Постанова № 63480298, 13.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/12653/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Калатай Н.Ф.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кольчинська К.І. довіреність № б/н від 22.06.16

від позивача: Манойленко К.В. довіреність № б/н від 22.06.16

від відповідача: Слюсар С.В. довіреність № 2-282д від 29.12.15

від відповідача: Шляхетський А.Л. довіреність № 2-461д від 01.03.16

від відповідача: Юхно В.І. довіреність № 2-685д від 29.09.16

від відповідача: Бондаренко А.М. довіреність № 2-129д від 29.12.15

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року

у справі № 910/12653/16 (суддя Головіної К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання вчинити певні дії (т.І, а.с. 3-10).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється від виконання умов Договору поставки від 06.07.2015 р. в частині прийняття товару. Внаслідок необґрунтованого невиконання відповідачем цих зобов'язань позивач поніс збитки у вигляді витрат, сплачених іншим суб'єктам господарювання за транспортування товару, який відповідач повинен був прийняти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі № 910/12653/16 позов ТОВ "Стальспецмонтаж 21" до ПАТ "Укргазвидобування" - задоволено. Зобов'язано ПАТ "Укргазвидобування" виконати умови договору поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 06.07.2015р., укладеного між ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Стальспецмонтаж 21", в частині прийняття та оплати товару, передбаченого додатком № 1 до Договору, в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 р. Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Стальспецмонтаж 21" збитки у сумі 27 087, 00 грн. (т.ІІ, а.с. 69-77).

27 жовтня 2016 року ПАТ "Укргазвидобування" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Стальспецмонтаж 21" - відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

02 листопада 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду ПАТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф. та призначено до розгляду на 15 листопада 2016 року.

15 листопада 2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення товарознавчої експертизи (т.ІІ, а.с. 112-115).

15 листопада 2016 року та 06 грудня 2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 06 грудня 2016 року та 13 грудня 2016 року відповідно.

06 грудня 2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення товарознавчої експертизи (т.ІІ, а.с. 146-148).

06 грудня 2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/22063/16 про визнання договору поставки № 554/14 недійсним (т.ІІ, а.с. 152-158).

У судовому засіданні 13 грудня 2016 року представники відповідача підтримали раніше заявлені клопотання про призначення товарознавчої експертизи та зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи та просили їх задовольнити. Представники позивача проти задоволення вказаних клопотань заперечували.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

У п. 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій" зазначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Відповідачем не зазначено в чому полягає неможливість розгляду даної справи та які обставини не можуть бути встановлені судом самостійно при розгляді справи щодо зобов'язання виконання відповідачем його договірних зобов'язань, а також яким чином з'ясування обставин в ході розгляду судом справи №910/22063/16 унеможливить розгляд позовних вимог у даній справі.

Крім того, ч.1. ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Станом на момент звернення позивачем з позовом у справі № 910/12653/16 (12.07.2016 р.), прийняття судом першої інстанції рішення у зазначеній справі (10.10.2016 р.) та прийняття вказаної справи судом апеляційної інстанції до свого провадження (02.11.2016 р.) справи №910/22063/16 ще не існувало, що підтверджується відміткою про отримання Господарським судом м. Києва позовної заяви про визнання договору недійсним 01.12.2016 р. та ухвалою про порушення провадження у справі № 910/22063/16 від 05.12.2016 р.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/12653/15 до набрання законної сили рішенням у справі №910/22063/16.

З аналогічних підстав колегія суддів не бере до уваги додаткові документи долучені до матеріалів справи ПАТ "Укргазвидобування" на стадії апеляційного провадження, оскільки вказаною особою не було обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції.

Розглянувши клопотання про призначення товарознавчої експертиз колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Приписами ст.ст. 41, 42 ГПК України встановлено, що призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Спір у даній справі виник через відмову відповідачем прийняти поставлений позивачем товар; предметом позову є зобов'язання відповідача виконати умови Договору поставки, а предметом доказування - наявність або відсутність у відповідача обов'язку щодо виконання умов зазначеного Договору. При цьому, порушені у клопотаннях про призначення експертизи питання якості труб до предмету доказування у справі не входить, а тому проведення такої експертизи є недоцільним, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи.

У судовому засіданні 13 грудня 2016 року представники ПАТ "Укргазвидобування" надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ТОВ "Стальспецмонтаж 21" у судовому засіданні 13 грудня 2016 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

06 липня 2015 року між ТОВ "Стальспецмонтаж 21" (далі - позивач, постачальник) та ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (далі - відповідач покупець) згідно протоколу комітету з конкурсних торгів ГПУ "Полтавагазвидобування" від 23.06.2015 № 15 ПГВ(Т)-1-60А, відкриті торги зі зменшенням ціни (редукціон), укладено Договір поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) (далі - Договір) (т.І, а.с. 16-21).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець прийняти і оплатити такий товар.

23 грудня 2015 року було укладено Додаткову угоду № 2 від 23.12.2015 р. до Договору, якою внесено зміни в таблицю Специфікація № 1, згідно з якою сторони погодили найменування товару - труби бурильні; їх асортимент, кількість, вартість (24 611 749,93 грн.); умови поставки - DDP (згідно Інкотермс, редакція 2000 р.); місце поставки - Полтавська обл., с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, центральний склад № 1, ГПУ "Полтавагазвидобування", визначено новий строк поставки товару - грудень 2015 р. - січень-березень 2016 р., граничний термін постачання - протягом 70 календарних днів після отримання письмової заявки на кожну партію окремо та продовжено строк дії договору до 31.03.2016 р. (т.ІІ, а.с. 28).

Листом № 16-11906 від 23.12.2015 р. ГПУ "Полтавгазвидобування" (філія відповідача) звернулась до позивача з пропозицією здійснити постачання труб в асортименті згідно з п. 1.2 Договору поставки та Додаткової угоди №2 і просила повідомити графік постачання для організації роботи комісії з вхідного контролю (т.І, а.с. 30).

У відповідь позивач листом № 4/12-15 від 23.12.2015 р. повідомив відповідача про готовність здійснити повне відвантаження бурової труби (т.І, а.с. 31).

24 грудня 2015 року та 25 грудня 2015 року позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, визначений в специфікації (труби бурильні) разом з супровідними документи на вантаж, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.І, а.с. 32-40).

25 грудня 2015 року комісією у складі представників відповідача (ГПУ "Полтавгазвидобування"), проведено вхідний контроль поставленого позивачем товару (бурильні труби марки S-135), за результатами якого комісією були виявлені наступні недоліки: "поверхня труб та замків містить ознаки перефарбування; відрізняється зовнішній вигляд зварного шва замка (муфти) на кожній з труб однієї партії; виявлено сліди неякісної обробки зовнішньої частини зварного шва; надані копії сертифікатів якості не мають дати виготовлення продукції, номеру плавки; відсутні сертифікати відповідності та походження продукції, що виготовлена за кордоном; відсутні пакувальні листи та митна документація". Вказані недоліки товару були зафіксовані відповідачем у Акті № 5/148 про приймання ТМЦ від 25.12.2015 р., у якому також зазначено про прийняття комісією рішення про те, що вказана продукція не може бути прийнята на склад ГПУ "Полтавагазвидобування" (т.І, а.с. 73).

Відповідач листом № 39-12063 від 28.12.2015 р. повідомив позивача про своє рішення щодо неможливості прийняття товару та просив вжити заходів щодо подальшої поставки продукції належної якості з повним пакетом супровідної документації (т.ІІ, а.с. 74).

Позивач, разом з листом № 5/12-15 від 29.12.2015 р. направив відповідачу копії сертифікату відповідності товару, пакувальних листів на весь об'єм продукції, товаротранспортних документів на весь об'єм продукції та копії декларацій на весь об'єм продукції та при цьому зазначив, що вказані документи, відповідно до умов Договору не є обов'язковими для пред'явлення та надаються після відповідного запиту, якого до позивача не надходило. Також відповідач запропонував, у разі сумнівів відповідача в якості товару, провести незалежну експертизу (т.І, а.с 76).

