Постанова № 63481911, 19.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5272/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Свириди Х.С.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Оганесян В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2016 року № 22430-13, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 року № 22430-13.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_3 є власником автомобіля мірки Volkswagen Touareg, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата першої реєстрації 21.10.2014 року.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 року № 22430-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на 25000,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20.07.2016 року № 22430-13, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 є власником автомобіля марки Volkswagen Touareg, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 21.10.2014 року.

20.07.2016 року Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 22430-13, яким визначила ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з п.267.4 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно з пп.267.7.1 п.267.7 ст. 267 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України).

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач придбав автомобіль марки Volkswagen Touareg за 1228450,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.10.2014 року № 2381 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 138 від 20.10.2014 року.

Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року № 403, встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.2 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року № 403, середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Згідно з п.3 зазначеного Порядку середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно до п.13 вказаного Порядку середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Під час розгляду справи суд встановив, що станом на 20.07.2016 року ціна нового транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 2967 куб. см. в Україні становила 1663758,00 грн.

Таким чином, суд встановив, що станом на 20.07.2016 року середньоринкова вартість автомобіля позивача складала 1663758,00 * (62 / 100) * (1 - (1,5 / 100) = 1016057,01 грн.

Згідно з ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378,00 грн.

Тобто, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що складає 1033500,00 грн.

З урахуванням зазначеного, у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Крім того, податкове повідомлення-рішення відповідача № 22430-13 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. було винесене лише 20.07.2016 року, тоді як воно відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України надсилається (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.07.2016 року № 22430-13 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. належить до скасування.

Суд не погоджується з доводами представника позивача, що застосування контролюючим органом положень ст.267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Так, статтею ст.8 Податкового кодексу України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно (до якого входить транспортний податок).

Пунктом 12.3 ст.12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень.

Згідно з пп.пп.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VІ «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» опубліковано в газеті «Одесский вестник» № 3 від 31.01.2015 року.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Рішенням Одеської міської ради № 257-VII від 03.02.2016 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» було внесено зміни до Рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» у зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України.

Тобто, Рішення Одеської міської ради № 257-VII від 03.02.2016 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» не є рішенням про встановлення місцевих податків та зборів в розумінні Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України, з урахуванням внесених змін, з метою оподаткування транспортним податком, з урахуванням принципу стабільності може мати місце в 2016 році.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20.07.2016 року № 22430-13.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) грн. 20 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 19 грудня 2016 року.

Суддя М.М. Кравченко