Постанова № 63482679, 19.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2016 року письмове провадження № 826/134/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання протиправними та скасування ППР

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гренландія» (далі також - ТОВ «Гренландія», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі також - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, відповідач), в якому просить з урахуванням заяви про зміну позовних вимог :

1. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 № 0005531501 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

2. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 № 0008751501 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

3. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0008271503 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

4. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0008281503 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

5. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0008291503 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках камеральної перевірки, яка, на думку позивача, проведена незаконно. Крім цього, вказував, що під час камеральної перевірки перевіряються дані, задекларовані у податковій звітності, однак її предметом не може бути дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві Каширіною Наталією Миколаївною проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань) Товариством з обмеженою відповідальністю «Гренландія» (код ЄДРПОУ 36196836).

За результатами вказаної перевірки складено акт №4500/26-58-15-01-09-36196836 від 10.09.2015, яким встановлено порушення підприємством позивача вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В подальшому, на підставі вищенаведеного акту перевірки уповноваженою особою податкового органу було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0005521501, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10% в загальній сумі 9 887,25 грн та № 0005531501, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% в загальній сумі 11 972,40 грн.

Вважаючи висновки перевірки такими, що суперечать приписам чинного законодавства, а складені на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення № 0005521501 та № 0005531501 - протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління ДФС у м. Києві, із скаргою про перегляд таких податкових повідомлень- рішень.

28.11.2015 позивач отримав рішення про результати розгляду первинної скарги № 17700/10/26-15-10-06 від 19.11.2015 Головного управління ДФС у м. Києві, яким первинну скаргу - задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0005531501 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0005521501 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 244,20 грн, в іншій частині - залишено без змін.

02.12.2015 відповідачем, на підставі акта перевірки № 4500/26-58-15-01-09-36196836 та рішення Головного управління ДФС у м.Києві про результати розгляду первинної скарги № 17700/10/26-15-10-06 від 19.11.2015, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008751501, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% в загальній сумі 9 643,05 грн.

В подальшому, відповідачем на підставі пп.20.10.4 п.20.1 ст.20 тап.75.1 ст.75 та ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» за звітний податковий період : 9 місяців 2012, рік 2012, рік 2014 декларацій з податку на прибуток.

За результатами вказаної перевірки складено акт №4783/26-58-15-03-36196836 від 22.09.2015, яким встановлено порушення підприємством позивача вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

24.09.2015, на підставі вищенаведеного акту перевірки уповноваженою особою податкового органу було прийнято податкові повідомлення-рішення :

- №0008271503, яким позивачу встановлено порушення п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України у зв'язку з чим застосовано штраф у розмірі 170,00 грн;

- № 0008281503, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 4 758,00 грн, застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 475,80 грн;

- № 0008291503, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 92 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 2 610,02 грн, застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 552,00 грн.

Позивач не погоджуючись з діями та рішеннями ДПІ, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що, предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності.

Як встановлено судом вище, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, за результатами яких складено акти № 4500/26-58-15-01-09-36196836 від 10.03.2015 та №4783/26-58-15-03-36196836 від 22.09.2015. у яких зазначено про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

На думку суду камеральна перевірка не може проводитись з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14.06.2013, після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): в разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки; в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка», інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку в графі «порушень (помилок) не виявлено» (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка» складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

Відповідно до пункту 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №522 від 19.06.2012 (далі Регламент), результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм слідує, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки. До такого переліку порушень не відноситься встановлення порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Суд зазначає, що термін сплати узгоджених грошових зобов'язань не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а отже, податковим органом, не в спосіб встановлений законодавством складено акти камеральних перевірок з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна сплата узгодженої суми грошових зобов'язань.

Аналізуючи норми Податкового Кодексу України суд вважає, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки може перевіряти дані єдиного реєстру податкових накладних, та при виявленні розбіжності - провести документальну позапланову виїзну перевірку.

Також суд зазначає, що у статті 200 Податкового кодексу України містяться положення щодо камеральної перевірки звітності з податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Отже, наведеною нормою законодавцем для контролюючого органу встановлено строк проведення камеральної перевірки заявлених платником податків даних у податкових деклараціях з податку на додану вартість - протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Згідно акта перевірки №4500/26-58-15-01-09-36196836 відповідачем проведено камеральну перевірку податкових декларацій позивача з податку на додану вартість.

Так, відповідачем проведено камеральну перевірку наступних податкових декларацій : податкової декларації з податку на додану вартість від 20.12.2013 № 9082411232, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2013 № 9074843285, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2014 № 9088305157, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2014 № 9088305157, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.06.2013 № 903698691, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.12.2013 № 9082411232, податкової декларації з податку на додану вартість від 22.12.2014 № 9074192295, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.02.2014 № 9008938516, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.02.2014 № 9008938516, податкової декларації з податку на додану вартість від 22.07.2013 № 9044278053, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2014 № 9014805676, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2013 № 9074843285, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2015 № 9078710177, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2014 №9014805676, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2015 №9078710177, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2014 № 9014805676, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.10.2013 № 9060545020, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.2013 9051766778, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.2013 № 9051766778, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.2013 № 9051766778, податкової декларації з податку на вартість від 22.04.2014 № 9022322849, податкової декларації з податку на додану вартість від 24.02.2015 № 9021930140, податкової декларації з податку на додану вартість від 22.04.2014 № 9022322849, податкової декларації з податку на додану вартість 20.11.2015 № 9067889140, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.09 2013 № 9059171520, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.09.2015 № 9059171520, податкової декларації з податку на додану вартість від 20.05.2014 № 9028933333, податкової декларації з податку додану вартість від 19.03.2015 № 9043731414, податкової декларації з податку додану вартість від 20.03.2014 № 9014818945, податкової декларації з податку додану вартість від 22.12.2014 № 9074192295, податкової декларації з податку додану вартість від 21.10.2013 № 9066776878, податкової декларації з податку додану вартість від 20.02.2013 № 9008327646, податкової декларації з податку додану вартість від 21.10.2013 № 9066776878, податкової декларації з податку додану вартість від 20.02.2013 № 9008327646, податкової декларації з податку додану вартість від 21.07.2014 № 9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 22.10.2013 № 9065093737, податкової декларації з податку додану вартість від 17.06.2014 № 9034353754, податкової декларації з податку додану вартість від 17.06.2014 № 9034353754, податкової декларації з податку додану вартість від 20.12.2014 № 9080463357, податкової декларації з податку додану вартість від 21.07.2014 № 9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 20.04.2015 № 9073845184, податкової декларації з податку додану вартість від 17.01.2013 № 9084937869, податкової декларації з податку додану вартість від 22.04.2013 № 9022737161, податкової декларації з податку додану вартість від 20.11.2013 № 9074843285, податкової декларації з податку додану вартість від 20.03.2013 № 9014818945, податкової декларації з податку додану вартість від 01.10.2012 № 9057280028, податкової декларації з податку додану вартість від 20.08.2014 № 9048514452, податкової декларації з податку додану вартість від 20.11.2012 № 9073177497, податкової декларації з податку додану вартість від 21.07.2014 № 9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 17.01.2013 № 9084937867, податкової декларації з податку додану вартість від 21.07.2014 №9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 20.08.2014 № 9048514452, податкової декларації з податку додану вартість від 20.11.2012 № 9072177497, податкової декларації з податку додану вартість від 20.10.2014 № 9060545020, податкової декларації з податку додану вартість від 20.05.2015 № 9101569845, податкової декларації з податку додану вартість від 17.07.2015 № 9151146333, податкової декларації з податку додану вартість від 20.02.2013 № 9008327646, податкової декларації з податку додану вартість від 22.10.2012 №9065093737, податкової декларації з податку додану вартість від 17.07.2015 № 9151146333, податкової декларації з податку додану вартість від 22.06.2015 № 9129995147, податкової декларації з податку додану вартість від 22.10.2012 № 9065093737, податкової декларації з податку додану вартість від 20.12.2012 № 9080463357, податкової декларації з податку додану вартість від 22.09.2014 № 9054440280, податкової декларації з податку додану вартість від 20.08.2012 № 9050387687, податкової декларації з податку додану вартість від 22.06.2015 № 9129995147, податкової декларації з податку додану вартість від 20.09.2012 №9057280028.

Однак камеральну перевірку наведених вище податкових декларацій відповідач провів лише 10.09.2015, тобто поза межами граничного терміну проведення такого виду перевірки декларацій з податку на додану вартість, встановленого пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Порушення строків проведення камеральної перевірки свідчить про її незаконність, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про незаконність прийнятих за її результатами й оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність їх критеріям, наведеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при проведенні спірної перевірки та прийнятті за її результатами рішень суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові від 27.01.2015 по справі №21-425а14 (в Єдиному державному реєстрі судових рішень №43075087) Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За приписами частин 1 та 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відтак, враховуючи висновок суду про протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, суд вважає, що така перевірка не має правових наслідків, складені за наслідками такої перевірки акти не може вважатися належними та допустимим доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Оскільки в обґрунтування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки актів камеральних перевірок №4500/26-58-15-01-09/36196836 від 10.09.2015 та №4783/26-58-15-03-36196836 від 22.09.2015, тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, у зв'язку з чим позов про їх скасування підлягає задоволенню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №8 від 29.12.2015 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1218,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 № 0005531501 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

3. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 № 0008751501 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

4. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0008271503 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

5. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0008281503 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

6. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0008291503 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» (код ЄДРПОУ 36196836) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій