Рішення № 63479659, 13.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/20897/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтдпростягнення 188766 грн. 42 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Палій Ю.В. - представник за довіреністю № 91/2016/10/17-20 від 17.10.2016;

від відповідача: Гамоля О.Ф. - представник за довіреністю б/н від 02.03.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд про стягнення 183203 грн. 39 коп., з яких 112218 грн. 59 коп. основного боргу, 8170 грн. 81 коп. 3% річних та 62813 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 не у повному обсязі здійснив оплату спожитої у період з січня 2015 року по січень 2016 року електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 112218 грн. 59 коп. (112117 грн. 08 коп. за спожиту активну електричну енергію та 101 грн. 51 коп. за перетікання реактивної електроенергії). Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8170 грн. 81 коп. та інфляційні втрати у розмірі 62813 грн. 99 коп. за загальний період нарахування з лютого 2015 року по жовтень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20897/16 та розгляд справи призначено на 06.12.2016.

06.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Обгрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначив, що відповідно до рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» від 09.10.2014 № 270/270 житловий фонд комунальної власності було передано на баланс та обслуговування Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Відповідач зазначив, що 01.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (боржник) було укладено Договір поруки № 149 від 01.06.2015, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно із боржником відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть починаючи з 01.05.2015 до 01.06.2015 за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998. Також, 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (боржник) було укладено Договір поруки № 167 від 01.07.2015, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно із боржником відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть починаючи з 01.05.2015 до 31.12.2015 за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998.

Як зазначає відповідач, оскільки заборгованість з оплати електричної енергії за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 виникла у період з 01.01.2015 по 01.03.2016, тобто під час дії вказаних договорів поруки, наявні підстави для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (поручителя за вказаними договорами поруки).

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Відповідачем не доведено суду обставин, що у зв'язку з прийняттям рішення у даній справі Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» буде наділено новими правами, або на нього буде покладено нові обов'язки, чи будуть змінені наявні права та обов'язки, та Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» буде позбавлено прав і обов'язків у майбутньому (враховуючи викладені відповідачем підстави для залучення до участі у справі вказаної третьої особи), з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.

Крім того, враховуючи положення ст. 555 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що у випадку подання позову кредитором до поручителя, суд зобов'язаний залучити до участі у справі третю особу - боржника, водночас, у випадку подання позову до боржника - підстави для залучення до участі у справі поручителя відсутні.

Суд зазначає, що вирішення судом справи щодо стягнення з основного боржника заборгованості жодним чином не впливає на права та обов'язки поручителя за таким зобов'язанням, так як рішення у даній справі не є підставою для припинення забезпечення виконання зобов'язання у вигляді поруки, та до предмету дослідження судом при розгляді позову про стягнення заборгованості не входить встановлення обставини щодо наявності будь-яких способів забезпечення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.12.2016.

У судовому засіданні 13.12.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фактично з 01.05.2015 відповідач не мав на своєму балансі електроустановок, електропостачання яких здійснюється за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998, оскільки відповідно до рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» від 09.10.2014 № 270/270 житловий фонд комунальної власності було передано на баланс та обслуговування Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». При цьому, відповідач зазначив, що він не є безпосереднім споживачем електроенергії за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998.

Відповідач зазначив, що за період з 01.05.2015 по 01.01.2016 відповідальність за забезпечення своєчасного надходження коштів за спожиту електроенергію повинна покладатися саме на балансоутримувача електроустановок, тобто на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (боржник) було укладено Договір поруки № 149 від 01.06.2015, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно із боржником відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть починаючи з 01.05.2015 до 01.06.2015 за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998. Також, 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (боржник) було укладено Договір поруки № 167 від 01.07.2015, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно із боржником відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть починаючи з 01.05.2015 до 31.12.2015 за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998.

