Постанова № 63480931, 11.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа №804/5171/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦОЛИВА» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейвері», Товариство з обмеженою відповідальністю «Діналекс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакар Констракшн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Марсі Траст Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкон Констракшн» про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦОЛИВА» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000231400 від 23.06.2016р. про збільшення ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 4567350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3004900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару та послуг у ТОВ «Інкон Констракшн» за грудень 2015 року, ТОВ «Ейвері» за листопад 2015 року, ТОВ «Діналекс» за вересень та жовтень 2015 року, ТОВ «Дакар Констракшн» за серпень, жовтень та листопад 2015 року, ТОВ «Марсі Траст Груп» за серпень 2015 року є хибними та необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.08.2016 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейвері», Товариство з обмеженою відповідальністю «Діналекс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакар Констракшн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Марсі Траст Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкон Констракшн».

Представник позивача у судовому засіданні просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав до суду письмові заперечення на позов, в яких продублював зміст акту перевірки, зокрема, вказав, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагентів позивача та встановлено, що останні відсутні за податковою адресою, основний вид діяльності не співпадає з профілем наданих послуг, відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, обладнання, матеріальних ресурсів та транспортних засобів, що вказує на неможливість надання послуг.

Треті особи до судового засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ТОВ «Діналекс», ТОВ «Дакар Констракшн», ТОВ «Ейвері», ТОВ «Інкон Констракшн» та ТОВ «Марсі Траст Груп» надано клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦОЛИВА» зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради 27.10.2004р., станом на час проведення перевірки перебувало на податковому обліку в Криворізькій північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В період з 13.05.2016р. по 19.05.2016р. Криворізькою північною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Інкон Констракшн» за грудень 2015 року, ТОВ «Ейвері» за листопад 2015 року, ТОВ «Діналекс» за вересень та жовтень 2015 року, ТОВ «Дакар Констракшн» за серпень, жовтень та листопад 2015 року, ТОВ «Марсі Траст Груп» за серпень 2015 року та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки 26.05.2016 року складено акт №432/04-83-14/33264625, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.08.2015 р. по 31.12.2015 р. завищено податковий кредит за період серпень 2015 року на суму ПДВ 492800 грн., вересень 2015 року на суму 690200 грн., жовтень 2015 року на суму 488900 грн., листопад 2015 року на суму 605000 грн., грудень 2015 року на суму 768000 грн.

На підставі вказаного акту 23.06.2016р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000231400 про збільшення ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 3044900 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1522450 грн.

Правомірність винесеного Криворізькою північною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» з ТОВ «Інкон Констракшн» у грудні 2015 року, ТОВ «Ейвері» у листопаді 2015 року, ТОВ «Діналекс» у вересні та жовтні 2015 року, ТОВ «Дакар Констракшн» у серпні, жовтні та листопаді 2015 року, ТОВ «Марсі Траст Груп» у серпні 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2015р. між ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» (замовник) та ТОВ «Діналекс» (виконавець) укладено договір про надання послуг №31/8, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

В рамках укладеного договору ТОВ «Діналекс» надано послуги з профілактичної діагностики та обслуговування технологічного обладнання, що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №702 від 18.09.2015 р., №753 від 21.09.2015 р., №804 від 22.09.2015 р., №852 від 23.09.2015 р., №901 від 24.09.2015 р., №954 від 25.09.2015 р., №1010 від 28.09.2015 р., №1066 від 29.09.2015 р., податковими накладними та рахунками фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також між ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» (замовник) та ТОВ «Діналекс» (виконавець) укладено договір про надання послуг №40/9 від 30.09.2015 р., згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

В рамках укладеного договору ТОВ «Діналекс» надано послуги з профілактичної діагностики та обслуговування технологічного обладнання, що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №764 від 21.10.2015 р., рахунком фактури та податковою накладною від 21.10.2015 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Між ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» (замовник) та ТОВ «Ейвері» (виконавець) укладено договір про надання послуг №3/15 від 30.10.2015 р., згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

В рамках укладеного договору ТОВ «Ейвері» надано послуги з профілактичної діагностики та обслуговування технологічного обладнання, що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №976 від 27.11.2015 р., №1078 від 30.11.2015 р., №1079 від 30.11.2015 р., податковими накладними №976 від 27.11.2015 р., №1078 від 30.11.2015 р., №1079 від 30.11.2015 р. та рахунками фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також між ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» (замовник) та ТОВ «Інкон Констракшн» (виконавець) укладено договір про надання послуг №4/11 від 30.11.2015 р., згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

