Постанова № 63481053, 25.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. Справа № 804/5510/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГончарової Ірини Анатоліївни розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2016 року №0002552203, яким ТОВ «Дніпровський трубний завод» встановлене грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 1005948,00 грн., у тому числі за основним платежем 670632,00 грн. та за штрафними санкціями 335316,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару у ТОВ «Інкоіндустрія» є хибними та необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи проти позову заперечував, посилаючись на висновки акту перевірки № 2180/04-63-14-02/36053445 від 12.07.2016 р. та зазначив, що в ході проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Інкоіндустрія», що спричинило заниження податку на додану вартість. Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що первинні документи, які були надані до перевірки не мають юридичної сили первинних документів, у зв'язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій, не підтверджують походження товару до виробника та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ТОВ «Дніпровський трубний завод». Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та наявність клопотання від позивача про розгляд справи в письмовому провадженні, а також те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» зареєстровано 29.07.2008 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 30.06.2016 р. по 05.07.2016 р. ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпровський трубний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Інкоіндустрія» за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р. та подальшої їх реалізації , їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки 12.07.2016 року складено акт № 2180/04-63-14-02/36053445, у висновку якого зазначено про порушення:

- документально не підтверджено за серпень 2015 року реальність здійснення господарських відносин із контрагентом, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання ТОВ «Інкоіндустрія» (контрагент-постачальник) - ТОВ «Дніпровський трубний завод» за серпень 2015 року;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 670632,00 грн.

На підставі вказаного акту 04.08.2016р. контролюючим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №0002552203 про збільшення ТОВ «Дніпровський трубний завод» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за основним платежем - 670632,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 335316,00 грн..

Правомірність винесеного ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88(далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, зокрема, з господарських операцій з ТОВ «Інкоіндустрія», відповідно до договору поставки № 114/08 від 10.08.2015 року.

Згідно умов вказаного договору, предметом поставки є продукція, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями. Умови постачання визначаються у специфікації.

До вищевказаного договору сторонами погоджено специфікацію № 1 від 10.08.2015 року на товар (труби сталеві), що поставляються на адресу ТОВ «Дніпровський трубний завод» на суму 432792,00 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою від 18.08.2015 р. змінено номер договору на №116 та датою договору погоджено 18.08.2015 року.

Додатковою угодою від 20.08.2015 р. змінено умови поставки товару та визначено умови поставки: EXW - склад постачальника (м.Дніпропетровськ, вул.Базова, 4).

Здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за даним договором підтверджено видатковою накладною від 18.08.2015 року №134, рахунком на оплату, податковою накладною №38 від 18.08.2015 р.

Товар було отримано директором ТОВ «Дніпровський трубний завод» ОСОБА_2 на підставі довіреності №302 від 12.08.2015 р., що підтверджено підписом у видатковій накладній.

Транспортування товару здійснено на замовлення ТОВ «Дніпровський трубний завод» ФОП ОСОБА_3, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 18.08.2015 р.

Придбаний товар оприбутковано на підприємстві, про що складена прибуткова накладна від 18.08.2015 р.

Представником позивача пояснено, що придбаний товар використано у власній господарській діяльності з метою виготовлення продукції та реалізації кінцевому споживачу, зокрема ВП «Володарське» ПАТ «Шахта ім.А.Ф.Засядька», на підтвердження чого надано накладну-вимогу на відпуск матеріалів (внутрішнє переміщення) та сдаточна накладна від 26.08.2015 р., видаткова накладна №662672 від 26.08.2015 р.

Також ТОВ «Дніпровський трубний завод» як покупцем укладено з ТОВ «Інкоіндустрія» договір поставки №177 від 20.08.2015 р. з приводу постачання продукції виробничо-технічного призначення (товар), відповідно до специфікації.

До вищевказаного договору сторонами погоджено специфікацію № 1 від 20.08.2015 року на товар (установка для гідровипробувань), що поставляється на адресу ТОВ «Дніпровський трубний завод» на суму 3600000,00 грн. (з ПДВ).

Здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за даним договором підтверджено видатковою накладною від 20.08.2015 року №151, рахунком на оплату, податковою накладною №55 від 20.08.2015 р.

Товар було отримано директором ТОВ «Дніпровський трубний завод» ОСОБА_2 на підставі довіреності №311 від 20.08.2015 р..

Транспортування товару здійснено на замовлення ТОВ «Дніпровський трубний завод» ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання», про що свідчить товарно-транспортна накладна від 20.08.2015 р.

Вказаний товар, за поясненням представника позивача, використовується позивачем при веденні господарської діяльності. До пояснень надано акт ВвЭ-д00055 від 01.10.2015 р. про введення в експлуатацію установки для гідровипробувань.

Розрахунки між ТОВ «Дніпровський трубний завод» та ТОВ «Інкоіндустрія» здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням №4015 від 18.08.2015 р., №4018 від 20.08.2015 р., №4054 від 25.08.2015 р., №4100 від 02.09.2015 р., №4167 від 11.09.2015 р., №4188 від 21.09.2015 р., №4242 від 28.09.2015 р., №4279 від 05.10.2015 р.

Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем від ТОВ «Інкоіндустрія» товару, а також його використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та формування валових витрат. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Відповідачем також не було надано суду належних документальних доказів відсутності у ТОВ «Інкоіндустрія» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема того, що ТОВ «Інкоіндустрія» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

Висновки суду ґрунтуються на результатах вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, внаслідок чого спростовується висновок перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції.

Також суд зазначає, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст. 62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, з огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в акті перевірки, операцій, дані посилання відповідача судом не приймаються.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 670632,00 грн..

Враховуючи вище зазначене, винесене на підставі хибних висновків акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.08.2016 року №0002552203 є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002552203 від 04.08.2016 р. про збільшення ТОВ «Дніпровський трубний завод» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за основним платежем - 670632,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 335316,00 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» сплачений судовий збір у розмірі 15089,22 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова