Постанова № 63481934, 19.10.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2016 р. Справа № 814/534/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, до за участю: представника позивача:ОСОБА_2 представника відповідача: ОСОБА_3Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, проскасування податкового повідомлення - рішення №0000561701 від 20.01.2016 р. №0000571701 від20.01.2016 р. №0000581701 від 20.01.2016 р.,В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення №0000561701 про застосування штрафних санкцій в сумі 510 гривень; №0000571701 про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26052,66 гривень; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005811701 на суму 5495,58 гривень; вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 40178,99 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого зроблені зазначені нарахування, не гуртуються на законодавстві, є упередженими та помилковими. Висновки ДПІ не відповідають обставинами справи та є суперечливими.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свої заперечення обґрунтував тим, що позивач необґрунтовано врахував у власних витратах суми сплачені за транспортні послуги, страхування та запчастини протягом 2013, 2014 років, які він не повинен був сплачувати, що призвело до донарахування йому зобовязання з податку на доходи та єдиного внеску.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконкомом Миколаївської міської ради 06.03.08. Основний вид діяльності ОСОБА_1 вантажний автомобільний транспорт.

ОСОБА_1 має у власності вантажній автомобіль Scania 94, а також орендований вантажний автомобіль Mersedes Benz, на яких надає послуги з вантажного перевезення.

В період з 30.11.15 по 11.12.15 ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено документальну планову виїзну перевірку підприємця ОСОБА_1, за результатами чого складено Акт №414/14-05-17-33/НОМЕР_1 від 25.12.15.

Під час проведення перевірки ревізором встановлено, неналежне ведення обліку витрат за 2013 рік та 2014 рік, завищення суми витрат за 2013 рік на суму 85170,56 гривень, за 2014 рік на суму 30619,01 гривень та порушення порядку подання декларацій про майновий стан і доходи за 2013 рік та за 2014 рік, внаслідок чого в декларації про майновий стан перекручені дані. Внаслідок цього обраховано недоїмку зі сплати податку на доходи з фізичних осіб в сумі 17368,44 гривень та з єдиного внеску в сумі 40178,99 гривень.

25.12.15 на підставі зазначеного Акту перевірки уповноваженою особою ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 40178,99 гривень.

20.01.16 на підставі зазначеного Акту перевірки уповноваженою особою ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000571701 про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26052,66 гривень та №0000561701 про застосування штрафних санкцій в сумі 510 гривень.

20.01.16 на підставі зазначеного Акту перевірки уповноваженою особою ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005811701 на суму 5495,58 гривень.

Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

01.08.13 підприємець ОСОБА_1 уклав договір перевезення з іншим перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

29.08.13 сторони склали Акт виконаних робіт за зазначеним договором на суму 15000 гривень.

20.08.13 та 29.08.13, відповідно до квитанцій №034729 та №033729 ОСОБА_1 сплатив 15000 гривень на користь ОСОБА_4

Зазначену суму 15000 гривень, позивач врахував в якості витрат, під час визначення обєкту оподаткування за 2013 рік.

Під час перевірки, відповідач заперечив можливість врахування зазначених коштів у витратах, оскільки у товарно-транспортній накладній за вказаною господарською операцією в графі водій вказано ОСОБА_5 Разом з тим, водій ОСОБА_5 не перебуває в трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_4, а перебуває в трудових відносинах з позивачем.

В судовому засіданні представник позивача пояснив зазначену розбіжність помилкою, оскільки як ОСОБА_4 так і ОСОБА_1 надають послуги одному і тому самому замовнику ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» і користуються послугами одного бухгалтера. Під час виготовлення за допомогою компютерною техніки ТТН, не було внесено виправлення щодо прізвища водія. Під час перевірки ревізорам за вих.2/2015 від 16.12.15 надано відкориговані товарно-транспортні накладні, в яких замість прізвища ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_4А.(арк.спр.61).

Суд виходить з того, що відповідно до ст.138.8.5 ПК України витрати позивача на замовлення вантажних перевезень іншим перевізником, може бути віднесено до витрат, які враховуються під час визначення обєкту оподаткування, оскільки напряму повязані зі здійсненням його господарської діяльності.

Підставою для такого врахування витрат є первинні документи: договір, акт виконаних робіт, розрахункові документи, накладні та ін. Товарно-транспортна накладна також є важливим документом для підтвердження здійснення господарської операції. Разом з тим, помилки у окремих первинних документах, не можуть бути перешкодою у визнання за платником податків права на ці витрати. Пояснення позивача про помилковість зазначення прізвища водія у ТТН, а також виправлення помилкових ТТН під час перевірки, суд вважає розумними та прийнятними. У будь-якому випадку, ніхто не з учасників господарської операції з перевезення (ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_4, ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв») не заперечив свою участь у цій операції. А таким чином, наявність лише цієї помилки не спростовує інші первинні документи: договір, акт виконаних робіт, квитанції про здійснення оплати.

Суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині на суму 2250 гривень за основним платежем з податку на доходи з фізичних осіб, 1125 гривень зі штрафу з податку на доходи з фізичних осіб, 5205,2 гривень єдиного внеску та 780,75 гривень штрафу.