12 січня 2016 року ГПУ "Полтавгазвидобування" звернулось до позивача з листом № 16-140 та просило здійснити поставку труб у повному обсязі та надати ттн, видаткові накладні, сертифікати якості виробника та/або паспорт виробника, відвантажувальну специфікацію (акт завантаження) або пакувальні листи. Також у вказаному листі відповідач просив допустити його працівників до місця зберігання поставленої продукції для попереднього огляду (т.І, а.с. 77).

Листом № 13/01/16-02 від 13.01.2016 р. позивач повідомив відповідача про готовність до повного відвантаження продукції та погодився на проведення попереднього огляду у місці тимчасового зберігання продукції (т.ІІ, а.с. 78).

Комісією у складі представників відповідача було проведено попередній огляд бурильної труби, що планується до поставки на місці її тимчасового зберігання, в результаті чого, без врахування детального вивчення супровідної документації було виявлено недоліки товару, що засвідчено Актом огляду бурильних труб від 14.01.2016 р. (т.І, а.с. 80), та про що було повідомлено позивача листом від 14.01.2016 р. № 39-363 (т.І, а.с. 79).

Позивач, не погодившись із зауваженнями відповідача, 15.01.2016 р. надіслав останньому протоколи випробувань № А-596 від 05.08.2015 р., № А-624 від 06.09.2015 р., № А-642 від 10.11.2015 р та гарантійний лист виробника трубної продукції ТОВ "Нефтетрубний завод" (т.І, а.с. 81, 82-85), а листом від 21.01.2016 р. позивач повідомив про готовність здійснити часткове відвантаження товару (п.3, 4 Специфікації) 26.01.2015 р. (т.І, а.с. 87).

27 січня 2016 року, комісією у складі представників ГПУ "Полтавгазвидобування" був проведений вхідний контроль поставленого товару, за результатами якого складено відповідний протокол роботи комісії з вхідного контролю ГПУ "Полтавгазвидобування" (т.І, а.с. 88-90) та акт приймання ТМЦ № 30/0116 від 28.01.2016 р. (т.І, а.с. 91), якими позивачу відмовлено у прийнятті товару до подальшого вивчення відповідними службами супровідних документів щодо відповідності до вимог ПАТ "Укргазвидобування" та чинного законодавства України.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом, оскільки вважає відмову відповідача від прийняття товару належної якості необґрунтованою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 268 ГК України встановлено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як на одну з підстав для відмови в прийнятті товару відповідач посилався на недоліки супровідної документації.

Відповідно до п. 2.1 Договору, позивач повинен поставити відповідачу товар, передбачений цим договором поставки, якість якого підтверджується наявністю сертифіката якості та/або паспортом виробника та відповідає Державним стандартам, технічним та іншим умовам, які пред'являються до товару даного виду.

Згідно з п. 5.6. Договору Позивач надає на адресу відповідача наступні документи: товаросупровідні документи (ТТН); сертифікат якості та/або паспорт виробника; відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист.

Як зазначено графах "супровідні документи на вантаж" у ТТН ВТ № 1 від 24.12.2015 р., ВТ № 2 від 24.12.2015р., ВТ № 3 від 24.12.2015 р., ВТ № 4 від 24.12.2015 р., ВТ № 5 від 24.12.2015 р., ВТ № 6 від 25.12.2015 р., ВТ № 7 від 25.12.2015 р., ВТ № 8 від 25.12.2015 р., ВТ № 9 від 25.12.2015 р., разом із вказаними товарно-транспортними накладними під час поставки 24-25.12.2015 р. позивач надав відповідачу супровідні документи, що передбачались п. 5.6 договору поставки, а саме: сертифікати якості № 263 від 17.08.2015 р., № 264 від 17.08.2015 р., № 265 від 17.08.2015 р. № 268 від 23.10.2015 р., № 269 від 23.10.2015 р., № 271 від 12.11.2015 р., № 273 від 25.11.2015 р., № 275 від 30.11.2015 р., № 276 від 30.11.2015 р., № 277 від 04.12.2015 р. № 278 від 10.12.2015 р., № 279 від 10.12.2015 р., № 280 від 10.12.2015 р„ № 281 від 11.12.2015 р.; пакувальні листи № 1 від 24.12.2015 р., № 2 від 24.12.2015 р., № 3 від 24.12.2015 р., № 4 від 24.12.2015 р., № 5 від 24.12.2015 р., № 6 від 25.12.2015 р., № 7 від 25.12.2015 р., № 8 від 25.12.2015 р., № 9 від 25.12.2015 р; видаткові накладні № 11 від 24.12.2015 р., № 12 від 24.12.2015 р., № 13 від 24.12.2015 р., № 14 від 24.12.2015 р., № 15 від 24.12.2015 р., № 16 від 25.12.2015 .„ № 17 від 25.12.2015 р., № 18 від 25.12.2015 р., № 19 від 25.12.2015 р. копії вказаних документів також наявні в матеріалах справи (т.І, а.с. 32-40, 41-72).

