Рішення № 63479666, 12.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016№910/15233/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15233/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби», м. Дніпро,

до Держави Україна в особі:

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ,

Державної казначейської служби України, м. Київ, та

Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя,

про відшкодування шкоди у сумі 1 567 355,66 грн.,

за участю представників:

позивача - Ярмоли А.Ю. (довіреність від 23.09.2016 №01/юр);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився;

відповідача-3 - Гайдаш О.С. (довіреність від 01.04.2016 №7);

Шавлукової З.А. (довіреність від 01.04.2016 №7).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Держави Україна в особі: Державної виконавчої служби України (далі - Виконавча служба), Державної казначейської служби України (далі - Казначейська служба) та Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Відділ) 1 567 355,66 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2016 порушено провадження у справі; зобов'язано:

публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») подати суду інформацію про рух коштів на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Метресурс» (далі - Товариство) №26005962506329 та №260431158 за період з 08.02.2016 по 28.03.2016;

публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Союз» (далі - ПАТ «КБ «Союз») подати суду інформацію про рух коштів на банківському рахунку Товариства №26006001108 за період з 08.02.2016 по 21.03.2016;

публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») подати суду інформацію про рух коштів на банківському рахунку Товариства №2600811597 за період з 08.02.2016 по 16.03.2016.

ПАТ «КБ «Союз» 02.09.2016 подало суду виписку про рух коштів на банківському рахунку Товариства №26006001108 за період з 08.02.2016 по 21.03.2016.

ПАТ «Мегабанк» 09.09.2016 подало суду виписку про рух коштів на банківському рахунку Товариства №2600811597 за період з 08.02.2016 по 16.03.2016.

Виконавча служба 12.09.2016 подала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» органом державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -Департамент); оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена Відділом, то Департамент не є належним відповідачем у справі; всі дії державного виконавця з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 29.01.2016 зі справи №908/5719/15 є законними та обґрунтованими, вжитими в межах повноважень та у спосіб, визначеними Законом України «Про виконавче провадження».

ПАТ «ПУМБ» 16.09.2016 подало суду інформацію про рух коштів на банківських рахунках Товариства №26005962506329 та №260431158 за період з 08.02.2016 по 28.03.2016.

Відділ 19.09.2016 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке: позивачем не надано доказів того, що йому заподіяно шкоду у зв'язку з неправомірними діями державного виконавця щодо несвоєчасного накладення арешту на кошти боржника; станом на дату подання позову та розгляду даної справи судом виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 29.01.2016 зі справи №908/5719/15 триває; можливість отримання позивачем належних йому сум за виконавчим документом ще не втрачена.

Підприємство 31.10.2016 подало суду письмові пояснення, в яких зазначило, що: позивачем в позові допущено помилку в найменуванні відповідача-1, а саме вказано Виконавчу службу, а не Департамент; проте належним відповідачем по суті є Департамент; враховуючи інформацію, надану банківськими установами, з моменту відкриття виконавчого провадження (моменту, коли державний виконавець мав накласти арешт на банківські рахунки) до моменту фактичного арешту банківських рахунків Товариства, на рахунках боржника обліковувалися кошти на загальну суму - 604 290,71 грн.; отже, незаконною бездіяльністю державного виконавця під час виконання рішення суду позивачу було заподіяно шкоду у розмірі 604 290,71 грн.; разом з тим, доводи Відділу стосовно того, що виконавче провадження триває та позивач не втратив можливість отримання належних йому сум, - не спростовують позовних вимог, адже шкоду позивачу вже заподіяно.

Департамент 28.10.2016 подав суду належним чином завірену копію Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2015 №1134/к (далі - Положення).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016 замінено у справі відповідача-1 - Виконавчу службу на належного відповідача-1 - Департамент.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 зобов'язано публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк») подати суду у строк до 05.12.2016 інформацію про рух коштів на банківському рахунку Товариства №2600601515697 за період з 08.02.2016 по 15.03.2016.

07.12.2016 від ПАТ «Укрексімбанк» до суду надійшов лист, в якому ПАТ «Укрексімбанк» повідомив, про те, що рахунки Товариства в ПАТ «Укрексімбанк» закрито.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники Відділу надали пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Представники Департаменту і Казначейської служби у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Представник Департаменту був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у судовому засіданні 21.11.2016, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.11.2016 і підписом представника Департаменту Сіщука В.В. у розписці.

Казначейській службі ухвали господарського суду міста від 19.08.2016, від 19.09.2016, від 17.10.2016, від 31.10.2016 та від 21.11.2016 було надіслано на адресу (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6), вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з юридичної адреси Казначейської служби.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.12.2016 без участі представників Департаменту і Казначейської служби за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача і Відділу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.01.2016 зі справи №908/5719/16 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 1 544 791,08 грн. позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства: 1 363 970,50 грн. основного боргу; 7 031,35 грн. втрат від інфляції; 9 912,78 грн. 3% річних; 163 278,15 грн. пені і 23 162,88 грн. судового збору.

29.01.2016 на виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області видано наказ.

04.02.2016 Підприємство звернулося до Відділу з заявою про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту.

Постановою Відділу від 08.02.2016 відкрито виконавче провадження №50065871 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 29.01.2016 зі справи №908/5719/16; встановлено термін Товариству для самостійного виконання вказаного наказу до 15.02.2016.

Постановами Відділу від 18.02.2016 накладено арешт на кошти боржника у межах суми 1 724 291,23 грн., які знаходяться на рахунках Товариства, відкритих у ПАТ «ПУМБ», публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний банк «Капітал» і ПАТ «Мегабанк».

Постановами Відділу від 10.03.2016 накладено арешт на кошти боржника у межах суми 1 724 291,23 грн., які знаходяться на рахунках Товариства, відкритих у ПАТ «Укрексімбанк» і ПАТ «КБ «Союз».

Постановою Відділу від 14.03.2016 накладено арешт на майно боржника в межах суми 1 724 291,26 грн. та оголошено заборону на його відчуження.

01.06.2016 Підприємство звернулося до господарського суду Запорізької області із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 скаргу Підприємства задоволено; визнано протиправними та незаконними дії державного виконавця Відділу, які полягають у несвоєчасному накладанні арешту на майно та кошти боржника; визнано протиправною та незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу, яка полягає у ненадісланні стягувачу, банківським установам листів з постановами, непроведенні періодичних перевірок майнового стану боржника.

Постановою Відділу від 23.05.2016 ВП №50065871 приєднано до зведеного виконавчого провадження №51404981.

Постановою Відділу від 06.06.2016 накладено арешт на кошти Товариства, які містяться на рахунках, відкритих у ПАТ «ПУМБ», ПАТ «КБ «Союз», ПАТ «Укексімбанк», ПАТ «Мегабанк» і ПАТ «АКБ «Капітал».

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно із статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що через неправомірну бездіяльність державного виконавця Утбанова І.І. щодо своєчасного винесення та надіслання на адреси банківських установ постанов про арешт коштів боржника на момент отримання банківськими установами, в яких боржником відкрито рахунки, постанов про арешт коштів та фактичного арешту рахунків боржника кошти на рахунках вже були відсутні, що унеможливило виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2016 зі справи №908/5719/15 про стягнення з Товариства на користь Підприємства боргу, чим заподіяно позивачу шкоду у сумі 1 567 355,66 грн.

Пунктом 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1174 ЦК України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України.

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам принагідно враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

02.09.2016 ПАТ «КБ «Союз» подало суду виписку з рахунку Товариству, згідно з якою за період з 08.02.2016 по 21.03.2016 суми за дебетом і кредитом склали 0,00 грн.

ПАТ «Мегабанк» 09.09.2016 подано суду виписку з рахунка Товариства, відповідно до якої за період з 08.02.2016 по 16.03.2016 на рахунок Товариства як надійшли кошти за послуги і товар, так і Товариством було здійснено оплату за металобрухт.

ПАТ «ПУМБ» 16.09.2016 подало суду виписку з рахунку Товариства, згідно з якою за період з 08.02.2016 по 28.03.2016 на рахунок Товариства як надходили кошти за металобрухт, так і здійснено Товариством оплату заробітної плати, військового збору.

Отже, доводи позивача стосовно того, що з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (08.02.2016) і до дня винесення постанов про арешт коштів боржника (18.02.2016 і 10.03.2016) на рахунках Товариства було достатньо коштів для стягнення суми, визначеної рішенням господарського суду Запорізької області від 14.01.2016 зі справи №908/5719/16, є безпідставними і недоведеними та спростовуються вказаними виписками з рахунків Товариства.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

За приписами статтей 32 і 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як станом на день подання позовної заяви (18.08.2016), так і станом на день прийняття рішення з даної справи (12.12.2016), виконавче провадження не закінчено, тому позивач не втратив можливості на отримання належних йому сум за виконавчим документом під час здійснення Відділом виконавчого провадження №50065871 з його примусового виконання.

Таким чином, позивачем у встановленому порядку не доведено розмір шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя О. Марченко