Протягом 2013-2014 років, ФОП ОСОБА_1 придбавав у ПП «Скелаб», ТОВ «Авто-МС», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Шина-Юг» масло моторне, фільтр повітряний, пнеморесори тормозні барабани, тормозні циліндри, шини, блок ступці, хрестовини кардану, підшипник задній та ін.

Всього протягом 2013 року запасних частин на суму 57710 гривень, а протягом 2014 року запасних частин на суму 22138,67 гривень.

Зазначену суму 79848,67 гривень позивач врахував в якості витрат, під час визначення обєкту оподаткування за відповідні періоди.

Під час перевірки, відповідач не визнав право позивача на врахування зазначеної суми у витратах, пославшись на те, що автомобіль Mersedes Benz, орендований у ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв», а відповідно до п.3.1.4 договору оренди, саме орендодавець повинен фінансувати та проводити профілактичне обслуговування, поточний та капітальний ремонт транспортних засобів.

Суд не погоджується з таким підходом податкового органу, оскільки ним не були враховані інші пункти договору оренди. Так, відповідно до п.3.2.7 орендар зобовязаний утримувати транспортні засоби у належному технічним і санітарно-гігієнічному стані; до п.3.2.8 проводити незначний поточний ремонт (усувати наслідки незначних пошкоджень) транспортних засобів, які виникли під час експлуатації.

Враховуючи асортимент запасних частин, які придбавались протягом 2013-2014 року позивачем на загальну суму 79848,67 гривень (масло моторне, фільтр повітряний, пнеморесори тормозні барабани, тормозні циліндри, шини, блок ступці, хрестовини кардану, підшипник задній та ін.), суд робить висновок, що вони як раз відносяться до запчастин, які використовуються для незначного поточного ремонту, а тому цілком охоплюються договірними зобовязаннями позивача з ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв».

Відповідно до ст.177.2 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст177.3 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Витратами операційної діяльності, відповідно до ст. 138.1.1. є собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.«г» 138.8.5 ПК України (станом на час виникнення спірних правовідносин) до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є вантажний транспорт, витрати на поточний ремонт орендованого автомобіля відносяться до його господарської діяльності та можуть враховуватися у його податковому обліку для зменшення обєкту оподаткування.

В цій частині позов також належить задовольнити, визнавши протиправним нарахування позивачу грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 11976,58 гривень та штраф 5988,29 гривень, а також 27707,48 гривень єдиного внеску та 3772,01 гривень штрафу.

Щодо віднесення ОСОБА_1 до складу витрат суми щодо страхування транспортних засобів (страхової премії) за 2013 рік 12460 гривень та за 2014 рік 8480,34 гривень, сплачені на користь АТ «СК «АХА Страхування», АТ «Страхова компанія «Кардіф», то позивачем під час перевірки жодних документів з цього приводу не надано, що зафіксовано Актом від 18.12.15.

В судове засіданні позивачем надано відомості про страхування у 2013 році АТ «СК «АХА Страхування» легкового автомобіля Hunday. За 2014 не надано документів взагалі.

Суд вважає по-перше, надані документи про страхування у 2013 році неналежними, оскільки це не первинні документи (договір, розрахункові документи), з них взагалі неможливо встановити факт сплати коштів позивачем, а по-друге, навіть у цих документах йде мова про власний легковий автомобіль позивача, що жодним чином не може стосуватися його господарської діяльності, а тому не повинно взагалі враховуватися під час визначення обєкту оподаткування.

Враховуючи викладене, за відсутності первинних документів на витрати щодо страхування на суму 20940,34 гривень, відповідач правомірно визначив ОСОБА_1 грошове зобовязання з податку на доходи в сумі 3141,05 гривень, штрафу 1570,53 гривень, а також єдиного внеску в сумі 7266,29 гривень та штрафу 942,8 гривень.

В цій частині позов належить відмовити.

Також належить відмовити у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000561701 про застосування штрафних санкцій в сумі 510 гривень, оскільки позивачем не надано жодних доказів спростування висновків Акту перевірки про не включення до інформації про (нараховані) виплачені доходи фізичній особі (найманому працівнику) ОСОБА_5 у вигляді заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2013 в сумі 3615 та утримання податку в розмірі 264,65 гривень.

Позов задовольнити частково, податкове повідомлення-рішення №0000571701 про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб визнати протиправним та скасувати в частині визначення грошового зобовязання за основним платежем на суму 14227,39 гривень (17368,44 - 3141,05), в частині визначення штрафу на суму 7113,69 гривень (8684,22 1570,53), вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-008381701 в частині визначення недоїмки на суму 32912,7 гривень (40178,99 7266,29), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005811701 в частині визначення штрафу на суму 4552,78 гривень (5495,58 942,8).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС № НОМЕР_2 від 20.01.2016 року в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем на суму 14227,39 грн., за штрафними санкціями - 7113,69 грн.

3. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС №0000581701 від 20.01.2016 року в частині визначення штрафних санкцій в сумі 4552,78 грн.

4. Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС № Ф-008381701 від 25.12.2015 року в чсатині визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 32912,70 грн.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 24.10.16

Суддя В.В. Біоносенко