Ухвала суду № 63482700, 19.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

19 грудня 2016 року м. Київ № 826/9389/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Арсірія Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг» звернулося до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни, в якому просить:

- визнати дії приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30024961 від 13.06.2016 року 14:37:41;

- визнати дії приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30024611 від 13.06.2016 року 14:27:32;

- визнати дії приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30024527 від 13.06.2016 року 14:25:03;

- визнати дії приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30024372 від 13.06.2016 року 14:20:49.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом протиправно прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на виконання рішення господарського суду, оскільки порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибула, під час письмового провадження надіслала до суду письмові заперечення на позов, в якому вказала про вчинення державної реєстрації прав на підставі рішення суду, а тому посилання позивача на наявність обтяження не може бути прийнята судом до уваги згідно пункту 1 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечив з огляду на положення пункту 1 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» згідно з якою передбачено, що відмова у державній реєстрації з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Разом з цим, представник третьої особи заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заявленого клопотання представник третьої особи посилався на практику Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі № 21-41а16 щодо визначення юрисдикції адміністративного суду у спорах, які не мають ознак публічно-правового характеру, а відносяться до цивільно-правових.

Суд 03.08.2016 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, відповідача, представника третьої особи Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

13 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай Іриною Володимирівною прийняті рішення про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» на нерухоме майно, а саме:

- нежитлові будівлі та споруди: консервно-виробничий цех з підвалом, літ. А. загальною площею 2596,5 кв.м.; склад для сировини, літ. Н, загальною площею 623,4 кв.м.; ангар-дюралюмінієвий склад, літ. Л, загальною площею 163,2 кв.м.; сторожка, літ. Ж, загальною площею 10,3 кв.м.; ангар-дюралюмінієвий склад, літ. Ф, загальною площею 99, 7 кв.м.: водогінна вежа, 1; сховище з виробничим цехом, адміністративно-побутовими і допоміжними приміщеннями, літ. У, загальною площею 6 656,8 кв.м. Всього загальною площею 10 149,9 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Радгоспна 34;

- земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 1,8564 га, що складається з наступних окремих земельних ділянок: кадастровий номер: 3210945900:01.048:0047, загальною площею 1,0341 га; кадастровий номер: 3210945900:01.048:0044, загальною площею 0,4134 га; кадастровий номер: 3210945900:01.048:0043, загальною площею 0,4089 га., що розташована на території: Київська область, Ірпінський регіон, селище міського типу Гостомель, вулиця Радгоспна, 34, цільове призначення - для обслуговування нежитлових будівель та споруд.

Рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.06.2016 року прийнято на підставі рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2016 року у справі № 911/4862/14, яким вирішено спір про звернення стягнення на майно, що перебувало в іпотеці, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-41а16 (справа № 826/4858/15) при ухваленні рішення в даній справі Верховний Суд України керувався наступними нормами:

1) Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України щодо юрисдикції адміністративних судів - публічно-правові спори. Також надано визначення суб'єкта владних повноважень згідно пункту 7 частини першої статті 3 КАС України.

2) Пункт 1 частини першої статті 15 ЦПК України з приводу компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

При цьому, висновок ВСУ викладено у зазначеному рішенні наступним чином: «Спірні правовідносини, на думку позивача, пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому спір не є публічно-правовим, випливає з договірних відносин та має розглядатися за правилами ЦПК». Висновок щодо зміни судової практики базується тільки на підставі вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України та Цивільного процесуального кодексу України щодо юрисдикції та компетенції судів.

Відповідно до статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд відступає від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-41а16 (справа № 826/4858/15), виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Відповідно до статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV) встановлено, що державним реєстратором є нотаріус (стаття 10).

Державний реєстратор має повноваження, встановлені законом (офіційне визнання державою фактів), а саме: згідно зі статтею 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, Законом № 1952-IV передбачений позасудовий порядок оскарження рішення держреєстратора шляхом звернення до центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.

Виходячи з системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень.

Тобто, нотаріус при вчиненні реєстраційних дій щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виступає суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, суд звертає увагу на правову позицію Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України в рішеннях, які були ухвалені після прийняття постанови Верховним Судом України, а саме: ухвала КААС від 28.09.2016 у справі № 826/6979/16 (постановою суду першої інстанції позов задоволено): апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, постанову суду першої інстанції залишено без змін; ухвала КААС від 12.10.2016 у справі № 826/5098/16 (ухвалою суду першої інстанції закрито провадження у справі та роз'яснено право позивача на звернення до господарського суду): апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, справу направлено для продовження розгляду; ухвала ВАСУ від 28.09.2016 у справі № 826/12199/16: розглянуто касаційну скаргу та залишено в силі рішення суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення державного реєстратора (головуючий - Смокович М.І.).

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Керуючись положеннями статей 157, 160, 165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про закриття провадження у справі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - відмовити.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, ухвала може бути оскаржена повністю або частково шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів із дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.О. Арсірій