У судовому засіданні 13.12.2016 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 112615 грн. 60 коп. (112514 грн. 09 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію та 101 грн. 51 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію), 3% річних у розмірі 8457 грн. 32 коп. та інфляційні втрати у розмірі 67693 грн. 50 коп., що разом становить 188766 грн. 42 коп.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що вона є заявою про збільшення позовних вимог в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що заява про збільшення позовних вимог підписана представником позивача, який відповідно до довіреності не обмежений у праві збільшувати позовні вимоги, позивачем надано суду докази направлення відповідачу вказаної заяви та докази сплати судового збору за збільшення позовних вимог, суд приймає подану позивачем заяву як заяву про збільшення позовних вимог в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 188766 грн. 42 коп., а саме 112615 грн. 60 коп. основного боргу (112514 грн. 09 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію та 101 грн. 51 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію), 8457 грн. 32 коп. 3% річних та 67693 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги (в редакції заяви про збільшення позовних вимог) підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2016 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 13.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.1998 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 320206 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013) під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013) постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок, чинної редакції, та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013) споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 2.3.4 Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013) споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережами постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Відповідно до п. 7.1 Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013) облік електричної енергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги споживання електричної енергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно з вимогами Додатка «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 7.5 Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013) на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатка «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються акти про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акти результатів замірів електричної потужності.

Відповідно до п. 9.4 Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013) цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається строком до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Згідно з п. 1 Додатку «Порядок розрахунків» до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 21 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 4.3 Додатку «Порядок розрахунків» до Договору обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1. - 4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у Додатку до цього договору, який спожива надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Додатку «Порядок розрахунків» до Договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електричної енергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання-передавання товарної продукції, акт надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 (в редакції Додаткової угоди від 19.07.2013), поставивши відповідачу у період з 01.01.2015 до 01.02.2016 активну електричну енергію на загальну суму 2518830 грн. 06 коп., що підтверджується актами про використану електричну енергію за період з січня 2015 року по січень 2016 року (із зазначенням обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у вказаний період), які підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії актів прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2015 року - травень 2015 року, за грудень 2015 року та за січень 2016 року, які підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд, та копії актів прийняття-передавання товарної продукції за січень 2015 року, червень 2015 року - листопад 2015 року, які не підписані відповідачем та не скріплені печаткою відповідача.

При цьому, враховуючи, що деякі акти прийняття-передавання товарної продукції не містять підпису та відбитка печатки відповідача, суд зазначає, що обсяги спожитої електричної енергії визначається саме на підставі актів про використану електричну енергію (відповідно до п. 4.3 Додатку «Порядок розрахунків» до Договор), які всі підписані представником відповідача та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (копії відповідних актів за період з січня 2015 року по січень 2016 року долучено позивачем до позовної заяви), а в актах прийняття-передавання товарної продукції лише фіксується (відображається) обсяг спожитої активної електричної енергії та обсяг перетікання реактивної електричної енергії (відповідно до п. 5 Додатку «Порядок розрахунків» до Договору).

Крім того, у судовому засіданні 13.12.2016 представник позивача пояснив, що деяк акти прийняття-передавання товарної продукції відповідач позивачу не повернув (ті, які не містять підпису та відбитку печатки відповідача).

Крім того, обсяги та вартість спожитої відповідачем активної електричної енергії у спірному періоді (січень 2015 року - січень 2016 року) відображено у долучених позивачем до матеріалів справи рахунках на оплату, що виставлялись відповідачу для здійснення оплат, та у довідці Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд за спожиту електричну енергію.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано до сплати відповідачу 101 грн. 51 коп. за перетікання реактивної електричної енергії, а саме 52 грн. 60 коп. у грудні 2015 року та 48 грн. 91 коп. у січні 2016 року.

При цьому, позивачем було долучено до позовної заяви копію акту № 320206/12/2 надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за грудень 2015 року на суму 52 грн. 60 коп. та копію акту № 320206/1/2 надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за січень 2016 року на суму 48 грн. 91 коп., які підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою відповідача, та відповідні рахунки на оплату за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за вказаний період.