Отже позивачем надано пакет документів передбачених п. 5.6. Договору.

Згідно з п. 5.7 Договору поставки при здійснені перевезення товару автотранспортом, постачальник зобов'язується надати покупцю: для резидента - оригінали акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, другий примірник товарно-транспортної накладної (ф. № 1-ТН) та копію товарно-транспортної накладної; для нерезидента - оригінали акту приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (СМР). Якщо постачальник відповідно до умов поставки самостійно здійснює митне оформлення товару, він зобов'язаний надати разом з вищезазначеними документами (для нерезидента), що подаються в копіях, оформлену згідно з законодавством України вантажну митну декларацію (ВМД). Відправлення вказаних в цьому пункті документів здійснюється постачальником протягом 2-х робочих днів з дати поставки, нарочним або рекомендованим листом кур'єрською поштою, але у будь-якому разі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з п. 5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийманні-передачі товару або видаткової накладної.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач не прийняв товар, поставлений позивачем, у останнього не настав обов'язок відправити відповідачу документи, передбачені п. 5.7 Договору поставки.

Крім того, оскільки позивач не є нерезидентом та не здійснював самостійно митне оформлення товару, він не зобов'язаний надавати документи, які передбачені для нерезидентів, зокрема, вантажну митну декларацію, іншу митну документацію та будь-які інші докази перетину товаром митного кордону України.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на відсутність чи недоліки документів, передбачених договором поставки, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для відмови в прийнятті поставленого позивачем товару, а посилання відповідача, як на підставу для відмови у прийнятті товару на відсутність у позивача документів, що підтверджують переміщення товару через митний кордон України є безпідставними.

У актах від 25.12.2016 р., 14.01.2016 р. та 28.01.2016 р. під час огляду поставлених труб, як на підстави відмови позивачу у прийнятті товару відповідач послався на наявність недоліків у якості товару.

Згідно з пунктом 5.9 Договору приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965 р., по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7), а також за сертифікатом якості та/або паспортом заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов'язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця.

Як передбачено, п. 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.

За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, складається акт про фактичну якість та комплектність товару, в якому зазначається прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в прийманні продукції за якістю та комплектністю; дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений, тощо (п. 29 Інструкції П-7).

Відповідно до п. 30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

Згідно з п. 31 № Інструкції № П-7, до акта, складеного в порядку, передбаченому п. 29 цієї Інструкції, мають бути додані: а) документи виробника (відправника), що засвідчують якість і комплектність продукції; б) пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлено неналежну якість і некомплектність продукції; в) транспортний документ (накладна, коносамент); г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні; г1) акт складений відповідно до пункту 16 цієї інструкції; д) акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб); є) інші документи, що можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції або її некомплектність. Проте, прийняття товару за якістю та складання актів про неналежну якість товарів відповідач здійснив з порушенням вимог, встановлених Інструкцією П-7.

З викладеного вбачається, що ГПУ "Полтавгазвидобування" при виявленні невідповідності якості поставленої продукції приймання продукції не призупинило, при цьому склало акти, зміст яких не відповідає вимогам, передбаченим п.п. 29, 30 вказаної Інструкції та не долучило до них документів, передбачених п. 31 Інструкції № П-7.

Для приймання та огляду поставленого товару 25.12.2015 р., 14.01.2016 р. та 28.01.2016 р. представник позивача, не викликався. Доказів допущення представника позивача до участі у прийманні товару та складання актів комісії, судам надано не було.

При цьому, посилання відповідача на Акти про відмову від підпису (т.І, а.с. 41, 43) представником позивача протоколу роботи комісії з вхідного контролю ГПУ "Полтавгазвидобування" від 27.01.2016 р. та актів приймання ТМЦ від 25.12.2015 р. та 28.01.2016 р., не є належними доказами допущення представника позивача до участі у прийманні товару та складання актів комісії, оскільки, з указаних актів не вбачається, що представник позивача ОСОБА_8 був присутній при огляді товару та входив до складу комісій, яка здійснювала цей огляд. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ні ОСОБА_8, ні позивач, в порушення приписів Інструкції П-7 та умов п. 5.9 Договору, не отримували виклик від відповідача та/або з ГПУ Полтавагазвидобування" для участі у прийманні товару та складання двосторонніх актів.

Крім того, в порушення вимог п. 30 Інструкції № П-7 та, незважаючи на пропозиції позивача (викладені у листі № 5/12-15 від 29.12.2015 р.) щодо необхідності залучення незалежного експерта для визначення якості товару, відповідач не запросив експерта компетентної організації для визначення якості товару, що є його обов'язком.

У період поставки спірного товару за ініціативою позивача було проведено експертне дослідження вказаного товару, за результатами якого ТОВ "Експертнафтогаз" складено висновки про проведення неруйнівного контролю № 1-6 від 17.01.2016 р. Зазначеним висновком підтверджено відповідність товару в асортименті ГОСТу Р 50278-92 та АРІ 5DP та відсутність недопустимих дефектів у ньому (т.І, а.с. 100-105). Також відповідність поставленого товару за Договором від 06.07.2015 р. встановленим у нормативних документах якісним характеристикам підтверджено висновками експертних установ Державного підприємства "Карпатський експертно-технічний Центр Держапраці" № 26.09.25.0012 від 19.01.2016 р. (т.І, а.с. 106-114), Полтавської Торгово-Промислової Палати № В-36 від 19.01.2016 р. (т.І, а.с. 115-117) та виконаними на замовлення ТОВ "Нафтотрубний завод" протоколами № А-61 від 04.02.2016 р., № А-62 від 04.02.2016 р., № А-63 від 04.02.2016 р. випробувань випробувального центру "Ставан-Тест" ВАТ "Уральский институт Металлов", (т.І, а.с. 118-120). Позивачем вказані документи надавались відповідачу разом з листом № 05/02/16-04 від 05.02.2016 р. (т.І, а.с. 97-99).

Крім того, згідно висновку експерта ВВ КНДІСЕ № 1883/16-21 від 01.09.2016 р. за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи призначеної в кримінальному провадженні № 1216170000000216. досліджено спірну партію труб та встановлено : "труби бурильні, які підлягали дослідженню відповідають стандартам, які чинні на території України та в країні виробника у галузі нафтовидобувної промисловості (ISO 11961:2008 MOD)... придатні для використання за цільовим призначенням" ( т. ІІ а.с190-195).

Отже, акти ПАТ "Укргазвидобування" надані на підтвердження поставки позивачем неякісного товару, були складені з порушенням вимог, встановлених законом, у зв'язку з чим не є належними доказами наявності обставин, що зумовили відмову у прийнятті товару, натомість належних та допустимих доказів наявності підстави для невиконання відповідачем обов'язків за Договором від 06.07.2015 р. з прийняття товару судам надано не було.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 193 ГК України).

Саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 24.06.2015 р. у справі № 3-192гс15).

Оскільки позивачем в строки передбачені Договором поставки здійснювались спроби поставити Товар, а відповідач безпідставно відмовився виконувати свої зобов'язання за Договором поставки в частині прийняття та оплати Товару, закінчення строку дії Договору поставки не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє відповідача від обов'язку виконати умови Договору поставки в натурі, а доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав прийняття та оплати товару після закінчення строку дії договору є безпідставними.

