Постанова № 63480924, 27.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 р. Справа № 804/1106/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГончарової Ірини Анатоліївни розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0006462205 від 19.11.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 73002 грн., у томі числі за основним платежем - на 48668 грн., за штрафними санкціями - на 24334 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару у ТОВ «Гранд Крістал», ТОВ «Синдар Тур» є хибними та необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.55 КАС України, згідно якої у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив, здійснено заміну первісного позивача - Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на правонаступника - Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки № 4062/2205/30640085 від 04.11.2014 р. та зазначив, що в ході проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення позивачем господарських операцій із зазначеними контрагентами, що спричинило заниження податку на додану вартість на суму 48668 грн. Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що до перевірки не надано документів, які б свідчили про оприбуткування товару, поставленого ТОВ "Гранд Крістал" на склад позивача, відсутні картки складського обліку товару, товарно-транспортні накладні складено не у відповідності до вимог закону, наявні розбіжності у реквізитах документів. Податкові накладні за липень 2014 року по взаємовідносинам ТОВ "Гранд Крістал" з ТОВ "Елікс" не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з інформаційними базами даних ОДПІ, ТОВ "Гранд Крістал" відсутнє за своїм місцезнаходженням. Документально під час перевірки позивачем не було підтверджено й взаємовідносини з ТОВ "Синдар Тур" за липень 2014 року з надання юридичних послуг. Зазначена діяльність не відноситься до основного виду діяльності даного контрагента, копія ліцензії на надання юридичних послуг у позивача також відсутня. Акт прийняття виконаних контрагентом робіт не містить даних про проведену роботу, відповідальних осіб та складені документи, а лише загальні відомості. Отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та наявність клопотання від позивача про розгляд справи в письмовому провадженні, а також те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКС» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетрловської міської ради 22.11.1999р., перебуває на податковому обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекції м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕЛІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» за липень 2014 року, їх реальності та повноти відображення.

За результатами перевірки 04.11.2014 року складено акт № 4062/2205/30640085, у висновку якого зазначено про відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «ЕЛІКС» по ланцюгу постачання ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» - ТОВ «ЕЛІКС» на суму 48668,00 грн., встановлено завищення податкового кредиту у липні 2014 року на суму 48668,00 грн., що призвело до порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 48668 грн..

На підставі вказаного акту 19.11.2014 р. контролюючим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №0006462205 про збільшення ТОВ «ЕЛІКС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 48668 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24334 грн.

Правомірність винесеного Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекції м.Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, зокрема, з господарських операцій з ТОВ "Гранд Крістал" відповідно до договору поставки № 1207 від 07.07.2014 року ТМЦ на загальну суму 196008 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32668 грн..

Згідно умов вказаного договору, предметом поставки є ТМЦ (товар), кількість, ціна та асортимент якого визначаються специфікаціями. Якість товару повинна відповідати встановленим нормам та підтверджуватись сертифікатом якості або паспортом, в залежності від виду товару. Разом з товаром постачальник зобов'язаний надати видаткову та податкову накладні, рахунок-фактуру та скласти акт прийому товару із зазначенням його кількості та найменування. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця погодженими партіями на підставі заявки. Підтвердженням отримання заявки постачальником є виставлення рахунку (а.с. 147-148 т.1).

До вищевказаного договору сторонами погоджено специфікацію № 1 від 29.07.2014 року з переліком ТМЦ, що поставляються на адресу ТОВ "Елікс", їх кількість та вартість, рахунок на поставку товару № СФ-0000108 від 29.07.2014 року.

Здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за даним договором підтверджено податковою накладною від 29.07.2014 року № 34, видатковою накладною від 29.07.2014 року №РН-0000108.

Перевезення товару здійснювалосль за замовленням ТОВ "Елікс" ПП ОСОБА_2, на підставі договору про надання послуг №10/01-14 від 10.01.2014 р., про що свідчить товарно-транспортна накладна від 29.07.2014 року № Р108.

Представником позивача пояснено що використання отриманого від ТОВ "Гранд Крістал" товару у власній господарський діяльності, а саме, "для механічної обробки деталей", про що складені акти списання товарів № 80 від 16.09.2014 року, № 74 від 02.09.2014 року, № 62 від 11.08.2014 року, № 58 від 05.08.2014 року, № 54 від 31.07.2014 року (а.с. 165-169 т. 1), здійснено в межах господарської діяльності, як допоміжні матеріали при виготовленні продукції, що реалізовувалсь контагентам-покупцям. Вказані матеріали віднесені до загальновиробничих витрат, що відображаються у калькуляціях з використанням бази розподілу загальною сумою як "інші матеріали".

До пояснень надані договори на виготовлення та поставку товару (кондуктори для свердлення та вклеювання закладних елементів в плити), специфікації до них та додатки, видаткові накладні, акти здачі-прийнтяття робіт, договори на постачання товару (том 2 а.с.48 - 249).