Обсяг та вартість поставленої позивачем активної електричної енергії у період з січня 2015 року по січень 2016 року на суму 2518830 грн. 06 коп. та реактивної електричної енергії за грудень 2015 року та січень 2016 року на суму 101 грн. 51 коп. відповідачем у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 Додатку «Порядок розрахунків» до Договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Відповідно до п. 2.2 Додатку «Порядок розрахунків» до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дні їх отримання.

Судом встановлено, що у всіх актах про використану електричну енергію за період з січня 2015 року по січень 2016 року, які підписані уповноваженим представником відповідача та скраплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд, зазначено, що документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього та поточного розрахункового періоду отримані.

При цьому, в долучених позивачем до матеріалів справи рахунків на оплату вказана дата отримання відповідного рахунку відповідачем, зокрема, у рахунку № 320206/1/1 від 30.01.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у січні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 30.01.2015, у рахунку № 320206/2/1 від 28.02.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у лютому 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 28.02.2015, у рахунку № 320206/3/1 від 30.03.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у березні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 30.03.2015, у рахунку № 320206/4/1 від 30.04.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у квітні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 30.04.2015, у рахунку № 320206/5/1 від 28.05.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у травні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 28.05.2015, у рахунку № 320206/6/1 від 26.06.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у червні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 26.06.2015, у рахунку № 320206/7/1 від 29.07.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у липні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 29.07.2015, у рахунку № 320206/8/1 від 31.08.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у серпні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 31.08.2015, у рахунку № 320206/9/1 від 24.09.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у вересні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 24.09.2015, у рахунку № 320206/10/1 від 29.10.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у жовтні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 29.10.2015, у рахунку № 320206/11/1 від 24.11.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у листопаді 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 24.11.2015, у рахунку № 320206/12/1 від 24.12.2015 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у грудні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 24.12.2015, у рахунку № 320206/1/1 від 27.01.2016 для оплати вартості спожитої активної електричної енергії у січні 2016 року зазначено, що він отриманий відповідачем 27.01.2015, у рахунку № 320206/12/2 від 24.12.2015 для оплати вартості реактивної електричної енергії у грудні 2015 року зазначено, що він отриманий відповідачем 24.12.2015, у рахунку № 320206/1/2 від 27.01.2016 для оплати вартості реактивної електричної енергії у січні 2016 року зазначено, що він отриманий відповідачем 27.01.2015.

Факт отримання відповідачем вказаних рахунків та дати їх отримання (зазначені у вказаних рахунках) відповідачем у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях не заперечувався.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплачувати у повному обсязі вказані рахунки на оплату протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати за спожиту активну електричну енергію, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 2406315 грн. 97 коп., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд та розрахунку позовних вимог, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з оплати спожитої активної електричної енергії у розмірі 112514 грн. 09 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 112514 грн. 09 коп.

Крім того, судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок зі сплати за реактивну електричну енергію у розмірі 101 грн. 51 коп., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд та розрахунку позовних вимог, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з оплати за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 101 грн. 51 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 101 грн. 51 коп.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Так, у судовому засіданні 13.12.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фактично з 01.05.2015 відповідач не має на своєму балансі електроустановок, електропостачання яких здійснюється за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998, оскільки відповідно до рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» від 09.10.2014 № 270/270 житловий фонд комунальної власності було передано на баланс та обслуговування Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». При цьому, відповідач зазначив, що він не є безпосереднім споживачем електроенергії за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998.

Відповідач зазначив, що за період з 01.05.2015 по 01.01.2016 відповідальність за забезпечення своєчасного надходження коштів за спожиту електроенергію повинна покладатися саме на балансоутримувача електроустановок, тобто на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Однак, суд зазначає, що доказів розірвання Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 у спірний період (з січня 2015 року по січень 2016 року) відповідачем суду не надано, а отже саме на відповідача як на сторону за вказаним договором покладено обов'язок щодо здійснення своєчасного та у повному обсязі розрахунку з позивачем за поставлену останнім електричну енергію.