В рамках укладеного договору ТОВ «Інкон Констракшн» надано послуги з профілактичної діагностики та обслуговування технологічного обладнання, що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №801 від 22.12.2015 р., №851 від 23.12.2015 р., №901 від 24.12.2015 р., №943 від 25.12.2015 р., №999 від 28.12.2015 р., №1066 від 29.12.2015 р., №1106 від 30.12.2015 р., №1280 від 31.12.2015 р., податковими накладними №801 від 22.12.2015 р., №851 від 23.12.2015 р., №901 від 24.12.2015 р., №943 від 25.12.2015 р., №999 від 28.12.2015 р., №1066 від 29.12.2015 р., №1106 від 30.12.2015 р., №1280 від 31.12.2015 р. та рахунками фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» також як замовником було укладено з ТОВ «Марсі Траст Груп» договір про надання послуг №11 від 27.07.2015 р., згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

В рамках укладеного договору ТОВ «Марсі Траст Груп» надано послуги з профілактичної діагностики та обслуговування технологічного обладнання, що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №384 від 25.08.2015 р., рахунком фактурою та податковою накладною №384 від 25.08.2015 р.

Також 27.07.2015 року ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» як замовником було укладено з ТОВ «Дакар Констракшн» договір про надання послуг №11 від 27.07.2015 р., згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

Виконання умов договору підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4 від 17.08.2015 р., №263 від 18.08.2015 р., №320 від 19.08.2015 р., №360 від 20.08.2015 р., №516 від 28.08.2015 р., №517 від 31.08.2015 р., рахунками фактури, копії яких залучені до матеріалів справи.

30.09.2015 року ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» як замовником було укладено з ТОВ «Дакар Констракшн» (виконавець) договір про надання послуг №6/9, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

Виконання умов договору підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №507 від 16.10.2015 р., №594 від 16.10.2015 р., №651 від 19.10.2015 р., №704 від 20.10.2015 р., №754 від 21.10.2015 р., рахунками фактури, податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

30.10.2015 року ТОВ «УКРСПЕЦОЛИВА» як замовником було укладено з ТОВ «Дакар Констракшн» (виконавець) договір про надання послуг №3, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання.

Виконання умов договору підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №501 від 16.11.2015 р., №584 від 17.11.2015 р., №601 від 18.11.2015 р., №651 від 19.11.2015 р., №701 від 20.11.2015 р., рахунками фактури, податковими накладними №501 від 16.11.2015 р., №584 від 17.11.2015 р., №601 від 18.11.2015 р., №651 від 19.11.2015 р., №701 від 20.11.2015 р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем від контрагентів ТОВ «Ікон Констракшн», ТОВ «Ейвері», ТОВ «Діналекс», ТОВ «Дакар Констракшн», ТОВ «Марсі Траст Груп» послуг на загальну суму 18269400 грн., а також їх використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Відповідачем також не було надано суду належних документальних доказів відсутності у ТОВ «Інкон Констракшн», ТОВ «Ейвері», ТОВ «Діналекс», ТОВ «Дакар Констракшн», ТОВ «Марсі Траст Груп» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема того, що ТОВ «Інкон Констракшн», ТОВ «Ейвері», ТОВ «Діналекс», ТОВ «Дакар Констракшн», ТОВ «Марсі Траст Груп» не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

Висновки суду засновані на результатах вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, внаслідок чого спростовується висновок перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції.

В свою чергу висновки перевірки щодо виявлених порушень по ТОВ «Інкон Констракшн», ТОВ «Ейвері», ТОВ «Діналекс», ТОВ «Дакар Констракшн», ТОВ «Марсі Траст Груп» ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого порушення в частині завищення сум податкового кредиту, без будь-якого посилання на відсутність первинних документів або їх недоліки, та обґрунтовані наявною інформацією відносно ТОВ «Інкон Констракшн», ТОВ «Ейвері», ТОВ «Діналекс», ТОВ «Дакар Констракшн», ТОВ «Марсі Траст Груп».

Щодо встановлених в ході перевірки даних про можливу відсутність трудових та матеріальних ресурсів, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента чи третьої особи тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого доходу, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту за господарськими відносинами з контрагентами ТОВ «Інкон Констракшн», ТОВ «Ейвері», ТОВ «Діналекс», ТОВ «Дакар Констракшн», ТОВ «Марсі Траст Груп» є безпідставними.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.08.2015 р. по 31.12.2015 р. завищено податковий кредит за період серпень 2015 року на суму ПДВ 492800 грн., вересень 2015 року на суму 690200 грн., жовтень 2015 року на суму 488900 грн., листопад 2015 року на суму 605000 грн., грудень 2015 року на суму 768000 грн.

Враховуючи вище зазначене, винесені на підставі хибних висновків акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення - рішення повідомлення-рішення №0000231400 від 23.06.2016р. є такими, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦОЛИВА» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейвері», Товариство з обмеженою відповідальністю «Діналекс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакар Констракшн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Марсі Траст Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкон Констракшн» про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000231400 від 23.06.2016р. про збільшення Товариств з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦОЛИВА» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 3044900 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1522450 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦОЛИВА» сплачений судовий збір у розмірі 68510,25 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Гончарова