Постанова № 63482478, 08.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2016 року № 826/9636/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2016 року №0007021204

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2016 року № 0007021204 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання у розмірі 20% у сумі 5543,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оспорюваного рішення Відповідача, оскільки Позивачем було своєчасно сплачено податок з фізичних осіб за прийняття спадщини, проте Відповідачем не було взято до уваги наявну квитанцію, як підтвердження своєчасної сплати податків.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних письмових заперечень проти позову та додаткових документів до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб.

За результатом перевірки складено Акт перевірки №282/26-59-13-04 від 25.02.2016 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, платником протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, а саме: несвоєчасна сплата визначених податкових зобов'язань згідно поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік на загальну суму 27715,70 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано Заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду, яких Контролюючий орган Листом від 17.03.2016 р. № 3212/К/26-59-13-04-26, повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 р. № 0007021204, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 27715,70 грн. зобов'язано Позивача сплатити штраф у розмірі 20%, визначеного ст. 126 Податкового кодексу України, а саме: 5543,14 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано Скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС), за результатом розгляду Скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 27.05.2016 р. №3736/К/26-15-10-02-16, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а Скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись із прийнятим спірним рішенням звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29.04.2014 року подано податкову декларацію № 1400045722 про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій задекларовано дохід у вигляді спадщини у розмірі 554314,0 грн. Сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання визначена платником податків склала 27715,70 грн.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 163.1.1. п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України, зокрема базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Підпунктом 164.2.10. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Відповідно до п. 174.6. ст. 174 Податкового кодексу України, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV цього кодексу для оподаткування спадщини.

Згідно з п. 174.1. ст. 174 Податкового кодексу України, об'єктом спадщини платника податку є, зокрема об'єкт нерухомості.

Відповідно до пп. 174.2.2. п. 174.2. ст. 174 Податкового кодексу України, об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, а саме 5% вартості будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Згідно з п. 174.3. ст. 174 Податкового кодексу України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину; дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Відповідно до п. 179.7. ст. 179 Податкового кодексу України, зокрема фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

У відповідності до п. 179.5 та п. 179.6 ст. 179 Податкового кодексу України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником. За неповнолітніх осіб або осіб, визнаних судом недієздатними, податкову декларацію подають їхні батьки (опікуни, піклувальники).

Суд звертає увагу, що саме до 1 серпня фізична особа зобов'язана самостійно сплатити суму податкового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем платіжним доручення №@2PL914709 від 16.07.2014 року сплачено 27715,70 грн., призначення платежу - оплата спадщини, код платежу 11010500, копія міститься в матеріалах справи (стор.17 Том І).

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем надано Лист від 25.04.2016 р. №3774/8/26-59-13-04-25 ГУ ДФС у м. Києві, в якому зазначено, що в квитанції (№@2PL914709 від 16.07.2014 року) не вказано податковий номер фізичної особи, тому ідентифікувати такого платника неможливо (абз. 1 стор. 37 Том І).

З аналізу матеріалів справи та норм права, Судом встановлено, що Позивачем було своєчасно сплачено податок, проте не зазначено вказано податковий номер фізичної особи.

Суд звертає увагу, що Відповідачем не заперечується факт надходження коштів до бюджету.

Згідно із п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 16.06.2015р. у справі № 21-377а15, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а відтак не може бути розцінена як бездіяльність платника при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання та бути підставою для застосування штрафу.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що у Відповідача був відсутній обов'язок щодо нарахування штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 5543,13 грн, отже податкове повідомлення-рішення Відповідача від 21 березня 2016 року №0007021204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Контролюючим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.03.2016 року №0007021204.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551,20 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук