.

За поясненнями представника позивача, на АЗС, окрім готівки, світлі нафтопродукти відпускаються за відомостями, паливними картками, талонами та платіжними картками.

Реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, підприємство не здійснювало та в матеріалах перевірки відсутні будь-які підтвердження та документи про їх реалізацію.

Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки відсутня інформація щодо наявності розбіжностей між даними Х-звіту РРО, роздрукованого на момент перевірки, та фактичними залишками нафтопродуктів на АЗС, визначених шляхом інвентаризації цих залишків з урахуванням положень Інструкції.

Під час проведення фактичної перевірки не проводилася інвентаризація залишку нафтопродуктів в резервуарах відповідно до вимог Інструкції, так як відсутні форми № 3-НП, 7-НП, 23-НП, акт інвентаризації форми № 20-НП, порівняльної відомості форми № 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми № 35-НП та підписів всіх членів інвентаризаційної комісії.

Виходячи з викладеного, висновок про надлишки нафтопродуктів були зроблені особами, які здійснювали перевірку, лише на підставі порівняння залишків з даними змінного звіту форми № 17-НП та даними денного Х-звіту, які не є первинними документами, а тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000042100 від 01.03.2016 є протиправним.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 14 грудня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.