Ухвала суду № 63482864, 13.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року справа №805/2141/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Святодух О.Б., за участю представника позивача Мельникова Д.В. , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 805/2141/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ :

02 червня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про зобов'язання вчинити певні дії. Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.04.2015 року, на підставі положень Закону України "Про тимчасові заходи на період АТО", звернувся до відповідача із заявою звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, визнання безнадійною та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу недоїмки, що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО.

Листом відповідача від 19.05.2015 року № 2733/10/28-03-06-013 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для звільнення від сплати податкових зобов'язань з єдиного внеску, не застосовування штрафних санкцій та списання недоїмки.

Позивач вважає вказану позицію відповідача незаконною та просив зобов'язати відповідача звільнити ПрАТ "Азовзагальмаш" від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції; зобов'язати відповідача не застосовувати до ПрАТ "Азовзагальмаш" штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції; зобов'язати відповідача недоїмку що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО визнати безнадійною та списати в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу; зобов'язати відповідача здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача недоїмки та штрафних і фінансових санкцій з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованих за період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 805/2141/15-а у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при прийнятті рішення по справі судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 19 Конституції України, п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період АТО», ст. 2, ст.ст. 7, 8, 159 КАС України, що призвело до винесення неправосудного рішення та порушення прав та законних інтересів ПрАТ "Азовзагальмаш". В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався. Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 20.04.2015 року, на підставі положень Закону України "Про тимчасові заходи на період АТО", звернувся до відповідача із заявою звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, визнання безнадійною та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу недоїмки, що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО.

Листом відповідача від 19.05.2015 року № 2733/10/28-03-06-013 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для звільнення від сплати податкових зобов'язань з єдиного внеску, не застосовування штрафних санкцій та списання недоїмки.

Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що сторонами по справі не надано до суду актів (рішення, вимога), які створюють відповідні правові наслідки.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464) визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону - 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9.3 наступного змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд першої інстанції зазначив, що актів щодо закінчення антитерористичної операції на час прийняття судом рішення за даною справою не приймалося, а тому правові підстави для надання заяви про звільнення позивача від обов'язків, встановлених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та прийняття Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС відповідного рішення щодо звільнення - відсутні. Відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити ПрАТ "Азовзагальмаш" від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції; зобов'язання відповідача не застосовувати до ПрАТ "Азовзагальмаш" штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Разом з цим, розглядаючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача визнати безнадійною та списати недоїмку що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу та зобов'язання відповідача здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача недоїмки та штрафних і фінансових санкцій з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованих за період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції суд першої інстанції зазначив, що відповідний обов'язок, згідно зазначених вище законодавчих положень, виникне у відповідача після закінчення АТО.

Також судом першої інстанції зазначено, що розгляд даного питання відноситься до функціональних обов'язків податкового органу, а тому судовий орган не може підмінювати собою орган до компетенції якого відноситься дане питання, тобто втручатись у дискредиційні повноваження відповідача.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги в даній частині, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони також заявлені на майбутнє та не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог як таких, що заявлені на майбутнє.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 805/2141/15-а - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 805/2141/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 16 грудня 2016 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок