Постанова № 63482753, 13.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2016 рокусправа № 333/6856/15-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Мельника В.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року в справі № 333/6856/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій стосовно відмови у призначенні довічного грошового утримання та зобов'язання призначити і нарахувати довічне грошове утримання,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя задоволено частково. Скасовано постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2015 року та прийнято нову постанову. Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з 06 серпня 2015 року в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області №07-50/44 від 05 серпня 2015 року, з урахуванням виплаченої пенсії за віком.

12 жовтня року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами, згідно з якою просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року і прийняти нову постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та задовлення позову в повному обсязі та залишення без задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя. В обґрунтування заяви покладено рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 яким було визнано неконституційним положення, зокрема, частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

В письмових запереченнях на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя просило залишити її без задоволення.

В судове засідання, сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши подану заяву та наведені в ній обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виключний перелік підстав для провадження за нововиявленими обставинами встановлений статтею 245 КАС України. Так, відповідно до цієї норми постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Обставини, на які посилається позивач, є нововиявленими в розумінні ст. 245 КАС України.

З обставин справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду справи, наслідком якого є прийняття постанови, яка зараз переглядається за нововиявленими обставинами, до спірних правовідносин було застосовано положення ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відповідно до якої, на час подання заяви про призначення довічного утримання щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Судом апеляційної інстанції при здійсненні провадження за нововиявленими обставинами встановлено, що рішенням Конституційного суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 визнано неконституційним положення, зокрема, частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Тобто, зазначена заявником обставина щодо визнання неконституційності положення, зокрема, частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, застосованого судом апеляційної інстанції при вирішенні справи є підставою для перегляду судового рішення за нововивленими обставинами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні нововиявлені обставини в розумінні ст. 245 КАС України для перегляду постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року

Здійснюючи перегляд за нововиявленими обставинами, колегія суддів виходить з наступного.

12 лютого 2015 року прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII, відповідно до якого внесено зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI та викладено цей закон у новій редакції.

Відповідно до вищезазначених змін Закону України «Про судоустрій та статус суддів» питання розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були врегульовані у ч. 3 ст. 141 цього Закону, якою було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року N 4-рп/2016 були визнані неконституційними, зокрема положення частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

У цьому рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що він вже визнавав неконституційними положення законів України щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого утримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання на період роботи суддів у відставці на певних посадах, а також встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 резолютивної частини Рішення від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013). Незважаючи на це, Верховна Рада України прийняла Закон N 213, Закон N 911, окремими положеннями яких звужено обсяг гарантій незалежності суддів. При цьому зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права як першочерговий закріплений у ст.ст.7,8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Отже, враховуючи вищезазначене рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом у вищезазначених справах, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до довідки Апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2015 року ОСОБА_1 має стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 28 років 10 місяців 2 дні, що в сукупності з положеннями частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI дає підстави для висновку, щодо наявності у позивача права на призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Сукупність приведених обставин дає колегії суддів підстави для висновку про обґрунтованість заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що обумовлює скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами в частині визначення розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів робить висновок про необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року, скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру довічного грошового утримання позивача та прийняття нового рішення в цій частині.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається що при поданні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 606,32 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.628977789.1 від 06 жовтня 2016 року.

Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року підлягає задоволенню, колегія суддів робить висновок щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 606,32 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 р. в справі № 333/6856/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій стосовно відмови у призначенні довічного грошового утримання та зобов'язання призначити і нарахувати довічне грошове утримання - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 р. в справі № 333/6856/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій стосовно відмови у призначенні довічного грошового утримання та зобов'язання призначити і нарахувати довічне грошове утримання - скасувати за нововиявленими обставинами в частині визначення розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1, прийнявши в цій частині нове рішення.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з 06 серпня 2015 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області №07-50/44 від 05 серпня 2015 року, з урахуванням виплаченої пенсії за віком.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 606,32 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова