Рішення № 63479661, 12.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016№910/19082/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/19082/16

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, м. Київ,

до приватного підприємства «Дубекспо», м. Київ,

про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію інформації та зобов'язання її спростувати,

за участю представників:

позивача - Аліфанова Т.Ю. (довіреність від 29.02.2016 №187/9/26-50-10-12);

відповідача - Пасічника І.Ю. (рішення засновника про створення приватного підприємства «Дубекспо» від 14.10.2008 №б/н).

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Інспекція) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недостовірною та такою, що завдає шкоду діловій репутації Інспекції, інформації, поширеної приватним підприємством «Дубекспо» (далі - Підприємство) в листі від 18.08.2016 №19 (далі - Лист №19);

- зобов'язання Підприємства спростувати розповсюджену недостовірну інформацію стосовно Інспекції, поширену Листом №19, в той же спосіб, в який вона була розповсюджена, а саме шляхом надіслання письмового спростування недостовірної інформації до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДФС) в десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2016 порушено провадження у справі.

Відповідач 14.11.2016 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке:

- в Листі №19 Підприємством використано висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, оскільки мають характер використання мовно-стилістичних засобів (вжиття гіпербол, алегорій тощо), а тому, такі оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості; інформація, яку просить спростувати позивач, а саме, про переміщення у часі, містить оціночні судження емоційного забарвлення;

- відомості про те, що гр. Аліфанов Т.Ю. обіймав посаду керівника юридичного відділу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є фактичними даними та загальновідомою інформацією публічного характеру, а отже, спростуванню не підлягають;

- факт складання акта перевірки за підписом гр. ОСОБА_3 від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336 також є безумовно правдивою та достовірною інформацією і спростуванню не підлягає; доказом слугують копія акта перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336 та копія руху листа від 13.06.2016, роздрукованого з сайту українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», копія відправленого листа з відбитком і датою від 13.06.2016, у якому містився акт перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336, та копія зворотної сторони конверта, де чітко видно, що лист надійшов до поштового відділення 16.06.2016.

Інспекція 24.11.2016 подала суду письмові пояснення, в яких вказала, що:

- директор Підприємства Пасічник І.Ю., очевидно, викладаючи у Листі №19 твердження про нібито злочинні дії посадових осіб Інспекції, окремо обвинувачує юридичну особу у тому, що основа функціонування Інспекції побудована на вчиненні кримінальної діяльності, при цьому, будучи обізнаним про юридичний зміст статтей 366 і 367 Кримінального кодексу України;

- за наслідками перевірки ДФС було зроблено висновок про те, що під час листування з Підприємством посадові особи Інспекції належно виконували службові обов'язки, що виключає необхідність проведення службового розслідування.

Підприємство 24.11.2016 подало суду пояснення, в яких зазначило про таке: посилання у Листі №19 на те, що з боку посадових осіб відбулася службова недбалість, що потягла тяжкі наслідки для Підприємства, полягає у винесенні податкового повідомлення-рішення, що наразі оскаржується в адміністративному порядку.

Відповідач 28.11.2016 подав суду клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що позовну заяву підписано не уповноваженою особою.

У судовому засіданні 12.12.2016 представник відповідача підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Підприємства про залишення позову без розгляду, з огляду на те, що: частина перша статті 81 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, якою не передбачено залишення позову без розгляду за клопотанням сторони; у поданому відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано, що керівником Інспекції з 28.04.2014 є ОСОБА_4; разом з тим, в матеріалах справи наявний наказ ДФС від 17.11.2015 №3639-о, згідно з яким ОСОБА_5 призначено в порядку переведення на посаду начальника Інспекції, звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві; таким чином позовна заява підписана уповноваженою на її підписання особою.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ділова репутація - це відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Пунктом 26 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що ділова репутація - це сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Позов мотивовано тим, що відповідачем подано до ДФС скаргу від 18.08.2016 №19, в якій була викладена інформація щодо позивача такого змісту:

«ПП «Дубекспо» ретельно ознайомилось із змістом акту камеральної перевірки № 336/10/26-50-12-01-10-36203336 від 15.06.2016 року (Додаток 1) та конвертом датованим 13.06.2016 року (Додаток № 2). У подальшому нами отримано роздруківку із офіційного джерела про отримання та переміщення листа (Додаток № 3), який відобразив рух та засвідчив його відправлення 13.06.2016 року. Внаслідок вищепригаданого акту було винесено ППР підписане ОСОБА_6

Тепер ретельно зупинимось на дійових особах, що були задіяні та їх ролях і ознаках, що містять можливі ознаки злочину. При цьому враховуючи той факт, що тільки я наділений здібностями ВБАЧАТЬ, тому вибаченнями тут не закінчиться.

Розписувати та деталізувати у цій скарзі не вважаю за потрібне, але чикаю дієвих заходів від Вашого органу по викриттю добре спланованих дій.

По суті хочу звернути увагу на той факт, що дата відправлення акту здійснена раніше, а саме 13.06.2016 року чим його складання 15.06.2016 року . Після такої службової недбалості, що є основую функціонування органу в подальшому було здійснено внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, які потягли тяжкі наслідки.

Гр. Аліфанов Тарас Юрійович обіймаючи важливу посаду керівника повинен був пересвідчитись у порядку складання та направлення акту нашій установі, чого не зробив.

Гр. ОСОБА_6 перед складання ППР в якому є посилання на акт від 15.06.2016 року повинна була пересвідчитись у даті відправлення і внесенні до загальної бази обліку. Той бази, що стала загальним посміховиськом усієї держави.

Гр. ОСОБА_3 склала акт від 15.06.2016 року і відправила лист із минулого 13.06.2016 року в недалеке майбутнє. Можливо це відбулось за участю трьох.