При цьому, 06.12.2016 відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа вих. № 181 від 01.03.2016, адресованого Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (разом із доказами направлення позивачу), в якому відповідач просить припинити дію Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 з 01.03.2016 (після спірного періоду), та копію акту приймання-передавання розрахункових засобів обліку від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», в якому сторони, зокрема, зазначили, що розрахунок обсягу недорахованої електричної енергії внаслідок виявлених ПАТ «Київенерго» порушень за період до 01.02.2016 вважається обсягом електричної енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд, а з 01.02.2016 - вважається обсягом електричної енергії, спожитої Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Тобто, наявні в матеріалах справи докази звернення відповідача щодо припинення дії Договору про постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998 не стосуються періоду, за який заявлено стягнення заборгованості (січень 2015 року - січень 2016 року).

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (боржник) було укладено Договір поруки № 149 від 01.06.2015, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно із боржником відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть починаючи з 01.05.2015 до 01.06.2015 за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998. Також, 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (боржник) було укладено Договір поруки № 167 від 01.07.2015, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно із боржником відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть починаючи з 01.05.2015 до 31.12.2015 за Договором на постачання електричної енергії № 320206 від 17.02.1998.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд зазначає, що наявність укладеного з поручителем договору поруки жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за спожиту електричну енергію, так як кредитор у випадку наявності солідарних боржників має право стягнути заборгованість як з боржника чи поручителя окремо так і з боржника і поручителя разом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд у розмірі 112615 грн. 60 коп. (112514 грн. 09 коп. за активну електричну енергію та 101 грн. 51 коп. за реактивну електричну енергію) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд суми основного боргу у розмірі 112615 грн. 60 коп. (112514 грн. 09 коп. за активну електричну енергію та 101 грн. 51 коп. за реактивну електричну енергію) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8457 грн. 32 коп. (8454 грн. 66 коп. 3% річних за період з лютого 2015 року по листопад 2016 року, нарахованих за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії, та 2 грн. 66 коп. 3% річних за період з січня 2016 року по листопад 2016 року, нарахованих за прострочення оплати реактивної електричної енергії) та інфляційні втрати у розмірі 67693 грн. 50 коп. (67684 грн. 71 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2015 року по жовтень 2016 року, нарахованих за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії, та 8 грн. 80 коп. інфляційних втрат за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, нарахованих за прострочення оплати реактивної електричної енергії) - відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд 3% річних у розмірі 8457 грн. 32 коп. та інфляційних втрат у розмірі 67693 грн. 50 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 4128 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2116667063 від 27.10.2016 на суму 2750 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, та, при цьому, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2116610204 від 01.09.2016.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, враховуючи подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, та беручи до уваги ціну позову, за якою розглядається даний спір - 188766 грн. 42 коп., суд дійшов висновку, що загальний розмір судового збору, який повинен бути сплачений позивачем, становить 2831 грн. 50 коп., тоді як позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 4128 грн. 00 коп. (2750,00 грн. + 1378,00 грн.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги подане позивачем клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 1294 грн. 55 коп. (у прохальній частині заяви про збільшення позовних вимог), суд дійшов висновку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1294 грн. 55 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2116610204 від 01.09.2016 на суму 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квартет» Лтд (03127, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 53, корпус 1; ідентифікаційний код: 13670073) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість з оплати активної електричної енергії у розмірі 112514 (сто дванадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 09 коп., заборгованість з оплати реактивної електричної енергії у розмірі 101 (сто одна) грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 8457 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 67693 (шістдесят сім тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2831 (дві тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 50 коп.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн. 55 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2116610204 від 01.09.2016.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.12.2016

Суддя І.М. Отрош