Постанова № 63481323, 12.12.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м.Житомир справа № 806/2272/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Грабський А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Іваненка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Управління патрульної поліції у м.Житомирі про визнання незаконними та скасування висновку і наказів, поновлення на посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати незаконним та скасувати висновок службової перевірки, проведеної на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 22.08.2016 №2413;

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 07.09.2016 №2719 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 06.10.2016 №284 о/с;

поновити його на посаді інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції з 06 жовтня 2016 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

стягнути з Департаменту патрульної поліції моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що звільнення з Національної поліції, на думку позивача, є незаконним, оскільки підстава звільнення (поява на службі в нетверезому стані) не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема медичному висновку. Вважає, що службове розслідування по даному факту проведено необ'єктивно та з численними порушеннями.

Відповідач у письмових запереченнях не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що факт появи позивача у нетверезому стані на службі був встановлений та зафіксований належним чином, зокрема за допомогою приладу "Драгер", який показав позитивний результат. Медичний висновок вважає недійсним, оскільки медичне освідування було проведено більше ніж через дві години та порушено порядок проходження медичного огляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 12.01.2016 був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (а.с.9).

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №2719 від 07.09.2016 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог п.п.1,4,7,9,10 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п.1,2 ч.1 ст.18, п.1 ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, інспектора роти №2 батальйону УПП у м.Житомирі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Підставою наказу був висновок службового розслідування від 07.09.2016 (а.с.8, 25-31).

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №284 о/с від 06.10.2016 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (а.с.7).

Не погоджуючись із своїм звільненням, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ від 02.07.2015 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до п.6 ст.12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено, серед інших, таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з посади.

Згідно із ст.14 вказаного Закону з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу (РНС), начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до п.2.5 Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Пунктом 6.3 Інструкції передбачено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:

- отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;

- висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що після того, як службове розслідування було розпочато, у особи, стосовно якої проводиться таке розслідування, обов'язково мають бути відібрані письмові пояснення або складено акт про відмову такої особи в наданні письмового пояснення.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, письмові пояснення позивачем було надано лише 12.08.2016 в день фіксування факту порушення службової дисципліни. Службове розслідування було призначено Департаментом патрульної поліції 22.08.2016 згідно наказу №2413 і в ході його проведення інших письмових пояснень позивач не надавав, що не заперечується відповідачем.

Як пояснював позивач, він не був повідомлений про проведення службового розслідування та йому не було запропоновано надати письмові пояснення в ході такого розслідування, що не заперечується відповідачем.

Як зазначав свідок ОСОБА_5, який був залучений до проведення службового розслідування, письмові пояснення не відбирались від позивача з огляду на наявність його пояснень від 12.08.2016 та перебування позивача на лікарняному.

Суд критично оцінює такі пояснення, оскільки такі дії суперечать вищенаведеним вимогам законодавства та свідчать про порушення прав позивача при проведенні стосовно нього службового розслідування.

Крім того, із висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 22.08.2016 №2413 не вбачається, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано попередня поведінка особи та її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, як це передбачено ст.14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ".

Щодо встановленого в ході службового розслідування факту одноразового грубого порушення позивачем службової дисципліни, слід зазначити наступне.

Як зазначено у висновку службового розслідування, було встановлено, що перебуваючи у приміщенні Управління патрульної поліції у м. Житомирі під час підготовки необхідних документів для відрядження до м. Києва окремих працівників батальйону, т.в.о. заступника начальника УПП у м. Житомирі ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 було виявлено у лейтенанта поліції ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: зміна забарвлення шкіри обличчя (почервоніння), запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук. В подальшому, старший лейтенант поліції ОСОБА_6 повідомив старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Житомирі ДПП старшого лейтенанта ОСОБА_5 про виявлений ним можливий дисциплінарний проступок ОСОБА_1 з метою його подальшого фіксування та проведення службового розслідування. Відповідно до результатів проходження тесту за допомогою приладу "Драгер" №0577 було встановлено, що станом на 10 год. 40 хв. 12.08.2016 лейтенант поліції ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, оскільки до отриманих результатів тестування, рівень парів алкоголю під час видиху повітря ОСОБА_1 становив 0,62 проміле.

В подальшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Житомирського обласного наркологічного диспансеру м.Житомир, вул. Бердичівське шосе, 5 з метою здачі крові, для здійснення перевірки на вміст алкоголю в крові. Вказано, що лейтенант поліції ОСОБА_1 під час вирішення питання доставлення його до вказаного медичного закладу, постійно надавав вимоги переодягнутися в цивільний одяг, здійснити відвідування чоловічої вбиральні, місця куріння, що призвело до збільшення часу для доставлення останнього до Житомирського обласного наркологічного диспансеру, у зв'язку з чим фактично огляд на виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння лейтенанта поліції ОСОБА_1 відбувся 12.08.2016 о 13 год. 20хв.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння №265 від 18.08.2016 Житомирського обласного наркологічного диспансеру лейтенанта поліції ОСОБА_1 визнано тверезим.

Водночас, посилаючись на р.2 п.9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735, медичний висновок не було взято до уваги, оскільки освідування було проведено більше ніж через дві години.

Суд критично оцінює такі твердження про недійсність медичного висновку, оскільки дана Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а не порядок проходження медичного освідування при встановленні факту появи особи у нетверезому стані на службі.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Надаючи оцінку результатам приладу "Драгер" та результатам медичного огляду, суд надає перевагу останнім з огляду на проведення огляду у спеціалізованому медичному закладі, що свідчить про більш точні та достовірні його показники.

Представник відповідача звертав увагу суду, що позивач був згоден із результатами алкотестеру "Драгер", про що свідчить його підпис на чеку та у акті від 12.08.2016.

Натомість позивач пояснив, що підпис на чеку алкотестера поставив, засвідчивши, що він ознайомився із результатом, а не погодився з ним. У акті він написав "згоден" маючи на увазі свою згоду пройти освідування у медичному закладі.

Дослідивши акт від 12.08.2016 (а.с.32) та чек алкотестеру "Драгер" від 12.08.2008 (а.с.37), суд приймає такі пояснення позивача до уваги, враховуючи, що у чеку алкотестеру підпис позивача стоїть у графі "Підпис особи, що тестують", що не може свідчити про згоду такої особи із результатами тесту. Крім того, у разі згоди позивача із результатами алкотестеру та актом, нелогічними є подальші дії посадових осіб відповідача щодо доставляння позивача для проходження огляду до медичного закладу.

Посилання представника відповідача на порушення порядку проходження медичного огляду, а саме п.13 Інструкції, суд оцінює критично оскільки, як зазначалось, Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а не порядок проходження медичного освідування при встановленні факту появи особи у нетверезому стані на службі.

Враховуючи, що предметом дослідження біологічного середовища може бути кров, і саме кров досліджувалась при медичному огляді позивача, суд не вбачає порушень проведення медичного огляду на стан сп'яніння позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не було взято до уваги під час проведення службового розслідування медичний висновок Житомирського обласного наркологічного диспансеру №265 від 18.08.2016, де зроблено висновок, що ОСОБА_1 тверезий (а.с.11).

Враховуючи, що під час проведення службового розслідування відповідачем було порушено порядок його проведення, зокрема позбавлено позивача права щодо надання письмових пояснень; визнано недоцільним медичний висновок, який містить інформацію, що позивач не перебував у стані алкогольного сп'яніння, суд приходить до висновку, що висновки даного розслідування суперечать дійсним обставинам справи, а тому прийняті Департаментом патрульної поліції на підставі нього накази від 07.09.2016 №2719 та від 06.10.2016 №284 о/с є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, висновки службових розслідувань є документами, які лише фіксують певні факти і не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування висновків службового розслідування в зв'язку з тим, що вони не можуть бути предметом спору.

Стосовно правомірності решти заявлених позивачем вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції.

При цьому суд керується позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відповідно до п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 р. № 58, днем звільнення вважається останній день роботи. З огляду на те, що наказ Департаменту патрульної поліції №284 о/с прийнято 06.10.2016, останнім днем роботи позивача був 06.10.2016, а тому позивач підлягає поновленню на роботі з наступного дня за днем звільнення, тобто з 07.10.2016.

Частиною 2 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п.п. 5 і 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п.9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до довідки про доходи №1470 від 24.11.2016 середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 175,21 грн. за період з серпня 2016 року по жовтень 2016 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 67 днів (з 07.10.2016 по 12.12.2016), то середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 11739,07 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При вирішенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суд відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 визначає розмір відшкодування залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, а також враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер страждань, їх обсяг, вимушені зміни у життєвих стосунках позивача, той факт, що позивач незаконно звільнений з роботи, що призвело до моральних страждань та погіршення стану здоров'я та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що необхідним і достатнім за вказаних обставин розміром моральної шкоди є 1000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та наявність підстав для звільнення позивача відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції з 07 жовтня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254,256 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 07.09.2016 №2719 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 06.10.2016 №284 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції .

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції з 07 жовтня 2016 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.10.2016 по 12.12.2016 у розмірі 11739 (одинадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 07 коп.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції з 07 жовтня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 19 грудня 2016 р.