При цьому хочу наголосити, що податкові поліцаї із Святошинського району переміщались у часі, але мною зроблено офіційний запит до ГУ ДФС та отримано відповідь про відсутність устаткування для переміщення у часі. Проаналізувавши у сукупності все таки вбачаю, що цей прилад існує, а опікується ним гр. Аліфанов Тарас Юрійович. Підозри підкріплюються тими беззаперечними фактами, що святошинські робітники переміщувались у просторі та часі, коли він був там керівником юридичного відділу, а тепер при його переході до голосіївського району такі аномалії відновились.

При службовому розслідуванні встановити, чи мало місце безвідповідальне ставлення до робочої діяльності та псування зіпсованої суспільної думки про орган Вашими робітниками. Також надати оцінку ролі кожній із пригаданих осіб та розподілу ступеню вини у підробках чи внесеннях неправдивих відомостей до офіційних документах, якщо це реальна життєва ситуація. Чи все таки мало місце аномальне явище і троє посадовців використовують таємниче устаткування.

Жодні результати мене не здивують, після випадку, що слідчий Височин В.В. провів експертизу харчової соди у природній пачці за 1107,40 грн. на вміст соди, а після цього пішов на підвищення до ДФС. Наповнення органу та мета існування мені зрозумілі. Виправлятись не потрібно хтось повинен дивувати та смішити, якщо розумом не вийшло то хоча б не розумом, головне СМІХ!!!».

На думку Інспекції, інформація, яка міститься у названому листі (скарзі), є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Інспекцією не було вжито заходів досудового врегулювання даного спору та не надіслано відповідачу листа, в якому позивач просив би спростувати недостовірну інформацію.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», далі - постанова Пленуму № 1) .

Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює (пункт 11 постанови Пленуму № 1). У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

У розгляді даної справи судом встановлено, що директором Підприємства Пасічником І.Ю. було надіслано скаргу до ДФС, яку виконано на бланку юридичної особи.

Зі змісту вказаної скарги вбачається, що оскільки дата відправлення акта про результати камеральної перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336 здійснена раніше, а саме 13.06.2016, ніж його складено - 15.06.2016, тому така службова недбалість, що є основою функціонування органу, призвела до внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, які потягли тяжкі наслідки.

Згідно з частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частиною першою статті 366 вказаного Кодексу визначено, що складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, Підприємство у Листі №19 фактично вказує на те, що службові особи Інспекції вчинили дії, які кваліфіковані як злочини, а саме: службова недбалість; внесення неправдивих відомостей до офіційних документів.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що працівники Інспекції були притягнуті до кримінальної відповідальності та щодо них було винесено вирок за звинуваченням у скоєнні злочинів, які б полягали у вчиненні службової недбалості та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, суду не подано.

Судом встановлено, що відповідно до листа ДФС від 27.09.2016 №21127/10/26-15-14-03-04, при розгляді скарги Підприємства ДФС було встановлено таке:

- 17.06.2016 засобами поштового зв'язку на адресу Підприємства надіслано акт про результати камеральної перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336, який згідно з відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0303112545150 отримано представником Підприємства 13.07.2016;

- крім того, 13.07.2016 представником Підприємства було отримано лист від 10.06.2016 №7152/10/26-50-03-10 «Про надання інформації», про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0103315748457.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0303112545150, Підприємству було надіслано акт про результати камеральної перевірки від 15.06.2016 №336/10/26-50-12-01-10/36203336 17.06.2016. Надіслання акта перевірки 17.06.2016 підтверджується також наявним в матеріалах справи списком поштових відправлень Інспекції.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0103315748457 на адресу Підприємства було надіслано лист «Про надання інформації» від 10.06.2016 №7152/10/26-50-03-10.

Отже, Підприємством викладено у Листі №19 неправдиву інформацію щодо дати надіслання Інспекцією акта перевірки.

Що ж до доводів відповідача стосовно того, що докази, подані позивачем у даній справі є неналежними, то слід зазначити таке.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, докази подані позивачем у даній справі є належними доказами, що підтверджують фактичні обставини справи.

У пункті 15 постанови Пленуму №1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Так, відповідачем було подано до ДФС неправдиву інформацію щодо Інспекції, тобто доведено недостовірну інформацію до відома невизначеній кількості осіб.

Слід зазначити, що в цілому Лист №19 містить інформацію образливого, принизливого і саркастичного характеру, що по суті принижує ділову репутацію державного органу і його працівників.

У пунктах 24 і 25 постанови Пленуму № 1 вказано, що якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне зобов'язати Підприємство спростувати недостовірну інформацію, надіславши ДФС лист з текстом спростування.

Що ж до клопотань відповідача про покладення на позивача:

- у справі №826/14275/16 витрат на папір у сумі 5,70 грн. і на друкування - 42,56 грн.;

- у даній справі 313,18 грн. витрат за участь представника у судових засіданнях, подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і ознайомлення з матеріалами справи, то слід зазначити таке.

Згідно з частиною шостою статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги Інспекції, то витрати Підприємства на участь представника у судових засіданнях, подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і ознайомлення з матеріалами справи покладаються на відповідача, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Стосовно витрат Підприємства на папір 5,70 грн. і на друкування 42,56 грн. у справі №826/14275/16, то дані витрати не відносяться до судових витрат у даній справі.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461), інформацію, поширену приватним підприємством «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) у листі від 18.08.2016 №19.

3. Зобов'язати приватне підприємство «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію стосовно Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461) поширену листом від 18.08.2016 №19, в той же спосіб, в який вона була розповсюджена, а саме шляхом надіслання листа із спростуванням недостовірної інформації до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з приватного підприємства «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корпус Б; ідентифікаційний код 36203336) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23; ідентифікаційний код 39468461) судовий збір у сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя О. Марченко