Також під час перевірки здійснено дослідження взаємовідносин між ТОВ "Елікс" та ТОВ "Синдар Тур", які також стали підставою для формування податкового кредиту позивача у податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Елікс" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг № 139 від 02.07.2014 р. з ТОВ "Синдар Тур", згідно умов якого, виконавець (ТОВ "Синдар Тур", м. Київ) зобов'язаний надавати замовнику юридичні послуги, а саме, перевіряти внутрішні документи замовника на відповідність вимогам законодавства, надавати допомогу в правильному оформленні таких документів; надавати консультації, довідки, висновки з юридичних питань; здійснювати підготовку та подачу заяв, позовів, претензій; брати участь у перемовинах з третіми особами на боці замовника; представляти інтереси замовника в державних установах та органах влади; здійснювати виїзд до замовника у разі його перевірки контролюючими органами; організовувати та вести претензійну роботу за дорученням замовника; вживати заходів по захисту прав та інтересів замовника. Протоколом № 1 до даного договору передбачено вартість послуг за цим договором за липень 2014 року в сумі 96 000 грн. (т.1 а.с. 176-178).

На підтвердження реальності здійснення діяльності з надання зазначених послуг, позивачем надано акт виконаних послуг № ОУ-0000038 від 31.07.2014 р., згідно якого ТОВ "Синдар Тур" надало у липні 2014 року ТОВ "Елікс" методичну допомогу по підготовці та укладенню різного роду договорів, веденні претензійної роботи, виготовлення довідок, висновків та інших документів (т.1 а.с. 179), а також податкову накладну № 26 від 31.07.2014 р. (т. 1 а.с. 180).

Предствником позивача пояснено, що в рамках даного договору ТОВ "Синдар Тур" надано консультацію з питань господарської діяльності ТОВ "Елікс", здійснено юридичний аналіз діючих договорів замовника та брав участь у підготовці нових договорів. За участю ТОВ "Синдар Тур" було укладено договори з контрагентами ТОВ «Медіта» (договрі поставки №140702 від 09.07.2014 р.), ТОВ «НТЦ «Технології ХХІ» (договір №30/07 від 30.07.2014 р.), ТОВ «Мелітопольський Автогідроагрегат» (договір надання послуг «140801У від 01.08.2014 р.), ПП «Комбінат мінеральних в'яжучих» (договір 140804У від 01.08.2014 р.), ДП «КБ «Південне» (договір «693-14 від 05.08.2014 р.), ТОВ ПКФ «Стройтрансснаб» (договір №140803 від 25.08.2014 р.); також при опрацюванні діючих договорів було виявлено боржників та проведено комплекс робіт зі стягнення заборгованості, зокрема сформовано: претензію №84/1 від 02.07.2014 р. по договору №2120123 від 04.01.2012 р., укладеного з ПАТ «Дугцентрокуз», та проведено претензійно-позовну роботу з метою стягнення коштів, претензію №86/1 від 08.07.2014 р. по договору №12/06/13У від 12.06.2016 р., укладеного з ПАТ «Дугцентрокуз», та проведено претензійно-позовну роботу з метою стягнення коштів, претензію №85/1 від 04.07.2014 р. по договору №24/10/13У від 24.10.2013 р., укладеного з ПАТ «Дугцентрокуз», та проведено претензійно-позовну роботу з метою стягнення коштів, претензію №87/1 від 09.07.2014 р. по договору №130603 від 20.06.2013 р., укладеного з ПАТ «Дугцентрокуз», та проведено претензійно-позовну роботу з метою стягнення коштів, претензію №88 від 09.07.2014 р. по договору №170111/3НРЗ від 17.01.2011 р., укладеного з ЗАТ «Нікопольский ремонтний завод», та проведено претензійно-позовну роботу з метою стягнення коштів, претензію №90 від 15.07.2014 р. по договору №І000883 від 21.04.2010 р., укладеного з ТОВ «Запоріжтрансформатор», та проведено претензійно-позовну роботу з метою стягнення коштів, претензію №91 від 15.07.2014 р. по договору №180609/01 від 18.06.2009 р., укладеного з ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім..М.В.Фрунзе», та проведено претензійно-позовну роботу з метою стягнення коштів.

До пояснень надані наведені договори з додатками, претензії, ухвали судів про порушення справ за позовами ТОВ "Елікс", предметом яких є стягнення коштів, (т. 1 а.с. 196-250, т. 2 а.с. 1-27).

Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем від контрагентів ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» послуг та товару, а також їх використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Відповідачем також не було надано суду належних документальних доказів відсутності у ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема того, що ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

Висновки суду грунтуються на результатах вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, внаслідок чого спростовується висновок перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції.

В свою чергу висновки перевірки щодо виявлених порушень по ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого порушення в частині завищення сум податкового кредиту, без будь-якого посилання на відсутність первинних документів або їх недоліки, та обґрунтовані наявною інформацією відносно ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур».

Щодо недоліків заповнення ТТН, зазначених в акті перевірки, суд зазначає, що відсутність певних відомостей при оформлені документів не можуть слугувати безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не приймає посилання податкового органу на те, що встановлено невідповідність пункту навантаження ТМЦ юридичній адресі ТОВ "Гранд Крістал", оскільки постачальник не позбавлений права укласти договір зберігання з іншими суб'єктами господарювання.

Суд зазначає, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст. 62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, з огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в акті перевірки, операцій, дані посилання відповідача судом не приймаються.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «ЕЛІКС» по ланцюгу постачання ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» - ТОВ «ЕЛІКС» на суму 48668,00 грн. та завищення податкового кредиту у липні 2014 року на суму 48668,00 грн., що призвело до порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 48668 грн..

Враховуючи вище зазначене, винесене на підставі хибних висновків акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0006462205 від 19.11.2014 р. є такими, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006462205 від 19.11.2014 року про збільшення ТОВ «ЕЛІКС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 48668 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24334 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКС» сплачений судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова