Постанова № 63480308, 12.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа№ 911/1906/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Коротун О.М.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго"

на рішення господарського суду Київської області від 25.08.2016

у справі №911/1906/16 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Альфа - Щит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Альфа - Щит" (далі - позивач) звернулося в господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №174/1-О про надання охоронних послуг від 01.08.15, а саме: 781 558,58 грн. - основний борг, 61 934,01 грн. - пеня, 48 431,29 грн. - інфляційні втрати, 11 788,81 грн. - 3% річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та письмових пояснень, а.с. 85-94 та 123-125).

Рішенням господарського суду Київської області від 25.08.2016 у справі № 911/1906/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 903 712,69 грн., з яких: заборгованість у сумі 781 558,58 грн., пеня у сумі 61 934,01 грн., інфляційні у сумі 48 431,29 грн., 3% річних у сумі 11 788,81 грн. та судовий збір у сумі 18 280,66 грн.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ЦК України та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати вартості послуг за умовами договору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 25.08.2016 у справі № 911/1906/16 скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 61 934,01 грн., інфляційних в сумі 48 431,29 грн. та 3% річних в сумі 11 788,81 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення в частині стягнення штрафних санкцій є необґрунтованим, та таким, що прийняте без урахування всіх обставин справи. Як вказує скаржник, при підрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат має бути враховано дати зарахування грошових коштів на рахунки позивача за договором, що призводило до відповідного зменшення грошових зобов'язань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго" на рішення господарського суду Київської області від 25.08.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г., судді Іоннікова І.А., Хрипун О.О. та призначено її розгляд на 26.10.2016.

В судовому засіданні 26.10.16 оголошено перерву до 14.11.2016.

Розпорядженням уповноваженої особи Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею - доповідачем), у відпустці.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016 для розгляду справи №911/1906/16 сформовано колегію у складі головуючого судді (судді-доповідача) Сухового В.Г., судді Хрипун О.О., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Сухового В.Г., суддів: Коротун О.М., Хрипуна О.О.

В судовому засіданні 14.11.2016 оголошено перерву до 12.12.2016.

В судовому засіданні 12.12.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти наведених доводів заперечив, просив залишити оскаржуване рішення без змін. Крім того, представник відповідача зазначив, що частина боргу була ним погашена під час апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Альфа-Щит" (далі - виконавець, позивач) 01.08.2015 був укладений договір №174/1-О про надання охоронних послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на умовах цього договору виконати у встановлений строк комплекс заходів власними силами і засобами, необхідними для збереження цілісності об'єкта замовника (надалі - послуги з охорони).

Пунктами 5.1 - 5.4 договору визначено, що загальна вартість послуг становить суму вартості послуг за кожний звітний місяць надання послуг в межах строку дії договору. Вартість 1 людино/години без врахування ПДВ складає 28 грн. 54 коп. Загальна вартість послуг Виконавця за 1 (один) місяць (в тому числі ПДВ) складає 150 015,00 грн.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.2 договору розрахунки Замовника за надані Виконавцем послуги здійснюються щомісячно на підставі підписаного сторонами щомісячного акту приймання-передачі наданих послуг. Замовник має право авансувати оплату послуг за відповідний звітний місяць.

У випадку несвоєчасної оплати послуг за цим договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості послуг за цим договором (п. 7.4).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами із строком дії по одному календарному місяцю. Якщо за 5 (п'ять) днів до спливу відповідного календарного місяця жодна із сторін не повідомила про припинення дії Договору, від продовжується на цей же самий строк. Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку за рішенням однієї зі сторін з обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони про таке розірвання за тридцять календарних днів (п.п. 10.1 - 10.2).

Листом №142 від 22.04.2016 ТОВ ,,Альфа-Щит" повідомило ТОВ ,,Біогазенерго" про розірвання договору відповідно до пункту 10.1 з 01.05.2016 у зв'язку з несплатою заборгованості (а.с. 14).

Як зазначає позивач, договір є розірваним з 04.05.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що станом на 12.05.2016 заборгованість по договору становила 1 096 556,58 грн. В ході розгляду даної справи, позивачем зменшено позовні вимоги (а.с. 123-125) та заявлено до стягнення основний борг в розмірі 781 558.58 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 61 934,01 грн. - пеня, 48 431,29 грн. - інфляційні втрати, 11 788,81 грн. - 3% річних.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що оскільки договором не встановлено строк виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг, а Акти приймання - передачі наданих послуг не є належним доказом факту надання послуг позивачем, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення існуючої, на думку позивача, заборгованості та, відповідно, штрафних санкцій.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні докази, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались відповідачу послуги згідно з договором №174/1-О про надання охоронних послуг від 01.08.2015.

Позивач стверджує, що станом на 12.05.2016 борг відповідача по оплаті наданих по договору послуг становив 1 096 556,58 грн., що не спростовано відповідачем.

Відповідно до підписаних обома сторонами та скріплених їхніми печатками актів здавання-приймання робіт (надання послуг) позивачем надані, а відповідачем прийняті за період серпень 2015 року - 03.05.2016 послуги з охорони на суму 1 364 652,58 грн., що підтверджується також сторонами в акті звірки взаєморозрахунків (а.с. 15-26).

Цим же актом сторони зафіксували, що станом на 12.05.2016 заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті наданих по договору послуг з охорони становила 1 096 556,58 грн.

Докази оплати цієї заборгованості (повністю чи частково) на день подачі позивачем позовної заяви у господарський суд 10.06.20016 відсутні.

Як вбачається з платіжних доручень та листів відповідача №5 від 28.04.2016 і №6 від 04.08.2016 (арк. с. 107 - 113) відповідач в період розгляду справи судом, частково погасив заборгованість, і на день винесення судом першої інстанції рішення вона становить 781 558,58 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки Замовника за надані Виконавцем послуги здійснюються щомісячно на підставі підписаного сторонами щомісячного акту приймання-передачі наданих послуг.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 781 558,58 грн., про що вірно вказав суд першої інстанції.

Також позивачем заявлено до стягнення нараховані станом на 07.06.2016 пеня у сумі 61 934,01 грн., інфляційні у сумі 48 431,29 грн., 3% річних у сумі 11 788,81 грн.

Оскільки відповідач у встановлені договором строки не оплатив надані позивачем послуги, то вимоги про стягнення пені, інфляційних і 3% річних суд вважає правомірними.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 3 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 7.4 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг за цим договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості послуг за цим договором.

Позивачем нараховано пеню за період з 01.01.2016 по 07.06.2016 в розмірі 61 934,01 грн., інфляційні втрати за період з жовтня 2015 по травень 2016 в розмірі 48 431,29 грн., 3% річних за період з 01.10.2015 по 07.06.2016.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних та 3% річних, та наданий відповідачем контррозрахунок цих сум, колегія суддів зазначає, що виконаний позивачем розрахунок є вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у сумі 61 934,01 грн., інфляційних у сумі 48 431,29 грн., 3% річних у сумі 11 788,81 грн. підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач, зокрема, зазначає про те, що при підрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат має бути враховано дати зарахування грошових коштів на рахунки позивача за договором, що призводило до відповідного зменшення грошових зобов'язань.

Колегія суддів відхиляє такі доводи, як необґрунтовані з огляду на те, що сплачені відповідачем у лютому - квітні 2016 кошти були правомірно зараховані позивачем на погашення заборгованості за попередні періоди - за серпень (15 015 грн.) та вересень 118 081 грн.) 2015 (а.с. 124), з урахуванням того, що в призначенні платежу відповідач не зазначив, за який місяць здійснюється оплата.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду Київської області від 25.08.2016 у справі № 911/1906/16 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим та має бути залишено без змін. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 25.08.2016 у справі № 911/1906/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Біогазенерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.М. Коротун

О.О. Хрипун