У силу наведених вище норм та враховуючи необґрунтовану відмову відповідача від прийняття товару за Договором поставки від 06.07.2015 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання ПАТ "Укргазвидобування" виконати умови договору поставки в частині прийняття та оплати товару, передбаченого додатком № 1 до Договору (в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 р.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків у сумі 27 087,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Так само згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Протиправність поведінки відповідача полягає у безпідставній відмові прийняти поставлений позивачем згідно із специфікацією товару та оплатити його, внаслідок чого позивач зазнав збитків у розмірі додаткових витрат на транспортування неприйнятого відповідачем товару на загальну суму 27 087,00 грн., з яких: на оплату ФОП ОСОБА_9 3 000,00 грн. за транспортні послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 699 від 28.12.2015 р. (т.І, а.с. 124); на оплату 5 300, 00 грн. та на оплату 13 600, 00 грн. за авто послуги надані ТОВ "Автотімтранс", що підтверджується платіжними дорученнями № 706 від 29.12.2015 р. на оплату та № 702 від 29.12.2015 р. (т.І, а.с. 129, 130); на оплату 5 187,00 грн. за транспортні послуги ТОВ "Гаранттранссервіс", що підтверджується платіжним дорученням № 698 від 28.12.2015 р. (т.І, а.с. 132).

Викладене свідчить про наявність у діях ПАТ "Укргазвидобування" складу цивільного (господарського) правопорушення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те що позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 27 087,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про витребування у ДФС України документів, що підтверджують переміщення спірного товару через кордон України, оскільки відповідачем не було доведено неможливість надати такі докази суду самостійно, з урахуванням того, що він звертався до вказаного органу з листом щодо отримання зазначеної інформації.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що витрати на послуги адвоката, які задоволенні оскаржуваним рішенням є необґрунтованими колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 ГПК України).

Між ТОВ "Стальспецмонтаж 21" та Адвокатським об'єднанням "Гвоздій та Оберкович" укладено Договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 16/06-16 від 16.06.2016 р., відповідно до умов якого адвокатські послуги включають в себе: юридичне консультування Клієнта, підготовку проекту позовної заяви, формування пакету документів та подання до суду позовної заяви з додатками, підготовку та подання до суду заяв, клопотань, додаткових письмових пояснень та інших процесуальних документів, пов'язаних із супроводом судової справи, а також участь в судових засіданнях (п. 1.1.) (т.І, а.с. 183-185).

В матеріалах справи містяться ордери КС № 252303, КС № 252302, КС № 252301 позивача на підставі Договору № 16/06-16 від 16.06.2016 р. на представництво інтересів позивача в суді (т.І, а.с. 192-194).

У абз. 2 п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2012 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" зазначено, що відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення на суму 80 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата гонорару за надання правової допомоги (адвокатських послуг) згідно Договору № 16/06-16 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 16.06.2016 р." (т.І, а.с. 187), а у клопотанні про відшкодування витрат на послуги адвоката наведено обґрунтування розміру гонорару із інформацією щодо характеру правової допомоги, адвоката, яким виконувалась робота та обсягу витраченого ними часу (т.І, а.с. 180-181).

Поряд з цим, як правильно зазначив суд першої інстанції розмір відшкодування судових витрат не повинен бути неспіврозмірним. При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Оскільки спір у справі відповідає середньому рівню складності, підготовка позову не потребує великого обсягу правових знань та часу, участь представників позивача у кількості трьох адвокатів не є необхідністю у справі даної категорії та не потребує значних матеріальних втрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, у судових засіданнях, яких на стадії розгляду справи судом першої інстанції було три і які проводились за місцем знаходження адвокатського об'єднання, а також того, що сума, яку позивач зазначив як ціну позову, є лише вартістю товару, погодженою сторонами у Договорі поставки і її стягнення не є предметом спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню, у сумі 30000 грн. (з 80000 грн.), а тому доводи апеляційної скарги в частині розподілу витрат на послуги адвоката є необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, повно і всебічно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ПАТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 залишити без змін.

3. Справу №910/12653/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

Н.Ф. Калатай