Постанова № 63480370, 13.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/12821/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Оленцевич Е.В. довіреність № б/н від 01.11.16

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року

у справі № 910/12821/16 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Мет-Центр"

до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

про стягнення 91 447, 90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР Мет-Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" 91 447, 90 грн., з яких сума основного боргу за договором купівлі-продажу 55 133,60 грн., 33 554,30 грн. - збитків від інфляції та 3 % річних у сумі 2 760,00 грн. (а.с. 3-4).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі № 910/12821/16 позовні вимоги ТОВ "УКР Мет-Центр" до ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" задоволено частково, стягнуто з ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь ТОВ "УКР Мет-Центр" попередню оплату у сумі 55 133,60 грн., у іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 30-33).

30 вересня 2016 року Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі №910/12821/16 в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 55 133,60 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі №910/12821/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

10 жовтня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі №910/12821/16 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф. та призначено до розгляду на 25 жовтня 2016 року (а.с. 39-40).

25 жовтня 2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29 листопада 2016 року.

29 листопада 2016 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів у відповідності до ст. 69 ГПК України.

29 листопада 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/12821/16 задоволено клопотання представника позивача про продовження розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 13 грудня 2016 року.

У судовому засіданні 13 грудня 2016 року представник ТОВ "УКР Мет-Центр" надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" у судове засідання 13 грудня 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411616220187 (а.с. 94).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами та те, що представником відповідача було надано пояснення щодо доводів апеляційної скарги та обставин справи у судових засіданнях 25.10.2016 р. та 29.11.2016 р., а неявка представника вказаної особи у судове засідання 13.12.2016 р. не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

10 червня 2014 року між ТОВ "УКР Мет-Центр" (далі - позивач, покупець) та Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - відповідач, продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 06/14/10/01-Р (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів в порядку та терміни, що обумовлюються даним договором (а.с. 6-8).

Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що 100 % вартість партії брухту, що планується до відвантаження, покупець перераховує на рахунок продавця до відвантаження брухту, вказаного в специфікації до даного договору. Остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі брухту на підставі виставленого рахунку на реалізацію.

15 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у сумі 54 464,70 грн., яку мотивував тим, що "за актом приймання металів чорних (вторинних) позивач прийняв 17240 кг на суму 47410 грн., але позивач здійснював попередню оплату, тому відповідач мав здати металів ще на суму 55133,6 грн.". Також позивач зазначив, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 55133,6 грн. та просив її погасити (а.с. 11). Вказану претензію залишено відповідачем без реагування.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

09 липня 2014 року сторонами укладено Додаткову угодою № 1 про зміну і доповнення договору № 06/14/10/01-р від 10.06.2014 р. у якій узгоджено, що виконана частина по специфікації № 1 станом на 07.07.2014 р. становить 319 252,8 грн., невиконана - 661 718,8 грн. і втрачає свою чинність з моменту підписання додаткової угоди. При цьому сторонами доповнено Договір специфікацією № 2 на суму 880 000 грн. та викладено п. 4.4. Договору у редакції відповідно до якої загальна сума договору складає 1 199 525,8 грн.(а.с. 55). У Специфікації № 2 визначено ціну за 1 т брухту без пдв за видами (а.с. 56).

Додатковою угодою № 2 від 30.07.2014 р. про зміну і доповнення договору № 06/14/10/01-р від 10.06.2014 р. сторони узгодили доповнити договір специфікацією № 3 на суму 96 050,00 грн., та викласти п.4.4. Договору у редакції відповідно до якої загальна сума договору складає 1 295 302,8 грн. (а.с. 57). У Специфікації № 3 визначено ціну за 1 т брухту без пдв за видами (а.с. 58).

На виконання укладеного Договору та Додатків до нього у період з 10.06.2014 р. по 15.09.2014 р. позивачем здійснено передоплату за Договором на загальну суму 888 000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 59-70).

У період з 12.06.2014 р. по 15.08.2014 р. відповідачем передано, а позивачем прийнято металів чорних вторинних (брухт) на загальну суму 832 866,40 грн., що підтверджується Актами приймання металів чорних (вторинних) (а.с. 71-87).

Отже, невиконаними залишились зобов'язання відповідача щодо поставки оплаченого товару на загальну суму 55 133,60 грн. (888 000,00 грн. - 832 866,40 грн.).

Проте, доказів передачі відповідачем ТОВ "УКР Мет-Центр" товару, передбаченого умовами Договору купівлі-продажу на суму 55 133,60 грн., або повернення позивачу вказаних коштів, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до п. 8.2 Договору, даний договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2014 р.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тому, оскільки матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем ТОВ "УКР Мет-Центр" товару, передбаченого умовами договору купівлі-продажу на суму 55 133,60 грн., а Договір купівлі-продажу припинив свою дію 31.12.2014 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 55 133,60 грн., які по суті є невикористаною частиною попередньої оплати, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на вказану суму за період з 15.08.2014 р. по 30.11.2015 р. збитків від інфляції у сумі 33 554,30 грн. та 3 % річних у сумі 2 760,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі №3-90гс14.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції та 3% річних задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у абз. 6 п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У частині 2 статті 54 ГПК України встановлено вимоги до позовної заяви, серед яких, зокрема визначено, зміст позовних вимог (п. 4), а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначенні доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов (п. 5).

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову, тобто способом захисту порушеного права, у даному випадку є вимога про стягнення грошових коштів, а підставою, тобто обґрунтуванням вимоги про захист права, є непоставка відповідачем товару на суму попередньої оплати, яку позивач просить стягнути з відповідача у даній справі.

Відповідно до правої позиції, вкладеної у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про те, що волевиявлення покупця щодо обрання позовних вимог має бути вчинено ним в активній однозначній формі, є безпідставними та такими, що не впливають на результати вирішення спору по суті.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі №910/12821/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі №910/12821/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі №910/12821/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі №910/12821/16 залишити без змін.

3. Справу №910/12821/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Н.Ф. Калатай

О.В. Агрикова